складають 22 %, субори - 35%, діброви - 6 % вкритої площі. Молодняки займають 40 % , середньовікові - 43 %, пристигаючи - 13 %, стиглі і перестиглі - 4 %. Хвойні ліси становлять - 58 % , твердолистяні - 12 % і м"яколистяні - 3 % усіх лісів області. Річний приріст деревини з 1 га. покритої лісом площі становить 4 куб. м, щорічний приріст по області складає 5 млн. куб. м.
В загальному флора судинних рослин області складає 1525 видів, в тому числі 343 інтродукованих і культиватів. На території області зростає 72 види рослин, занесених до Червоної книги України, причому лише близько половини видів з них перебуває в межах природно - заповідного фонду.
Фауна хребетних області складає 387 видів, з них за класами: круглороті -1, риби - 34, земноводні - 12, плазуни -7, птахи - 269, ссавці - 64. На території області зустрічається - 94 види тварин, занесених до Червоної книги України.
На території області знаходиться під охороною держави 368 територій та об'єктів природно - заповідного фонду, загальною площею 179 тис. га. або 8,9 % від території області. З них 24 об'єкти , площею 59,8 тис. га мають статус загальнодержавного значення, решта - місцевого. За 2005 рік збільшено площу ПЗФ на 8,5 тис. га, створено - 5 нових природно-заповідних об'єкти місцевого значення, 6 - змінено межі об'єктів ПЗФ.
Курорти на Волині відсутні, але є своєрідна мережа рекреаційних зон. Всього на території області 231 рекреаційна зона, площею 7,395 тис. га., з них короткочасного відпочинку - 141, площею 7,14 тис. га., тривалого відпочинку - 90, площею 0,26 тис. га.. Крім того існують ліси рекреаційного призначення, площею 18,6 тис. га.. Загальна площа земель рекреаційного призначення 26,0 тис. га., що складає 1,2 % загальної території області.
Рівнинні терени Волині, майже навпіл розділені на дві великі субширотно розта-шовані смуги. На півночі панують безкраї щільно залісені і заболочені простори Полі-ської низовини, що випросталася вздовж Прип'яті та її приток - Горині, Случі, Стиря тощо. Лише маловиразне в рельєфі Волинське пасмо та окремі виходи на поверхню екзотичних для України базальтів (Костопільський район Рівненщини) та кристалічних порід Українського щита (Житомирська, Рівненська та Хмельницька області), не тільки пожвавлюють навколишні краєвиди, а й подекуди створюють дивовижної краси ландшафти, що отримують багатозначущу і ефектно-поважну місцеву назву - Надслучанська Швейцарія (Березнівський район Рівненщини).
Гранітний кар’єр, смт. Рокитне
Більш виразна південна частина краю розташована у межах Волинської височини. Вона є своєрідною перехідною частиною - своєрідною сходинкою між низовинним Поліссям і більш рельєфно виразною Подільською височиною. Саме тут, на півдні Волині, а не на спаплюженому останнім льодовиком Поліссі, з'явилися перші палеолітичні поселення.
На теренах Волині були створені Поліський (площа 201.04 км2, створений в 1968 р.; зберігає типові ландшафти - високі піщані гряди, дюни і вали, що утворилися в льо-довиковий період у межах сучасної Житомирщини), Рівненський (площа 470.47 кв.км, створений в 1999 р.; опікується збереженням величезних болотних масивів чотирьох районів Рівненщини) і "Медобори" (філія "Кременецькі гори", площа 10.0 кв.км, створе-ний в 1990 р.; предмет охорони - окремі пагорби східної частини Гологоро-Кременецького кряжу, висотою 395-406 м, що за часів Російською імперії була найвищою точкою її рівнинних європейських просторів) природні заповідники. На Волині існує один з найвідоміших національних природних парків України - Шацький, що об'єднав у своїх межах чудові умови для відпочинку і 22 озера, серед яких і найглибше і найвідоміше в країні - Світязь.
1.2. Огляд визначних історико-культурних ресурсів
Згідно Люблінській унії 1569 р., що об’єднала Польщу і Велике князівство Литовське в Річ Посполиту, створюється Волинське воєводство. По Андрусівському договору 1667 р. уся правобережна Україна, у тому числі і волинські землі, залишилася в складі Річі Посполитої. При черговому переділі Польщі в р. частина Східної Волині перейшла до Російської Імперії, у р., після третього розділу, вся Західна Волинь відійшла до Росії. Була створена Волинська губернія.
Друга половина минулого століття характеризується розвитком на цих землях промисловості, створенням підприємств. З травня 1919 р. край окупований поляками. За Ризьким договором 1921 р. територія відходить до Польщі на років, створюється Волинське воєводство з центром у Луцьку. 4 грудня 1939 р. створена Волинська область.
Перші поселення на Волині відомі з пізнього палеоліту - кількасот археологічних пам'яток (укріплені городища, поселення, могильники). В І тис. нашої ери тут мешкали східнослов'янські племена дулібів, що згодом стали називатися бужанами, а в IX ст. - волинянами. Назва краю походить від древнього міста Волинь (або Велинь), що існува-ло у гирлі річки Гучва (ліва притока Західного Бугу) біля сучасного села Грудек (Польща) і зникло з літописних джерел в середині XII ст.
Непроста історія Волині останнього тисячоліття, мабуть, найяскравіше віддзеркалює процес формування українського етносу, що складався у взаємовідносинах підлеглих Польщі, Литви та Росії з корінним населенням краю. Самостійне існування місцевих племен припинилося у другій половині Х ст., коли вони підпали під владу Києва, і утворилося Волинське князівство. Князівська влада згодом розширила володіння, об'єднавшись з сусіднім Галицьким князівством, але на початку XIV ст. втратила незалежність і підпала під володіння Литви. Хазяйнування північного сусіда тривало до кінця XVI ст., коли Люблінська, а згодом Брестська унії відкрили до Волині шлях полякам і католицькому духовенству. Наші сучасні західні сусіди ґрунтовно панували на Волині до другого (1793 р.) і третього (1795 р.) розділу Польщі, після яких у межах Російської імперії була створена велетенська Волинська губернія, що вперше об'єднала всі землі краю у окрему адміністративно-територіальну