2. Туроператори, які спеціалізуються на певному сегменті (напрямі) туристичного ринку, — найбільш поширений тип туроператорів, який може бути поділений на декілька категорій:

а) туроператори, які пропонують пакети для певної категорії споживачів (наприклад, для молоді, вчених, бізнесменів, сімейних пар тощо);

б) туроператори, які пропонують пакети на певні на прямки-дестинації (наприклад, в Англію, Францію, Угорщину, Швейцарію, Австрію і т.д.);

в) туроператори, які пропонують пакет турпослуг в певних туристичних центрах (наприклад, Майорка, курорт Коста Дель-Соль, Анталья тощо);

г) туроператори, які пропонують турпродукт, пов'язаний з перевезеннями клієнтури на певному видітранспорту (наприклад, пароплави, потяги, літаки);

д) туроператори, які пропонують специфічні тури (сафарі, рафтіиг, дайвінг тощо).

3. Туроператори внутрішнього ринку (domectic), які продають турпакети в межах країни проживання, тобто турпродукт реалізується на національному рівні.

4. Туроператори зовнішнього ринку (international) створюють пакети і продають їх в різні країни. Найчастіше їх діяльність пов'язується з тими країнами, з яких приїздить більша кількість туристів. Як і з попереднім типом, тут вирізняють декілька категорій. Деякі організовують для зарубіжних туристів різноманітні послуги і виступають в ролі менеджерів сервісного забезпечення турпродукту. Інші — спеціалізуються виключно на зустрічі і перевезенні (трансфері) туристів у готелі, а також пропонують послуги ескорту. Окремі туроператори пропонують різноманітний набір послуг, який включає переговори з партнерами, які мають автобуси і готелі, організацію освітніх турів, організацію харчування і розваг з метою мінімізації цін, що закріплені в контрактах. Ряд туроператорів спеціалізується на обслуговуванні окремих етнічних груп тощо.

2.3. Формування основного і додаткового комплексів послуг

Згідно з окремими даними в Україні зареєстровано вже понад 5 тисяч турфірм. З них, майже всі декларують, ідо формують туристичний продукт. Однак, лише одиниці з них займаються операторською діяльністю в класичному розумінні цього слова. Більшість фірм на практиці виконує роль гуртовиків, які купують у зарубіжних операторів туристичний продукт і додають частку послуг, насамперед транспортну складову.

Основними послугами, що мають бути надані туристичною фірмою в процесі реалізації даного туру, є:

розміщення в готелі

транспортні послуги

екскурсійне обслуговування

харчування.

До додаткових послуг віднесемо:

проживання в одномісному номері

послуги перекладача

телефон, факс, Інтернет в номері

2.4. Експериментальна перевірка туру

У розробці, наданні і споживанні туристських послуг беруть участь: споживач (турист), роздрібний продавець (турагент), оптовий торговець і творець туру (туроператор), а також контрагенти туроператора (підприємства, що надають послуги по розміщенню, харчуванню, транспортуванню, страхуванню й ін.). Винагороду за зроблені послуги посередники одержують у формі комісійних.

На першому етапі проводяться дослідження з розробки нової послуги/туру, товару. Ця робота провадиться групою економістів, соціологів, архітекторів і спеціалістів туризму. На даному етапі витрачується від 5 до 15 % засобів, що асигнуються на розробку послуги: проводяться дослідження попиту, ринку; розробляються концепції і програми турів; йде економічна і цінова проробка.

На другому етапі провадиться експериментальна оцінка розробленої послуги або туристського продукту.

Для цього необхідно дотримання таких умов: розробка туру, послуги, товару здійснюється в «натуральний розмір» (експериментальний заїзд, пілоти-групи і т.п.); * рекламування й ознайомлення (презентація, реклама, інформація) здійснюються у відповідних масштабах; * приділяється визначений ліміт часу, для того, щоб простежити за популярністю запропонованої туристської послуги або продукту (відкликання туристів, заявки клієнтів).

На третьому етапі здійснюється впровадження експериментальної перевірки турпродукту, проробка технологічної документації (картки туристських маршрутів, договори, графіки заїздів, програми обслуговування, путівки, договори з клієнтами, ваучери й ін.), модернізація робочих місць і навчання кадрів. Розробляються економічний механізм реалізації нового продукту, ціна, мотивація обслуговуючого персоналу.

На четвертому етапі формується система управління виробництвом і збутом нового турпродукту, що забезпечує його реалізацію і постійну модернізацію відповідно до запитів клієнтури.

3. Технологія діяльності туристського підприємства при формуванні тур маршруту

3.1. Загальна характеристика туру за його спрямуванням

Маршрут туру: Київ – Чигирин – Батурин – Глухів

Гетьманщина (Гетьманська держава) – усталена в науковій літературі назва української національної держави, відновленої внаслідок національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648-57 рр., що існувала у 1648-1782 рр. Офіційна назва держави – Військо Запорозьке.

Столицями Гетьманщини в різні часи були міста Чигирин (1648-1660), Батурин (1669-1707, 1750-1761), Глухів (1708-1722, 1727-1734).

Державний устрій Гетьманщини на початковому етапі характеризувався наявністю власного військово-адміністративного управління, виборністю гетьмана, генеральної, полкової та сотенної старшини; єдиною податковою, фінансовою, військовою системою, наявністю дипломатичних зносин з іноземними державами.

3.2. Обґрунтування вибору пунктів нового маршруту

Туристично-екскурсійний напрям "Гетьманські столиці" розрахований на найширше коло екскурсантів, є важливою складовою історико-культурного просвітництва народу, поширення знань щодо розвитку української державності, духовних основ нації. Розроблені та популяризуються екскурсії на тему "До гетьманської столиці – Чигирина", "Гетьманськими столицями (Київ – Чигирин – Гадяч – Батурин – Глухів), "Батурин – сторіччя історичних звершень та сьогодення".

м. Київ

Київ – всесвітньовідоме стародавнє місто, центр тяжіння всіх українських земель. Своїм корінням воно заглибилось у давню історію, що нараховує понад 1500 років. У ІХ-ХІІ ст. – стольний град Київської Русі, могутньої східнослов'янської держави, добре відомої в Європі, Азії та на Близькому Сході. У роки визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Київ став центром Київського полку, адміністративно територіального округу України. Упродовж своєї історії українці завжди вважали Київ столицею всіх українських земель. Ще Богдан Хмельницький називав його "містом нашим столичним".

м. Чигирин (Черкаської області)

Відомий з першої половини ХVІ ст. як укріплений козацький зимівник. Згодом – центр Чигиринського староства. У 1592 р. місту надано Магдебурзьке право. У 1648-1657 рр. Чигирин – резиденція Богдана Хмельницького та столиця гетьманської держави (до 1676 р.). Під час другого Чигиринського походу (1678 р.) місто було зруйновано