До сторіччя від дня народження (1956 р.) великого українського письменника Івана Франко театру привласнили його ім'я. А через десять років за більші творчі успіхи театр одержав статус Академічного.

Уперше в СРСР театром були поставлені опери "Далібор" Б.Сметани (1950), "Ернани" Д.Верді (1970) і балет "Пан Твардовский" Л.Ружицького (1958). Значним творчим досягненням колективу стало створення "Франкіани" музично-сценічних спектаклів по добутках І.Франка. Це - балети "Сойкино крило" А.Кос-Анатольського, "Каменярі" М.Скорика, опери - "Украдене щастя" Ю.Мейтуса. Творчою подією стала постановка опери Б.Лятошинського "Золотий обруч", у роботі над якою брали участь постановники: диригент Ю.Луцив, художник Е.Лисик, режисер Д.Смолич. Всі вони були удостоєні премії України ім. Т.Шевченка.

На сцені театру були також поставлені класичні й сучасні опери й балети: "Хованщина" і "Борис Годунов" М.Мусоргського, "Іван Сусанін" М.Глинки, "Князь Ігор" А.Бородіна, "Зачарований замок", "Галька" С.Манюшко, "Джоконда" А.Понкиелі, "Тангейзер" Р.Вагнера, балети "Тиль Уленшпигель" Е.Глєбова, "Створення миру" А.Петрова, "Медея" Р.Габичвадзе, опери П.Чайковського "Євгеній Онєгін", "Пікова дама", "Мазепа", всі його балети - "Лебедине озеро", "Спляча красуня", "Лускунчик", опери Н. Римського-Корсакова, Д.Россіні, Г.Доницетти, Д.Пуччіні, Р.Леонкавалло, Е.Бізе, балети Р.Глієра, С.Прокоф'єва, Л.Минкуса, А.Адана, Л.Делиба, майже всі оперні добутки Д.Верді, "Богема" Д.Пуччіні, "Реквієм" Д.Верді.

У творчому становленні колективу особливо були відзначені диригенти: народні артисти СРСР Я.Вощак, И.Задо; народні артисти України Ю.Луцов, И.Лацанич; заслужені артисти України С.Арбіт, И.Юзюк; художники: народний художник СРСР Ф.Нирод, народний художник України Е.Лисик, заслужений діяч культури України О.Сальман, засл. Художник .України Т.Риндзак, художник М.Риндзак; балетмейстери: нар. арт. України Г. Юсупов, засл. діячі культури М.Заславский, М.Трегубов; хормейстери: Ф.Долгова, О.Грицак, Д.Стефанишин, засл. діяч культури України О.Кураш, Б.Герявенко.     
     

Більшою увагою користувалися спектаклі за участю засл. арт. України А.Виспревої і О.Дольского (виконавців Лізи й Германа), П. Гаранжи (Мефістофеля), О.Дарчука й М.Торчинского (Мірошника), Г.Юровской (Куми й Аїди), Н.Шевченко (Джульети й Маргарити) Т.Братковської (Туги, Елеонори, Ельвіри), М.Брагинської ( Чио-Чио-Сан), В.Чайки (Віолети, Джильди, Лейли), народного артиста СССР 3.Бабія (Хозе, Радамеса, Каварадоси), нар. артиста України В.Лубьянова (Мефістофель, Гремин, Досифей, Борис Годунов, Філіп), засл. арт. України К.Голубничего (Юродивий, Піддячий, Возний, Бомелей).

У львівському балеті працювали такі майстри, як нар. арт. України Н. Слободян і Г.Юсупов, засл. арт. України С. Сталінський, А.Поспєлов, И. Красногорова, О.Стратиневская, П.Малхасянц, Е.Старикова, Ю.Карлин, солісти балету: Л.Гражулис, К.Гордийчук, Л.Ферулёва, Н.Любчик, В.Якимович, М.Матвєєв, Л.Луговская, С.Скрипник, П.Слободян.

Наприкінці 70-х років театр закрився на реставрацію. У ньому був укріплений фундамент, переплановані підвальні приміщення. Здійснено реконструкцію сценічних механізмів, що дозволило встановити на сцені 4 плунжери для побудови декорацій на різних рівнях. У нішах фойє встановили погруддя Т.Шевченко, И.Франко, А.Міцкевича, А.Пушкіна, а в нішах дзеркального залу - М.Лисенко, С. Гулака-Артемівського, М.Глинки, П.Чайковського, виконані скульпторами Е.Мисько, Я.Чайкою, Й.Садовським, О.Пилевим.
     Оновлений театр відкрився в 1984 році. У травні 1999 р. у будинку театру відбулась шоста зустріч президентів країн Центральної Європи у Львові: Болгарії - Петро Стоянов, Румунії - Эмиль Константинеску, Угорщини - Арпад Гьёнц, Австрії - Томас Клестиль, Словенії - Мілан Кучан, Чехії - Вацлав Гавел, Німеччини - Роман Герцог, України - Леонід Кучма й Польщі - Олександр Кваснєвський. У тому ж році від Європейського співтовариства були отримані засоби для повторної реставрації театру.

Конец формы

5. Парки культури і відпочинку в системі дозвіллєвої діяльності людей

5.1 Роль парків в організації дозвілля людей (туристів)

В системі установ культури, які займаються проблемою організації дозвілля людей, особливе місце посідають парки культури й відпочинку. Однією з особливостей, яка відрізняє парк культури і відпочинку від інших установ, є його організоване за певними законами середовище. Природне середовище взагалі і парки культури відпочинку, зокрема, складається з ряду різних за характеристикою елементів: алеї, зелені насадження, зелені майданчики, тераси, водоймища тощо. В цілому вони складають простір парку і формують його зовнішній архітектурний вигляд.

Парки – це багатофункціональні установи, що покликані задовольняти попит різних верств населення у різних верств населення у різних формах відпочинку, їх діяльність спрямована на використання різних функцій: рекреативної, культурно-просвітницької, розважальної, комунікативної, екологічної, санаторно-оздоровчої.

Головною вимогою при організації паркового середовища є створення оздоровчого клімату і зовнішнього естетичного вигляду. Роль зелених насаджень парку проявляється в її взаємодії з аудиторією в двох напрямках: оздоровчому і психологічному.

Дослідження, які були проведені різними установами, показали, що спеціально підібрані і певним чином посаджені зелені насадження в парку впливають оздоровлююче на людину, тому що виділяють кисень, поглинають вуглекислий газ, пом’якшують коливання температури, силу вітру, шуму, виділяють фітонциди, що згубно діють на хвороботворні організми. Та все це впливає не лише на оздоровлення людини, а й на її психологічний стан.

Таким чином, парк культури і відпочинку – складний комплекс природного середовища, який впливає на дозвілля людини різними своїми елементами рекреаційно, оздоровлююче та естетично.

Але, окрім того, простір парку вміщує комплекс культурно-освітніх, художньо-видовищних, розважальних, спортивно-оздоровчих та інших об’єктів, які дають можливість організувати в ньому специфічні види дозвіллєвої діяльності відвідувачів.

Рекреаційні