З метою здійснення практичної роботи по збереженню безпеки туристів, наданню їм допомоги і захисту в експериментальних ситуаціях, туристичні підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди з відповідними службами на обслуговування.

Пошуково-рятувальна служба повинна мати повну взаємодію з органами охорони здоров’я, зв’язку, внутрішніх справ, цивільної авіації, лісового та водного господарства. гідрометеорологічної служби.

Особливості страхування в туризмі.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту май нових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страхування в туризмі – це система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров’я та майнових інтересів, при настанні страхових випадків.

Страхування здійснюється також господарюючих суб’єктів, які страхують своє майно, транспортні засоби, фінансові ризики. Ці види страхування в туризмі проводяться в тому ж порядку, що і страхування в інших галузях економіки.

Страховиками визначаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних підприємств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України „Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим законом, а також, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється тільки страховиками-резидентами України.

Страхувальниками визначаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Сутність страхування, як і будь-якої іншої економічної категорії, визначається її функціями. Страхування виконує 4 функції: ризикову; попереджувальну; ощадну; контрольну.

Інформація про профілактичні щеплення.

Необхідно зробити профілактичні щеплення від холери, чуми, віспи, дизентерії та інших заразних хвороб в випадку. якщо клієнт планує мандрувати в країни з підвищеним ризиком зараження інфекційними захворюваннями.

В випадку необхідності зробити щеплення клієнту видається направлення в поліклініку, яка по договору з туристичною фірмою обслуговує її клієнтів.

Необхідно оформити розпискою від клієнта факт одержання направлення в поліклініку для профілактичного щеплення.

З статті Закону України „Про туризм” турист також має право:

на повну і об’єктивну інформацію про закони та правила проживання в даній країні (місцевості), звичаї місцевого населення, поведінку в громадських місцях та місцях, пов’язаних з проведенням релігійних обрядів, про культурні, археологічні, архітектурні, історичні, природні цінності, які перебувають під захистом держави, умови страхування, розірвання договору (контракту) на тур;

турист може користуватися відповідними засобами гігієни, особливо в місцях розміщення, на підприємствах харчування і транспорті, має право на отримання інформації про ефективні засоби запобігання інфекційним захворюванням, нещасним випадкам, а також на доступ без перешкод до служб охорони здоров’я.

У статті 22 Закону України „Про туризм” ідеться про обов’язки туристів.

У місцях транзиту та тимчасового перебування туристи зобов’язані:

дотримуватись умов і правил, передбачених договором (контрактом) про надання туристичних послуг;

поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місцевості) перебування;

виконувати митні та прикордонні правила.

Для цього турист повинен бути ознайомлений з митним формальностями.

Митні формальності.

Державна митна служба України є державним органом виконавчої влади, який здійснює у відповідності з чинним законодавством контроль за переміщенням через державний кордон вантажів, пасажирів, багажу, поштових відправлень, грошових коштів та коштовностей, справляння встановлених митних платежів та інших зборів, а також затримання вантажів, які не відповідають встановленим чинним законодавством умовам.

Діяльність Держмитслужби України регулюється Митним кодексом України та рядом інших нормативно-правових актів працюють у стандартах, дозволених до використання в Україні, ввозяться без будь-яких дозволів.

За кожною позицією зазначеного Переліку уповноважені державні органи мають видавати такі дозволи. Звичайно тут застосовується диференційований підхід. Тобто якщо це, до прикладу друковані засоби, то це, зрозуміло, не стосується, наприклад, сучасних періодичних видань або книг, які турист взяв з собою в дорогу. Мається на увазі різна технічна документація, що може зберігати певні технічні таємниці, або старовинні друковані книги, журнали, газети, що можуть становити історичну цінність. Якщо це об’єкти флори та фауни – рослини, тварини, птахи, риби, для їх переміщення через митний кордон України потрібно мати дозвіл відповідних служб, зокрема епідемічного, санітарного та фітоконтролю, бо такі організми можуть бути носіями хвороб, або можуть бути забороненими до ввезення-вивезення. Стосовно продуктів харчування, то практично в усьому світі існує норма, що забороняє ввезення продуктів без спеціального сертифіката. Особливу актуальність це питання набуває з огляду на те, що в Європі зараз поширюється епідемія ящуру та „коров’ячого сказу”. Імпорт продуктів харчування в Україну з деяких країн зараз взагалі заборонено.

Також обов’язково декларується наявність товарів, що підлягають оподаткуванню. Ввозячи в Україну будь-які товари, придбані за кордоном або отримані як подарунки, слід сплачувати певні платежі, незалежно від того, купувалися товари для власного використання чи для подальшої реалізації. Існують пільги для громадян, які в’їжджають в Україну авіаційним або залізничним транспортом, що прямує регулярними рейсами згідно з міждержавними або міжурядовими угодами.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 22 березня 2001 року за № 260 „Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року за № 748” (Додаток 15) врегульовано питання щодо можливості усного декларування товарів та предметів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.

Зокрема, встановлено, що „громадяни. які