3. Проблеми та перспективи функціонування ВЕЗ України

3.1. Наслідки згортання ВЕЗ України.

Метою запровадження в Україні спеціальних економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР) було залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць, впровадження нових технологій, модернізації діючого виробництва, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, ефективне використання природних ресурсів.

Основним Законом України, що визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб’єктів економічної діяльності цих зон з місцевими Радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та іншими органами є Закон України від 13 жовтня 1992 року 2673-ХІІ "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон.

Типовими для більшості СЕЗ i ТПР є податкові та митні пільги щодо:

ввізного мита - звільняється на п’ять років ввезення сировини, матеріалів, устаткування, необхідних для реалізації інвестиційних проектів;

податку на додану вартість - звільняється на п’ять років ввезення сировини, матеріалів, устаткування, необхідних для реалізації інвестиційних проектів;

податку на прибуток - встановлюється ставка 20% на весь термін реалізації інвестиційного проекту або передбачене звільнення від цього податку в перші три роки від дати отримання першого прибутку та обкладення податком на прибуток у розмірі 50% від діючої ставки в наступні три роки, після чого використовується звичайна ставка;

плати за землю - у деяких СЕЗ i ТПР передбачено звільнення на термін освоєння земельної ділянки, але не більше трьох років або не більше п’яти років; у деяких таке звільнення не передбачене;

акцизного збору - у більшості СЕЗ передбачено звільнення від цього збору в разі експорту, у ТПР такої пільги немає.

Підприємства, що здійснюють діяльність у СЕЗ та ТПР і впроваджують інвестиційні проекти, користуються податковими пільгами, загальна сума яких за 12 місяців 2003 року становила 641,6 млн. грн., у тому числі по податку на прибуток – 384,7 млн. грн., по ПДВ – 238,9 млн. гривень.

Порівняно з 2002 роком, коли сума пільги з податку на прибуток, отриманої суб’єктами СЕЗ і ТПР становила 243,7 млн. грн., за 2003 рік ця сума зросла в 1,6 рази або на 141,0 млн. гривень.

Спостерігалась тенденція до зростання кількості СЕЗ і ТПР та кількості платників, які використовують спеціальні режими оподаткування податком на додану вартість на таких територіях. Так, протягом 1999 року пільгами по ПДВ скористались 12 пільговиків, протягом 2000 року їх кількість збільшилась до 23, у 2001 році їх було вже 68, у 2002 році – 152, а у 2003 – 188. При цьому сума пільг зросла з 4,5 млн. грн. до 232,2 млн. грн., тобто більше ніж у 51 раз.

За 9 місяців 2004 року суб’єктами СЕЗ і ТПР було задекларовано пільг на загальну суму 628,8 млн. грн., у тому числі пільги по податку на прибуток підприємств – 381,9 млн. грн., пільги з ПДВ – 236,3 млн. грн. Отже, тільки за 9 місяців 2004 року сума пільг, якими скористалася дана категорія платників, майже досягла рівня 12 місяців 2003 року.

З початку функціонування, органами управління СЕЗ та ТПР затверджено 747 інвестиційних проектів, кошторисна вартість яких складає 5,2 млрд. дол. США, з них 1,4 млрд. дол. США – іноземні інвестиції. Затвердженими проектами передбачається створення 103,1 тис. нових та збереження 123,8 тис. робочих місць.

Фактична сума залучених інвестицій з початку реалізації проектів склала 1,6 млрд. дол. США (тобто загальна сума залучених інвестицій складає 31,9% від загальної кошторисної вартості), у тому числі іноземних – 0,5 млрд. дол. США. (32,4% від загальної суми залучених іноземних інвестицій).

При цьому, перше місце по кількості зареєстрованих проектів посідають СЕЗ та ТПР в Донецькій області – 203_проекти, або 27,2%. від загальної кількості, друге місце – СЕЗ “Яворів” (Львівська обл.) – 101 проект (13,5%), третє місце – ТПР у Закарпатській області – 96 проектів (12,9%).

Вільні економічні зони придумали не українці. Досвід функціонування територій з пільговими умовами для бізнесу мають і чимало інших країн, у тому числі й такі, як США, Німеччина, Японія. У Штатах загалом діють 300 вільних митних зон, в Європі – 130. Території типу наших ВЕЗ діють також у В’єтнамі, Індонезії, Китаї, в країнах Східної Європи. Загалом у світі є понад 400 міст зі статусом “порто-франко” і понад тисяча ВЕЗ.

В Україні закон про СЕЗ з’явився в 1992 році. Лише через три роки виникла перша вільна зона “Сиваш”, а після 1996 року ВЕЗ почали з’являтися як гриби після дощу. До 2000 року функціонували вже 20 ВЕЗ, не враховуючи територій пріоритетного розвитку. Міжнародний валютний фонд зажадав переглянути таку політику, й стрімке зростання кількості зон припинилося.

Досвід функціонування вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку показав кілька прогалин, які, як планувалося, мали стати китами цих регіонів. Території СЕЗ було орієнтовано на експортне виробництво, але пільги не привабили закордонного інвестора. За даними Міністерства економіки, загальний рівень інвестицій через СЕЗ і ТПР становить 960 мільйонів доларів США, з них тільки близько 350 мільйонів – закордонні.

Коли в Україні створювали вільні (спеціальні) економічні зони, ніхто не казав, що це назавжди. Думаю, і підприємці розуміли, що зона –