Протягом більше п'ятдесятьох років (до 1900 року) оперні й балетні спектаклі ставилися на сцені театру мецената графа Станіслава Скарбека (сьогодні тут перебуває Український драматичний театр ім. М. Заньковецкої). Новий театр був пристосований для прийому гастролюючих оперних і балетних колективів. У театрі в постійному складі працювали драматична й оперна трупи.

Початковий період львівської опери був цікавим і насиченим, завдяки директорові театру Тадеушу Павликовському, що виявив себе не тільки, як умілий організатор і здатний режисер, але і як прогресивний суспільний діяч. Його політичні погляди вплинули на формування репертуару, у який входили спектаклі, написані по добутках російських письменників Н. Гоголя, Л. Толстого, А. Островського, А. Чехова. Також його заслугою було створення великого оркестру високого професійного рівня. Газети того часу писали, що Т. Павликовський підняв театр "до рівня найкращих європейських колективів". За час роботи Т. Павликовського ( 1900-1906 р.р.) у репертуарі львівського театру йшло 43 опери, 46 оперет, а також сотні драматичних спектаклів.

Репертуар молодого театру становили добутки композиторів різних країн. Серед них – опери німецького композитора Вагнера "Летючий голландець", "Валькірія", "Лоенгрин", італійські Д.Верді й Д. Пуччіні, французькі Ж. Массне, К. Сен-Санс, Ш.Гуно. Польська оперна музика була представлена такими іменами, як С.Манюшко ("Графиня"), И.Падеревский ("Манру"), В.Желенский ("Янек"), М.Солтиса ("Бабська республіка"), Е.Длузский ("Урвази"), Г.Шкирмунда ("Пан Володиевский"), чеська - Б.Сметана ("Продана наречена", "Поцілунок"), В.Блодка ("У колодязі").

У сезоні 1901-1902 року ПРО.Мышуга виконав одинадцять партій в операх "Галька", "Страшний двір" С.Манюшко, "Фауст" Ш.Гуно, "Фра Дьяволо" Д.Обера, "Травиата" Д.Верді, "Кармен" Ж.Бізе, "Лючия ди Ляммермур" Г.Доницетти, "Манон" Ж.Массне, "Марта" Ф.Флотова.
     В 1903 році разом з відомим іспанським тенором Й.Русситано в операх "Манон" Ж.Массне, "Галька" С.Манюшко, "Трубадур" Д.Верді, "Гугеноти" Д.Мейербера з величезним успіхом виступала Соломія Крушельницкая. Більше сорока оперних партій виконала на сцені театру Ф.Лопатинская, серед них - в 1903 році партію Катерины в однойменній українській опері М.Аркаса (за мотивами поеми Т.Шевченко).

В 1907 році у виконанні видатного тенора Модеста Менцинського в числі інших пролунали зі сцени театру "Тангейзер" Р.Вагнера й "Паяци" Р.Леонкавалло. В 1908 році з великим успіхом пройшли спектаклі "Фауст" Ш.Гуно, "Мефістофель" А.Бойто, "Гугеноти" Дж. Мейербера, у яких головні партії виконав баса Адам Дідур. У різний час на сцені львівського театру дебютували молоді українські вокалісти - вихованці консерваторії, крім О.Руснака, О. Носалевича, О. Любич-Парахоняк, М.Голинского, Е.Гушалевича, Р. Любимець-кого, В.Качмара, С.Федичковской, В.Флорианского, М. Скеля-Старицького й уже згадуваних раніше С.Крушельницкої, А.Дідура, О.Мишуги, М.Менцинського, виступали також Я.Кепура, Д.Беллинчиони, А.Добош, Й.Манн, М.Солецька, Е.Чаплинський, Е. Бандровська-Турська, М.Баттістіні.
     В 1909 році головний директор театру польський композитор Любомир Ружицький на основі музики своєї симфонічної поеми (за мотивами добутків С.Виспянского) написав спеціально для львівського театру велику історичну оперу "Болеслав Хоробрий". В 1911 році діючий репертуар театру поповнився операми М.Мусоргского й П.Чайковського ("Борис Годунов", "Євгеній Онєгін").

В 1921 році на сцені львівського театру була здійснена постановка першого балетного спектаклю "Лебедине озеро" П.Чайковського. В 20-х роках з успіхом пройшла театрологія Р.Вагнера "Кільце нібелунга" диригували Мілан Зуне і Юзеф Лерер.

Наприкінці 1930 року відбулася нова прем'єра "Бориса Годунова" М.Мусоргського в постановці диригента Лощинського. У наступних сезонах були поставлені нові опери Г.Венявского, а також "Аїда", "Фальстаф", "Сила долі" Д.Верді. В 1934 році через фінансову кризу театр був закритий.

У грудні 1939 року, із приєднанням Західної України до складу СРСР, Великий міський театр був перейменований у Львівський державний театр опери й балету, театр увійшов у підпорядкування Міністерству культури України. Реорганізували оркестр, хор, балетну трупу, середи солістів опери з'явилися нові імена - випускники Київської, Харківської й Одеської консерваторій. На посаді головних диригентів запросили М.Покровського й М.Гончарова. З різних міст приїхали викладачі: режисери, балетмейстери, художники.

Сезон 1940-1941 г. став творчим стартом у роботі львівського театру. В афішу першого сезону ввійшли опери: "Євгеній Онєгін" П.Чайковського, "Наталка Полтавка" М.Лисенко, "Травіата" і "Аїда" Д.Верді, "Кармен" Ж.Бізе, " Чіо-Чіо-Сан", "Богема" Д.Пуччіні, балети "Дон Кіхот" Л.Мінкуса, оперета "Циганський барон" И.Штрауса. Призначена на 26 червня 1941 року прем'єра спектаклю "Лілея" не відбулася. Розкуплені квитки так і залишилися в тих, хто хотів потрапити на новий балет українського композитора К.Данкевича. Війна перервала роботу театру. На щастя знайшлися ентузіасти, які мовчазний театр розбудили й пожвавили... Не легко було режисерові В.Блаватському скомплектувати повний склад артистів для спектаклів, але, все ж, йому вдалося знайти музикантів, хористів, танцюристів і драматичних акторів. В.Блаватський наважився поставити українську оперу М. Гулака-Артемовського "Запорожця за Дунаєм". У середині листопада 1941 р. Український львівський театр відкрив театральний сезон 1941-1942 р.р. "Запорожцем за Дунаєм". Ставив оперу режисер Й.Стадник, диригував- Л.Туркевич.

У роки німецької окупації були поставлені опери: "Аїда", "Кармен", "Травіата", "Мадам Батерфляй", "Циганський барон", "Трубадур", "Кавалерія Рустікана". Плідно працювали балетмейстери Вигилієв, Тригубов, Штенгель. У театр запрошувалися для нових постановок також німецькі диригенти . У постановці Вигилієва йшли з більшим успіхом "Дон Кіхот", "Перла Гюнт", "Копелія", "Сільська любов" і інші. Іспанська газета писала, що Український оперний театр у Львові був найкращим у Європі у воєнний час.

Після Другої світової війни в історію театру вписані імена тих, чиє творчість сприяла