З подібною метою створювалися вільні економічні зони й у ряді держав, що розвиваються. Однак на відміну від промислово розвитих країн у цих державах упор при створенні ВЕЗ робиться на залучення іноземного капіталу, технологій, модернізацію промисловості, підвищення кваліфікації робочої сили.

Крім названих цілей і причин створення вільних економічних зон погоджується з трьома основними задачами:

- стимулюванням промислового експорту й одержанням на цій основі валютних засобів;

- ростом зайнятості;

- перетворенням зон у полігони по випробуванню нових методів господарювання, полюса росту національного господарства.

Створення вільних економічних зон розглядається їхніми засновниками як важлива ланка в реалізації принципів відкритої економіки. Їхнє функціонування зв'язується з лібералізацією й активізацією зовнішньоекономічної діяльності. У вільних економічних зонах економіка має високий ступінь відкритості зовнішньому світу, а митний, податковий і інвестиційний режими сприятливі для зовнішніх і внутрішніх інвестицій.

У той же час утворення вільної економічної зони може означати те, що країна, не бажаючи цілком відкривати свою економіку іноземному капіталу повсюдно використовує особливий інвестиційний клімат, використовує часткову, локальну відкритість у виді спеціальної зони. В останнє десятиліття у світовій економіці розгорнулася гостра конкуренція між державами в області податкових і інших пільг, наданих для залучення капіталовкладень з інших країн. Хвиля різного роду податкових пільг, зафіксованих національними законодавствами, одержала назву "податкової революції". Вільні економічні зони в цьому процесі грають досить помітну роль.

Фактично вони представляють своєрідні пастки для мігруючих у масштабах світового господарства капіталів.

1.2 Різновиди вільних економічних зон та їхні основні риси

Організаційно-функціональна структура вільних економічних зон досить різноманітна. Іноді досить важко класифікувати ту чи іншу вільну зону однозначно, оскільки вони мають риси багатьох зон. Російськими фахівцями розроблена зразкова класифікація по ознаці господарської спеціалізації - профілю діяльності більшості фірм, що хазяюють у зоні. Центральне місце в класифікації ВЕЗ приділяється зонам промислової обробки. Вони, у свою чергу, підрозділяються на зони заміщення імпорту, експорті - що заміщають і експорто - імпорто зони, що заміщають.

При організації вільних економічних зон використовують два різних концептуальних підходи: територіальний і функціональний (крапковий).

У першому випадку зона розглядається як відособлена територія, де всі підприємства-резиденти користуються пільговим режимом господарської діяльності.

Відповідно до другого підходу, зона - це пільговий режим, застосовуваний до визначеного виду підприємницької діяльності незалежно від місця розташування відповідної фірми в країні.

Прикладом реалізації першого підходу є вільні економічні зони Китаю, зона "Манаус" (Бразилія), багато експортно-виробничих зон у країнах, що розвиваються. Результатом другого підходу є "крапкові" зони, представлені окремим підприємствам (офшорні фірми, магазини "дьюті фрі").

Вільні (безмитні) митні зони (ВМЗ)

Однієї з найпростіших форм вільних економічних зон є вільні (безмитні) митні зони (ВМЗ). Ці зони, як і вільні торгові зони, відносяться до зон першого покоління. Вони існують з 17-18 століття. Вільні митні зони являють собою транзитні чи консигнаційні склади для збереження, упакування і незначної обробки товарів, призначених для експорту. Такі зони часто називають бондовими чи складами вільними митними територіями. У них звичайно відкривають свої філії нерезидентні для даної країни підприємства-імпортери. Вільні митні зони звільняються від мита на ввіз і вивіз товарів. Вони маються в багатьох країнах, але найбільш поширені в індустріально розвитих країнах.

Туристсько-рекреаційна зона

Cтворюється в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Банківсько-страхова(офшорна) зона – це зона, в якій запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським і страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують тільки ту їх підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Зони вільної торгівлі

Зони вільної торгівлі (ЗВТ) також широко поширені у світі. Найбільший розвиток вони одержали в США. Їхнє створення передбачене спеціальним законом США від 1934 р., метою якого було заохочення торгівлі, прискорення торгових операцій, скорочення торгових витрат. Такі зони являють собою обмежені ділянки території США, у межах яких установлений пільговий, у порівнянні з загальним, режим господарської, у тому числі зовнішньоекономічної, діяльності. Законом було встановлено, що при кожнім офіційному порту прибуття можуть бути створені одна чи кілька зовнішньоторговельних вільних зон.

Зони загального призначення і спеціалізовані (субзони).

Відповідно до існуючого законодавством США вільні митні зони, що діють на території країни, підрозділяються на зони загального призначення і спеціалізовані (субзони). Зони загального призначення займають невеликий простір (трохи кв. км) і перебувають за межами національної митної території. У них здійснюються операції по складуванню і переробці завезених товарів (упакування, сортування, маркірування, доробка і т.п. ).

Субзони створюються для окремих великих компаній, діяльність яких виходить за рамки зон загального призначення. У субзонах виробляється експортна чи імпортозаміщаюча продукція. Субзони є результатом використання комбінації режимів зон вільної торгівлі і імпортозаміщаючих виробничих зон. До середини 2000-го року у США нараховувалося близько