У 1978 р. у Китаї були створені вільні економічні зони в 14 прибережних містах, з метою розвитку зовнішньої торгівлі. Основним інструментом реалізації з'явилися податкові і митні пільги. На кожен гектар зони в період її становлення щорічно вкладалося приблизно 15-17 млн. дол. США. Усього з моменту створення по 2000 р. у СЭЗ Китаю було притягнуто приблизно 40 млрд. дол. Через них проходило 2/3 зовнішнього товарообігу країни. У 2000 р. експорт тільки однієї зони Шєньчжень склав 3 млрд. дол.

Слід зазначити, що розташованими в Південній Кореї, Малайзії, Сінгапуру, Гонконгові "крапковими" зонами, орієнтованими на експорт товарів охоплюється до 90% усього його обсягу в країнах світу, що розвиваються.

Відбувається прискорений розвиток і науково-технічних зон. У 1973 р. у США їх нараховувалося 84; тут було зайнято 142 тис. робітників і 45 тис. учених. Найбільш великою науково-технічною зоною в США є Силікон-Веллс ("Силіконова долина"). Вона здійснює 20% світового виробництва засобів обчислювальної техніки і комп'ютерів. Найближчим часом у США планується створити до 1000 ВЕЗ. Обсяг інвестицій повинний при цьому скласти більш 3 млрд. дол., а число додаткових робочих місць - 100 тисяч.

Цікавий досвід Угорщини. У цій країні був реалізований режим класичного офшору. Офшорні компанії одержують знижку на податок на прибуток у розмірі 85%, що дозволяє скоротити реальну ставку податку до 5,4%. Офшорній компанії надається право вести операції з іноземною валютою; одержувати іноземні позики і кредити без спеціального дозволу влади, що регулюють операції з іноземною валютою; мати рахунка в іноземних банках за умови, що визначена частка рахунків приходиться на Угорський банк. Посередницька діяльність таких компаній в Угорщині обмежена зовнішньою торгівлею з Росією, а також посередництвом між російськими компаніями. Принцип такого обмеження простій - орієнтувати офшорні пільги на основні, переважно в зовнішній торгівлі товарні потоки і широке коло добре відомих ділових партнерів.

Так, для офшорних компаній пільги можуть бути цілеспрямовано орієнтовані на основних торгових партнерів того чи іншого регіону (для Республіки Татарстан це, наприклад, Німеччина, США, Угорщина, Швейцарія, Австрія, Китай, Туреччина, Великобританія, Нідерланди, Фінляндія); дана рекомендація, зрозуміло, небезперечна і має потребу в додатковому проробленні.

За спостереженнями фахівців, багато хто ВЕЗ пройшли свій "шлях", трансформуючи спочатку зі складських і транзитних зон у експортно-виробничі, а потім - і в комплексні. Світовий досвід свідчить, що при відсутності експортних зон ріст вивозу з країни товарів і послуг збільшується в середньому в рік на 7%, при наявності ж їх - на 20%.

Як ми бачимо, ВЕЗ у світовій практиці створюються з якимись визначеними цілями, що спрямовані на підвищення добробуту як у самих зонах, так і на території цілої країни. До таких цілей, як правило, відносяться: активізація зовнішньоторговельної діяльності, збільшення обсягів експорту, створення додаткових робочих місць, стимулювання промислового виробництва, залучення в країну іноземних інвестицій, підйом депресивних територій, вирівнювання міжрегіональних розходжень. Способи досягнення цих цілей найчастіше однакові - це податкові і митні пільги, різні преференції.

Світова практика показує, що створення СЭЗ - дуже діючий напрямок розвитку економіки окремих територій і регіонів. В основному, створення і розвиток вільних економічних зон орієнтовано на рішення конкретних пріоритетних економічних задач, реалізацію стратегічних програм і проектів.

Території, найбільш сприятливі для розміщення СЭЗ, мають, як правило, прикордонне положення, а також розташовують розвитий транспортною, виробничою і соціальною інфраструктурою. В окремих випадках створення ВЕЗ виявляється доцільним і в районах нового господарського освоєння, що не володіють зазначеними перевагами, але привабливих високою концентрацією коштовних природних ресурсів, що дозволяють вирішувати важливі довгострокові загальнодержавні задачі.

2. . ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ТИПУ

2.1. Вільні економічні зони України

На початок 2006 року в Україні діяло 9 спеціальних (вільних) економічних зони (СЕЗ), Розглянемо кожну з них.

1. На території Волинської області терміном на 20 років створена спеціальна економічна зона «Інтерпорт Ковель» площею 56,77 га (Указ Президента України «Про спеціальну економічну зону «Інтерпорт Ковель» від 22.06.99 № 702/99).

2. Спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області на 30 років (Указ Президента України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області» від 27.06.99 № 729/99).

3. На території пріоритетного розвитку у Волинській області створюється спеціальний режим інвестиційної діяльності щодо реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності строком на 30 років (Указ Президента України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області» від 27.06.99 № 730/99).

4. Спеціальний режим інвестиційної діяльності створюється на території м. Харкова щодо реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності на 30 років (Указ Президента України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території м. Харкова» від 27.06.99 №731/99).

5. Спеціальний режим інвестиційної діяльності створюється на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області щодо реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності на 30 років (Указ Президента України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області» від 27.06.99 № 732/99).

6. На 30 років створюється режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку Автономної Республіки Крим (Указ Президента «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку і спеціальної економічної зони «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим» від 27.06.99 № 740/99).

7. На 30 років створюється спеціальна економічна зона «Миколаїв» у м. Миколаєві на території суднобудівних