КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Аналіз техніки і методики навчання з бігу на 100 м

ПЛАН

Коротка характеристика виду.

Історична справка.

Аналіз техніки по фазах.

Порядок постановки завдань, підбір засобів та методичні вказівки при навчання техніки.

Обладнання місця. Правила і суддівство змагань з бігу на 100 м.

Правила техніки безпеки при заняттях.

Висновки

Список літературних джерел.

Коротка характеристика виду.

З чого починається біг? Більшість скажуть, що з першого кроку. А перший крок? Він починається... з падіння. Людина накладається всім тілом вперед; як тільки проекція його центра ваги вийде за межі площі опори, вона почне подати і невільно зробить крок. Він і буде першим біловим кроком. Сама багато чисельна група “Королеви спорти” складають бігуни: із 46 видів, які входять в програму Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, вони змагаються в 25.

Особливий інтерес представляють різновиди бігу, які потребують максимальної швидкості, - спринт, або біг на короткі дистанції який поділяється на гладкий (50, 60; 100, 200, 400 м), бар’єрний (110 і 400 м – гол., 100 і 400 м – жін.), естафетний (4х100 м гол. І жін.). А провідне місце серед спринтерських дистанцій займає біг на 100 м.

У спринті спортсмен біжить по своїй доріжці (мінімальна ширина – 1,22 м, максимальна –1,25 м). Великі, а тим більше міжнародні змагання проводяться тільки на аренах, які мають вісім бігових доріжок по всьому крузі.

Перед початком забігу суддя дає команду “На старт!”, причому на мові країни, де проходять змагання. Її може супроводжувати свисток. Бігуни займають стартову позицію, опираючись руками і одним комком об землю, а ступнями впираючись в пластини стартових колодок. Після того як спринтери завмирають, статер командує: “Увага! Атлети подають тулуб вперед, не відриваючи руки від землі і переносячи на них вагу тіла; коліно уже не торкається доріжки. При цьому ступні повинні і далі втираються в пластини і залишається лише трохи послабити тиск на них, як прозвучить сигнал фальстарта – передчасного старту.

При звуці вистрілу бігуни лічать вперед. На престижних змаганнях спортсменти (і глядачі) чують звук вистрілу, записаний на спеціальний носій. Так досягається фіксований інтервал часу між командою “Увага!” і звуком вистрілу.

Якщо хтось допускає фальстарт, стартер повторним ви стрілом повертає бігунів до стартової лінії. Спортсмен, який винуватий у фальстарті. Стримує попередження, а при повторному фальстарті будь-кого з спортсменів даного забігу – дискваліфіковується. Покарання за фальстарт завжди було суворим. Наприклад, в Древній Греції поряд з місцем страту стояа діжка; в ній мокли довгі прудкі прути, якими пороли бігуна, який проштрафився. В 1902 р. в кожних змаганнях атлети боролися за право називатися найкращим. Швидкість їхнього бігу фіксували секундоміри, нині – дуже складні електричні прилади, а дистанція стала для всіх однакова – рівно 100 м. Але мета у всіх спринтерів залишилась та сама і підкорити швидкість.

Ціна часу на стометрівці дуже висока. Почалася вона з боротьби за десяті частки секунди, а зараз уде рахуються соті. Історія рекордів на цю швидкоплинну дистанцію дає нам наочні приклади того, як на спортивні результати впливали не тільки фізичні якості атлетів, а й їхня спостережливість, уміння аналізувати явища природи, знання в галузі науки і техніки. За частками секунди завжди стояли роки напруженої праці м’язів і розуму атлетів та їхніх тренерів.

2. Історична справка

У 776 році до нашої ери в невеличкому дав-ньогрецькому містечку Олімпія відбулися змаган-ня, які зібрали атлетів з усієї країни. Вони здобу-ли назву Олімпійських ігор і проводилися раз на чотири роки. Програма перших Ігор була проста: біг на одну стадію. Такою була довжина бігової доріжки. А стадію греки розуміли ось як.

Якщо з першим вранішнім променем сонця людина почне йти рівним кроком, то, поки сонячний диск повністю підніметься над обрієм, вона пройде одну стадію. Ця відстань, пройдена за дві хви-лини, — стільки триває сходження сонця, — лягла в основу міри довжини у різних народів. Тільки не скрізь стадія була однакова. У греків вона становила 192 метри, у римлян 185.

Згодом і місце, де відбувалося змагання, завдяки стадії назвали стадіоном.

Першим олімпійським чемпіоном став кухар з Еліди на ім'я Кореб. До нас не дійшли відомості, з яким часом він пробіг одну стадію. У давньогрецьких суддів не було секундомірів. Про пруд-коногого Кореба казали, що він міг наздогнати вітер.

Відтоді відбулося чимало змагань, і на кожних атлети боролися за право називатися найпрудкішим. Швидкість їхнього бігу фіксу-вали секундоміри, нині — дуже складні електронні пристрої, а дистанція стала для всіх однакова — рівно 100 метрів. Для хлопчи-ків і дівчаток ЇЇ скоротили до 60 метрів, але мета у всіх спринтерів, так називають бігунів на короткі дистанції, залишилась та сама: підкорити швидкість.

Ціна часу на стометрівці дуже висока. Почалася вона з бороть-би за десяті частки секунди, а зараз уже рахуються соті. Історія рекордів на цю швидкоплинну дистанцію дає нам наочні прикла-ди того, як на спортивні результати впливали не тільки фізичні якості атлетів, а й їхня спостережливість, уміння аналізувати явища природи, знання в галузі на-уки і техніки. За частками секун-ди завжди стояли роки напру-женої праці м'язів і розуму атлетів та їхніх тренерів.

Перші бігуни на найкоротшу дистанцію, які брали участь в офіційних змаганнях наприкін-ці XIX століття (а саме тоді від-родилися різні види спорту, за-початковані ще в античному суспільстві), мали трохи незвич-ний вигляд. Вони були одягне-ні в довгі