В усьому світі виявляється тенденція до зменшення частки організованого туризму в міжнародних туристичних потоках. Все більше людей подорожують, але поповнення їх чисельності відбувається за рахунок тих, хто самостійно організовує свої поїздки, уникаючи послуг туристичних агентств. Такі можливості створюються завдяки розширенню доступності інформації через їнтернет, спрощенню порядку перетину кордонів між країнами.

В Україні на фоні зростання в'їзного туризму взагалі частка в ньому організованого туризму зменшується.

У виїзному туризмі України, обсяги якого збільшились за 2007 рік на 8,7 %, прослідковуються певні закономірності та тенденції.

Найпотужніші потоки виїзду українських громадян, як і раніше, зареєстровані в напрямках до сусідніх держав. Це є очевидною закономірністю, яка проявляється як у туристичних поїздках, так і в одноденних відвіданнях, левову частку яких складають транзитні поїздки.

2. Сутність і структура туристської діяльності

Туристська діяльність – туроператорська й турагентська діяльність, а також інша діяльність по організації подорожей.

Турагентська діяльність – діяльність з просування й реалізації туристських, зокрема готельних послуг, здійснювана на підставі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем (турагентом чи готельним комплексом).

Туроператорська діяльність – діяльність по формуванню, просуванню та реалізації туристського продукту, здійснювана на підставі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем (туроператором).

Туристська активність як певний тип відношення до навколишньої дійсності на відміну від поведінки в тваринному світі визначається не біологічно заданими, а історично виробленими соціокультурними програмами. Суттєвою ознакою туристської діяльності людини є активність, спрямована на пізнання і освоєння оточуючого світу, побудову нових систем взаємовідносин. Туризм розглядається як прагнення людини до особистісного зростання і активного способу життя.

Туристські потреби людей можуть бути конкретизовані в широкому діапазоні об’єктів туризму. Предмети туристських потреб людей виробляються самим суспільством, його історією. Маючи на увазі активні “зустрічі” суб’єкта туризму з потенційним об’єктом його потреби, говорять про опредмечування потреби. Фіксація потреби на тому чи іншому об’єкті туризму може бути як джерелом росту і розвитку особистості, так і причиною хворобливих відхилень.

Немає ніякої вродженої потреби в туризмі. Подібна потреба фіксується в індивідуальному досвіді. Однак її предмети задаються суспільним виробництвом і системою домінуючих в суспільстві цінностей.

В туристській активності індивіда має місце феномен “випробування мети дією”. Часто мету вважають попередницею туристської дії. Менш очевидна протилежна залежність. Але фактична мета дії (в тому числі і туристської) може бути поставлена лише тоді, коли людина набуває певного досвіду туристської практики. Опредмечування туристських потреб, внутрішній процес туристського цілеполагання, опосередковується “виходами” людини як туриста в плані зовнішнього функціонування і спирається на досвід реалізації туристської активності особи.

Туристська свобода особистості в процесі свого розвитку матеріалізується у певних здобутках туристичної індустрії. Туристська свобода особи обумовлена об’єктивними умовами її буття та суб’єктивними можливостями самої особистості. Головними із її складових є уміння адекватно розуміти та виражати власні інтереси і прагнення, формулювати цілі туристичної і розробляти програми їх здійснення, здібність орієнтуватися в різних ситуаціях та приймати оптимальні рішення.

Туристська свобода особи в деякій мірі обмежена її світоглядними орієнтаціями та ціннісними уподобаннями.

Одним із важливих аспектів туристської свободи є питання про соціальну синергію, що виявляється у сприянні туризму становленню людства як єдиного цілого, реалізує необхідність організації колективних дій, що ведуть до гармонізації взаємовідносин людей між собою і з оточуючим світом. Свобода туристичної діяльності передбачає осмислення відповідальності за її наслідки.

Форма туристської свободи залежить від домінуючих в даний час і в даному місці уподобань, їхньої авторитетності, осмислення, міри подолання забобонів. Свобода завжди реалізується через права людини, а в наш час важливим проявом прав людини є право на здійснення туристської діяльності.

Туристська свобода – це цінність, яка заснована на певній істині, але не співпадає з нею. Безперечно, що туристична свобода найбільш повно реалізується при демократичному політичному режимі. Реалізація туристської свободи впливає і на свободу приватного володіння. Якщо людина має в приватній власності привабливий з точки зору туристичного споживання об’єкт, то вона буде намагатися зберігати та примножувати його споживчі якості.

3. Правові засади поділу туристської діяльності на туроператорську та турагентську

Основним документом, що регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України, є Закон України від 15.09.95 р. № 324/95-ВР «Про туризм» (за текстом – Закон № 324/95-ВР), яким визначено, що здійснення туроператорської та турагентської діяльності можливо за наявності ліцензії. Таку норму також визначено п. 50 ст. 9 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (за текстом – Закон № 1775-III).

Крім того, ст. 8 Закону № 1775-III визначено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, який підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов, затверджених наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.

Наказом Держпідприємництва України, Міністерства культури і туризму України від 11.09.2007 р. № 111/55, зареєстрованим у Мін'юсті України 28.09.2007 р. за № 1123/14390, затверджено Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності (за текстом – Ліцензійні умови № 111/55), які є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, що провадять туроператорську та турагентську діяльність і отримали відповідну ліцензію.

Слід зазначити, що до цього діяли Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності, затверджені наказом Держпідприємництва України, Держкоммолодьспорту України від 17.01.2001 р. № 7/62, зареєстрованим у Мін'юсті України 05.02.2001 р. за № 103/5294, які,