віз у цих країнах досить проста і не вимагає від турфірм додаткових зусиль. Віза в Туреччину, наприклад, отримується в пункті перетину кордону і до 1 січня 2002 року коштувала громадянину України та будь-якої іншої держави, з якою встановлено візовий режим поїздок у Туреччину, еквівалент 10 доларів США. З 1 січня 2002 року туристські візи у Туреччину подорожчали у 2 рази, тобто тепер віза коштує 20 доларів США
Дозвільні візи оформляються країнами Шенгенського співтовариства, Великобританією, США, Канадою, Австралією тощо. Наявність усіх необхідних і правильно оформлених документів, представлених у посольства цих країн, - це ще не гарантія одержання візи. Одержання віз дуже ускладнене для українських туристів. Поширеними вимогами посольств цих країн є наявність підтвердження бронювання готелю і зворотних квитків. Все частіше наших громадян запрошують на індивідуальну співбесіду в посольство. Це пояснюється тим, що, використовуючи туристські візи, особливо у країни Шенгенської угоди, наші співвітчизники сотнями тисяч виїжджають за кордон найчастіше з метою нелегального працевлаштування.
Оформляються візи на термін від декількох днів до декількох місяців. У ряді випадків на візі вказується пункт перетинання кордону. Консульський збір за оформлення візи в різних державах різний, і його розмір постійно змінюється. У ряді випадків розмір консульського збору може складати до 20-30% вартості закордонної поїздки, що не відповідає рекомендаціям Всесвітньої туристської організації (ВТО). Термін видачі візи з моменту звертання також різний - від 4 до 40 днів - і залежить від міждержавних угод і сформованої практики.
Для одержання візи необхідно заповнити одну або декілька анкет і додати до них фотографії. Бланки візових анкет у різних країнах різні. Їхня форма і зміст залежать також від мети поїздки і її тривалості.
В анкетах ряду країн є попередження, що при в'їзді може вимагатися медичний-огляд. Анкети заповнюються українською мовою чорнилом чорного кольору або друкованим способом. У ряді країн (наприклад, в Австрії, Аргентині, Австралії) дітей вписують не тільки в паспорт, але й у візу. Для туристських груп і ділових поїздок у ряді випадків оформляється групова віза, що ставиться на списку туристів чи ділових людей. Варто мати на увазі, що іноземні в'їзні-виїзні візи даються в суворій відповідності з датами організованого туру. Тому перед роздачею туристам їхніх паспортів з іноземними візами відповідальний працівник туристської фірми зобов'язаний перевірити відповідність терміну дії віз і дат початку і закінчення туру. Якщо ці дати не збігаються, необхідно ще до від'їзду туристів постаратися врегулювати цю проблему.
Ніколи не можна відправляти туристів без детальної перевірки документів. Навіть незначне порушення візового режиму може призвести до того, що туристу (туристам) доведеться ночувати в транзитному залі іноземного аеропорту чи повертатися назад. При цьому усі виниклі у зв'язку з поверненням туристів витрати можуть бути покладені на туристичну фірму.
Відповідальний працівник туристичної фірми-організатора поїздки зобов'язаний попередити усіх туристів, що виїжджають, про закінчення терміну дії іноземних віз у день завершення туристської подорожі. Тому якщо хто-небудь з туристів збирається затриматися в країні після закінчення туру у своїх родичів, знайомих чи просто продовжити тур за свій рахунок, він повинен заздалегідь продовжити візу. Якщо таке бажання виникло у нього вже під час перебування в країні, то турист повинен звернутися у відповідні офіційні органи країни з питання продовження візи за власний рахунок. Але в силу короткочасності туристських поїздок оформити таке продовження у багатьох країнах буває досить важко.
Якщо ж турист вирішить проігнорувати цю вимогу, він тим самим стає на шлях порушення візового режиму і відповідного законодавства в країні перебування з усіма наслідками, що випливають. При цьому туристична фірма-організатор не несе перед туристом ніякої відповідальності.
У будь-якому випадку туристична фірма зобов'язана попередити туриста, що вона не несе відповідальності за можливість відмови у наданні візи чи у її продовженні.
Українські туристи можуть відвідувати деякі країни, наприклад, Еквадор, Колумбію, Шрі-Ланку, без в'їзних віз. Безвізовий режим передбачений при в'їзді в країни СНД. У деякі країни, зокрема в Угорщину, Монголію, Македонію, Польщу, Словенію, Хорватію, Югославію і на Кубу, дозволений безвізовий в’їзд при наявності запрошення, туристського ваучера або документів, які підтверджують бронювання та оплату місця в готелі.
У ряді країн (наприклад, у Єгипті, Лівані, Непалі, Намібії, ОАЕ, Сирії, Туреччині) український турист може одержати в'їзні візи в пунктах перетину кордону.
На даний час прослідковується негативна тенденція до поступової ізоляції України від цивілізованої Європи за допомогою візових формальностей. За останні декілька років візовий режим з Україною запровадили найближчі сусіди — Словаччина та Чехія. Зовсім недавно -Болгарія. Офіційно оголошено про те, що з 1 липня 2003 року запроваджує візовий режим Польща. Митні, прикордонні та візові формальності у Європі між країнами Європейського Співтовариства спрощуються і зникають. Натомість, послабивши внутрішній контроль у шенгенському просторі, країни-учасниці ставлять "залізну завісу 21 століття", тобто жорсткі обмеження на зовнішніх кордонах.
14 червня 1985 року у містечку Шенген у Великому Герцогстві Люксембург було підписано угоду між п'ятьма європейськими державами про поетапну відміну паспортного митного контролю на спільних кордонах для громадян цих країн. Поступово Шенгенська зона розширювалася і включила території 10 європейських країн-учасниць угоди. 26 березня 1996 р. у Європі набрала чинності Шенгенська угода про відміну візового контролю на внутрішніх кордонах. На даний час Шенгенська зона складається з представників країн-учасниць Європейського Співтовариства: Австрії, Бельгії, Німеччини, Нідерландів, Люксембургу, Франції, Іспанії, Португалії, Італії, Греції. Швеція, Данія, Ісландія, Норвегія і Фінляндія приєдналися до