КУРСОВА РОБОТА

на тему:

„Сучасна організація дозвілля туристів”

План:

Вступ

Клуби як центри дозвілля

2.1 Поняття „клуб”, зародження клубної форми відпочинку

2.2 Клуби в радянський час

2.3 Види клубів за інтересами в радянський час

2.4 Клуби в незалежній Україні

2.5 Зарубіжні клуби, „ротарі”

Музеї

3.1 Фаза збирання скарбів

3.2 Фаза приватних і цісарських збірок в Давньому Римі

3.3 Фаза трансцендування тезаурування у Середні Віки

3.4 Фаза світового театру – theatrum mundi

3.5 Початок музейної епохи

3.6 Музеї Львова

Театр як масова форма дозвілля

4.1 Зародки театру: ігри та обряди, скоморохи, літургійне дійство

4.2 Театри Львова

4.3 Львівський театр опери і балету

Парки культури і відпочинку в системі дозвіллєвої діяльності людей

5.1 Роль парків в організації дозвілля людей (туристів)

5.2 Класифікація парків, „Софіївка” – найбільший Національний парк України,

5.3 Парки Львова

Висновок

Використана література

1. Вступ

Дозвіллєва діяльність привертає до себе увагу вперше в епоху Античності. Вже тоді дозвілля почало розглядатись як можливість виховання людини, її формування. Такі поняття як „дозвілля” і „відпочинок” знали ще наші предки в Древній Греції та Римі. „Відпочинок – після справ”, говорило римське прислів’я. Тоді вільним часом люди користувалися по-різному. Так, наприклад, люди освічені, з високими духовними інтересами присвячували себе науці , не вважаючи це „справами”, а розглядаючи скоріше як дозвілля, як „відпочинок душі”. Таким чином, вже тоді для людей того часу відпочивати зовсім не значило нічого не робити. Вибір їхніх занять був досить широкий: спорт, полювання, розмови, дискусії і особливо відвідування видовищ. А видовищ було багато, і кожен міг відшукати те, що йому було найбільше по душі: театр, бої гладіаторів, перегони на колісницях, виступи акробатів. Центрами відпочинку були палестри, гімназії, терми, де займалися і фізичними вправами, і різними науками, також тренувалися перед змаганнями, грали в ігри, ці заклади були місцем приємного купання, відпочинку і невимушеного спілкування.

На сьогоднішній ж день існує до 500 визначень культури і дуже багато визначень дозвілля.

Термін „дозвілля” походить від латинського слова „licere” і означає „щоб бути вільним”.

Дозвілля – це діяльність людини, що обирається за власним правом, обмежена часом і вільна від необхідності працювати на задоволення матеріальних потреб.

На думку ж провідних вітчизняних вчених таких як: Соколов, Піча, Кірсанової, Петрової, Копієвської, Бєлофастової, Сасикова, Воловика та ін., дозвілля – це час, що залишається у людини після реалізації усіх видів діяльності, продиктованих зовнішньою діяльністю.

На думку провідних американських вчених (Джеймс Мерфі, Томас А. Гудал, Пітер А, Вітт, Джон Р. Келлі), дозвілля має багато дефініцій і налаштоване на розваги людей.

Першим структуру дозвілля подав Жорж С’ю, при цьому він виходив із визначення дозвілля відомим французьким соціологом Дюмазедьє.

Жорж С’ю вважав, що дозвілля має чотири різновиди:

рекреаційне;

практичне;

культурне;

соціальне.

Рекреаційне дозвілля – заняття, що передбачає заняття фізичними та розумовими навантаженнями, сприяє фізичному розвитку.

Практичне дозвілля – це квітникарство, садівництво, створення предметів ужиткового характеру, створення речей декоративно-ужиткового характеру (одяг, ремонт квартири, удосконалення інтер’єру).

Культурне дозвілля – це діяльність, спрямована на розвиток особистості, на наближення людей до естетичних, духовних цінностей, передбачає пізнавальність, дозволяє інтелектуальний розвиток.

Соціальне дозвілля – передбачає, перш за все, комунікацію, це своєрідне сімейне дозвілля, виховання дітей, спілкування за межами дому, що сприяє і є важливим фактором для соціалізації людини.

Дозвілля виконує такі функції як:

психологічна: полягає в тому, що дозвілля є розвагою, грою, а також немалу роль відіграє у розвитку особистості;

соціальна: в залежності від економічного статусу дозвілля в наш час має розшарування за фінансовим станом, дозвілля в наш час є показником престижу;

терапевтична: полягає в тому, що дозвілля забезпечує відновлення, оздоровлення, реабілітацію для людського організму;

економічна: активного розвитку набула індустрія дозвілля, найбільше вона розвинена у ігровому дозвіллі, що приносить прибутки від 3 до 10 місця у світі.

Зараз сучасними центрами дозвілля людей є такі заклади як: театри, музеї, дискотеки, парки, різноманітні клуби за власними інтересами, про які детальніше буде описано нижче.

2. Клуби як центри дозвілля

2.1 Поняття „клуб”, зародження клубної форми відпочинку

Сьогодні клубні об’єднання захоплюють мільйони людей і вже тому представляють собою значимий факт, що потребує детального вивчення і пильної уваги громадськості. За розумної організації вони здатні сприяти вирішенню важливих соціально-політичних завдань, що стоять перед нашим народом.

Основу клубного об’єднання становить спільність людей на ґрунті таких інтересів, задоволення яких потребує спільних дій. Людина, що має інтерес до музики, філателістки, літератури і т.д., може реалізувати його індивідуально: читати вдома книги, збирати марки, слухати музику. Такий спосіб задоволення інтересів не приведе до виникнення об’єднання Але якщо в людини є потреба в колективному прослуховуванні музики, в спільному переживанні емоціонального потрясіння, якщо він хоче поділитися з ким-небудь радістю власного відкриття, обговорити з однодумцями прочитане, посперечатися з однолітками на рахунок хвилюючих проблем, - тут їй на допомогу приходить клубне об’єднання.

Своєрідність діяльності клубів полягає в тому, що вона представляє собою колективну дозвіллєву діяльність. А характерною ознакою дозвіллєвої діяльності являється відсутність будь-якого тиску ззовні. Психологічно вільна діяльність сприймається як задоволення.

Отже, клуб (з англ. – „club”) – це громадська організація, яка об’єднує групи людей з метою спілкування, комунікації, пов’язаною з політичними, науковими, художніми, спортивними, професійними та іншими інтересами, а також для спільного відпочинку та розваг (проводиться у позаробочий час).

Під поняттям „клуб” розуміють не лише зібрання людей, а й приміщення, де вони відбуваються.

Першим праобразом клубу був давньогрецький симпосіон.

Так, сучасний англійський клуб, це, наприклад, шаховий клуб, дворянське зібрання, народний дім тощо. Перший