Зміст

Вступ

Регулювання туризму здійснюється органами управління туризмом. Регулювання здійснюється через впровадження ряду форм, таких як туристська політика, ліцензування, стандартизація, сертифікація і інші.

Туристська політика – це система методів і заходів соціально-економічного, правового, зовнішньополітичного, культурного та іншого характеру, яка здійснюється парламентами, урядами, державами та правовими організаціями, асоціаціями та установами з метою створення умов для розвитку туристичної індустрії, раціонального використання туристичних ресурсів, підвищення ефективності функціонування системи туризму.

1. Рівні реалізації державної туристської політики

Туристська політика формується і реалізується на різних рівнях: державному, регіональному, окремого підприємства.

Існують специфічні фактори під впливом яких формується туристська політика. До них відносяться:

природні умови країни, що впливають на туристську політику в залежності від їх наявності або відсутності;

раціонального або нераціонального використання з метою туризму;

транспортні умови, що визначають доступність об’єктів туристської зацікавленості;

соціальні, економічні та правові умови розвитку туризму.

Цілі туристської політики пов’язані з конкретними економічними та історичними умовами розвитку країни та ступенем зрілості самої туристської індустрії. В більшості країн цілі формуються таким чином:

ефективне використання наявного туристського потенціалу;

поліпшення оснащення об’єктів туристської індустрії;

гармонізація розвитку туризму з урахуванням особливостей природних умов;

підвищення надійності та рентабельності мережі туристських транспортних парків;

підвищення відсотку зайнятих туристських місць;

збільшення рентабельності функціонування підприємств туристської індустрії в «мертві» сезони;

забезпечення оптимального співвідношення між цінами та результатами;

залучення клієнтів шляхом надання різноманітних товарів та послуг;

постійна адаптація пропозиції до змін смаків споживачів;

заохочення до співпраці між організаціями, що займаються туризмом;

інтенсивний та дієвий розвиток сфери реклами.

В рамках формування та реалізації туристської політики держава виконує ряд функцій, що забезпечують суспільні інтереси системи туризму загалом. До таких функцій відносяться:

1. координація;

2. планування;

3. регулювання;

4. маркетинг національного туристського продукту;

5. стимулювання;

6. соціальний туризм;

7. захист інтересів.

Для реалізації національної туристської політики та координації зусиль у досягненні суспільно-значимих цілей держава створює органи управління туризмом, тобто національні туристські адміністрації (НТА). В сфері розробки та реалізації туристичної політики НТА взаємодіє з законодавчими та виконавчими органами влади на центральному та місцевому рівнях з науково-дослідними організаціями, туристськими асоціаціями та іншими громадськими організаціями та об’єднаннями через ряд факторів політичного та економічного характеру в світовій практиці існують різні національні системи організації управління та регулювання туризмом.

Дані органи державного управління туризмом повинні вирішувати наступні завдання:

організувати ефективну взаємодію з міністерствами та відомствами прямо або побічно дотичними з туристською індустрією та обслуговуванням туристів.

примусити інші державні структури зважати на інтереси розвитку туризму при формуванні політики в області бюджету, оподаткування, інвестицій, кредитів, соціальної сфери, розробці та ухваленні великих програм в сфері економіки, екології, трудових відносин та зайнятості, професійної підготовки.

забезпечити ефективну взаємодію з місцевими органами державної влади та туристичним бізнесом.

2. Функції державного управління в сфері туризму

До основних функцій органу державного управління в сфері туризму відносяться:

формування та забезпечення реалізації державної туристської політики та цільових програм розвитку туризму.

міжгалузева координація функціонування системи туризму.

розробка нормативно-правових актів та фінансово-економічних параметрів розвитку туризму.

ліцензування, сертифікація та стандартизація в туристській індустрії.

маркетинг національного туристичного продукту;

створення та забезпечення ефективного функціонування представництв органу державного управління туризмом закордоном.

організація міжнародної співпраці в області туризму;

розробка механізму інвестицій, пріоритетних напрямків інфраструктури туризму, що вкладаються державою в розвиток.

організація взаємодії та ділового партнерства з туристським бізнесом., об’єднаннями тур операторів, тур агентів та туристів.

розробка практичних заходів по підтримці вітчизняних виробників туристичного продукту.

сприяння впровадженню прогресивних технологій туристичного обслуговування, надання консультаційної допомоги суб’єктам господарювання, що здійснюють туристську діяльність.

розробка заходів щодо захисту, підтримки, цілісності та забезпечення охорони туристичних ресурсів.

розробка практичних заходів щодо залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в туристичну індустрію.

сприяння створенню та розвитку традиційних центрів туризму, освоєнню нових туристичних районів з широким природним та історико-культурним потенціалом.

формування системи інформаційного забезпечення туристичної індустрії.

створення і забезпечення функціонування єдиної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації туристичних кадрів.

регламентація професіональної діяльності в туризмі.

вирішення питань пов’язаних з науковим забезпеченням розвитку туризму.

Національні туристичні адміністрації тісно взаємодіють з місцевими органами влади і приватним бізнесом. До цього веде загальна світова тенденція зменшення ролі центральної виконавчої влади в економічних процесах і зменшення державних витрат. В результаті виникають змішані державно-приватні інститути в області регулювання туризму. Їх ціль – залучення до виконання державних задач засобів з приватного сектору, пошук взаємовигідних форм співпраці між органами управління різних рівнів.

3. Ліцензування та сертифікація в сфері туризму

Однією з форм державного регулювання туризму являється ліцензування, що передбачає видачу спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення туристичної діяльності. Ціль ліцензування базується на забезпеченні прав та законних інтересів країни і споживачів туристичних послуг, підвищенні рівня туристичного обслуговування, приведенні його у відповідності з міжнародними потребами.

Ліцензування – це проведення заходів пов’язаних з представленням претендентам ліцензії, переоформленням документів, що підтверджують наявність ліцензії, призупиненням і відновленням дії ліцензії, анулюванням ліцензії і контролем органів ліцензування за дотриманням ліцензіатами при здійсненні туристичної діяльності відповідних ліцензійних вимог.

Ліцензія – спеціальний дозвіл на здійснення конкретного виду діяльності при обов’язковому дотриманні ліцензійних вимог, виданий ліцензуючим органом шукачу ліцензії.

Ліцензуючим органом, як правило, є орган державного управління туризмом.

Для отримання ліцензії її одержувач подає в ліцензуючий орган наступні документи:

заяву встановленого зразка;

копії необхідних документів і свідоцтво про державну реєстрацію одержувача ліцензії в якості юридичної особи чи фізичного підприємця;

копію свідоцтва про постановку ліцензії на черзі в податкових органах;

документ про оплату ліцензійного збору;

копії документів, що підтверджують відповідну ліцензійним вимогам кваліфікацію претендента на отримання ліцензії;

інформацію про наявність права приватної власності.

Основними для відмови у видачі ліцензії є:

наявність в документах недостовірної чи неточної інформації;

невідповідність