клуб „White” виник саме в Англії у 1699 р., його засновує італієць Франческо Б’янко. Особливістю клубу XVII ст. було те, що він функціонував у спеціально відведеному для нього будиночку, мав регламентоване членство. До кінця XVIII ст. в Англії вже налічувалося до 4 тис. клубів для різних верств населення. Поступово ця форма відпочинку поширюється на всю Європу. В клубах: грають у більярд, в карти, крикет, танцюють, розігрують вистави та ін. Клуб об’єднує людей з метою спілкування, а також сприяє спільному відпочинку.
2.2 Клуби в радянський час
Існували клуби і в радянський час.
На XXVII з’їзді КПРС відмічалось, що головне завдання своєї культурної політики партія бачить в тому, щоб відкрити широкий простір для виявлення здібностей людей, зробити їхнє духовне життя багатим, багатогранним. Домагаючись радикальних змін на краще і в цій області, важливо побудувати культурно-виховну роботу так, щоб вона якнайповніше задовольняла духовні потреби радянських громадян, йшла назустріч їх інтересам. Клубні об’єднання будуються виключно на інтересах населення. Тому всесвітній їх розвиток сприяв вирішенню головного завдання культурної політики партії.
Так, мережа радянських клубів – це система державних, профспілкових та відомчих закладів, перед якими було поставлено завдання здійснювати постійну пропаганду, комуністичне виховання населення культурно-освітніми методами, на засадах цілковитої самодіяльності народних мас. Це були опорні бази партій них організацій у комуністичному вихованні трудящих.
Клуби робили значні успіхи у пропагандистській роботі, розвиткові народної творчості, організації культурного відпочинку і розваг. Клуби по праву називали „культурними центрами”, в яких поєднувалися: лекторій (зал, де проводились лекції), театр (самодіяльний), кінотеатр, концертний та танцювальний зали і маса приміщень для гурткової роботи.
За висновком Н. К. Крупської клуби в радянський час стають „громадським рідним домом”. Та надмірна увага освітнім та навчально-виховним програмам дала своєрідну однобокість функціонування клубів. Недостатня увага приділялась дозвіллєвим зібранням і зустрічам за інтересами, незапрограмованому спілкуванню людей у вільний від роботи час. Подібний безідейний відпочинок був відведений для виконання підприємствами громадського харчування (кав’ярні, їдальні, буфети і т. п.), що за своїм характером фінансово-господарської діяльності з цією функцією не справлялося. Як результат – починають виникати молодіжні кав’ярні, кафе, дискотеки, форми невимушеного спілкування поза клубами.
2.3 Види клубів за інтересами в радянський час
Вже тоді налічувалася досить велика кількість клубів, і їх різноманіття клубів потребувало певної класифікації. Групуючою ознакою виступав, наприклад, зміст діяльності клубних колективів. На основі цієї ознаки виділяли наступні клубні об’єднання.
Об'єднання суспільно-політичного спрямування: до них відносилися клуби політичної інформації, політичні клуби, клуби виборців, клуби філософів, клуби міжнародників, клуби атеїзму і т. п.
Об'єднання інтернаціонального, патріотичного і воєнно-патріотичного спрямування: до них відносили клуби інтернаціональної дружби, краєзнавчі, воєнно-патріотичні, клуби юних моряків, космонавтів, прикордонників, радистів, десантників, парашутистів, льотчиків та ін.
Об'єднання виробничого і науково-технічного спрямування: це були клуби ділових зустрічей, клуби економістів, новаторів, раціоналізаторів і винахідників, клуби технічної творчості (технічного моделювання, радіолюбителів, автомототехніки, клуби професіонального спрямування), клуби обчислювальної техніки, клуби професіонального спрямування і т. д.
Об'єднання природничо-наукового спрямування: до них відносились клуби любителів природи, селекціонування, екологічні, квітникарства й садівництва, любителів тварин, риб, клуби городників, клуби бджолярів, мисливців ы риболовів та ін.
Об'єднання морально-етичного спрямування: такими клубами були клуби спілкування, дискусійні клуби, антиалкогольні, правові та ін.
Об'єднання естетичного спрямування: до них відносили клуби любителів кіно, театру, винахідливого мистецтва, книги, клуби філателістів, дискоклуби, фольклорні клуби.
Об'єднання спортивно-оздоровчого спрямування: це були клуби знавців футболу, хокею, клуби дельтапланеризму, бігу, ходьби, підводного плавання, туризму, шахові, клуби народних спортивних розваг і т. п.
Молодіжні клуби: до них відносились інтерклуби, дискоклуби, клуби політичної пісні та інші об’єднання, що враховували соціально-психологічні особливості молоді, молодіжної свідомості.
Сімейні (батьківські) клуби: найважливішою функцією цих клубів було оволодіння майстерністю виховання дітей. Членами сімейних клубів ставала вся сім’я: батьки і діти. Таким чином, клуб створював нове середовище з великим виховним потенціалом.
Клуби ветеранів: об’єднання ветеранів не лише допомагало похилим людям адаптуватися до статусу пенсіонера, а й продовжувало їх суспільну активність, втягувало в роботу по вихованню молоді, створювало сприятливі умови для продовження любительської діяльності. В той же час вони сприяли подоланню відчуття самотності, створенню своєрідної системи взаємодопомоги і взаємопідтримки людей похилого віку.
2.4 Клуби в незалежній Україні
В незалежній Україні клуби та клубні об’єднання трансформуються в окрему фазу розвитку, що максимально адаптована до сучасного життя. Значно знизилась цінність громадських клубів з культурно-просвітницькими програмами. На перше місце виходять клубні заклади, які виконують рекреаційно0 оздоровчу, комунікативну, соціальну, пізнавальну функції та ін., що є абсолютним відтворенням клубної діяльності людей за прикладом розвинених країн західної Європи і США. Отримали розвиток клуби соціального престижу. Клуби нічного функціонування задовольняють дозвіллєві запити людей у зручний час. Дуже поширеними стали клуби за віковою категорією. А також клуби професійні, до яких можна віднести і студентські клуби, що виконують пріорітетно-рекреаційну, творчу, виховну функції. Збільшилась чисельність клубів за інтересами.
2.5 Зарубіжні клуби, „ротарі”
Зарубіжний клуб як соціальне явище та одна з форм громадської самодіяльності має давню історію. В його існуванні відтворюється вся своєрідність соціально-історичного розвитку окремої країни та суспільства в цілому. Документальні та художні джерела з історії, культурології, педагогіки, етнології містять багатющі матеріали про різноманітні клубні модифікації, що існували у суспільстві від первинних, неінституйованих форм клубного життя до діяльності сучасних соціально-культурних центрів. Російський вчений Д. Р. Туєв, вивчаючи історію виникнення та розвитку клубів, з подивом засвідчує: „ ..., всі в країні охоче визнають, що Англія є батьківщиною клубу в тому