Батурин заснований на початку XVII ст. Стефаном Баторієм. У 1669-1708 pp. місто було резиденцією гетьманів Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепи.

В 1708 p., після переходу гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII, його столиця Батурин була зруйнована російськими військами.

Свій статус столиці козацького Лівобережжя місто по-вертає за К. Розумовського в 1750 р.

В 1799-1803 pp. за проектом А. Рінальді і Ч. Камерона тут було споруджено палацово-парковий комплекс. Сьо-годні палац Розумовського зберігся лише частково.

На кошти Розумовських було побудовано також Вос-кресенську церкву (1803), у якій похований останній геть-ман Кирило Розумовський.

Зберігся будинок Кочубея (XVII—XVIII ст.), в якому розмістився історико-краєзнавчий музей. Уцілів також По-кровський собор (1789).

Сьогодні в Батурині функціонує історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». п , г

Історичним містом є також давній Любеч, який упер-ше згадується в літописах під 882 роком. Поселення з'яви-лись на цій території в ранньому залізному віці. Про Любеч як значний торговельний центр згадував у 942 році візан-тійський імператор Костянтин Багрянородний у своєму трактаті «Про управління державою».

Любецький замок був споруджений у другій половині XI ст. на місці давнього слов'янського укріпленого городи-ща. Тоді ж Антип (у чернецтві — Антоній Печерський) по-

клав початок любецькому Антонівському монастирю, який існував (з перервами) до 1786 р. На сьогодні збереглась ли-ше печера Антонія.

Місто відоме тим, що тут у 1097 р. відбувся з'їзд, який закріпив руські землі за найбільш впливовими князівськи-ми родами.

На початку XVIII ст. на території старої фортеці за на-казом гетьмана І. Мазепи була споруджена будівля госпо-дарського призначення, що увійшла в історію під назвою кам'яниці Полуботка (з 1709 р. вона знаходилась на землях останнього).

внряшвв Ніжин розташований по обидва береги ШнИЇПШІ Р- Остер. У першій чверті XVII ст. на лівому ^^^^*1 березі Остра була споруджена цитадель. Після ^ИНН входження Правобережної України до складу ІЩІ^ІЩІ Росії ніжинський замок втратив своє оборонне значення і почав руйнуватися. Під час пожежі 1797 р. в місті згоріло понад 100 будинків, значної шкоди було завдано замку. Згодом вали були зрівняні, рів засипа-ний. Планом забудови міста від 1803 р. тут було передбаче-но ринок, що існує й сьогодні, хоча на меншій площі.

В 1648 р. місто стало центром Ніжинського полку.

З 1742 р. через Ніжин проліг поштовий тракт, що з'єднав Глухів з Києвом. У 1770-і pp. було споруджено приміщення Ніжинської поштової контори (сьогодні діє як музей). Тут зупинялись під час подорожей Д. Фонвізін, О. Пушкін, О. Грибоедов, M. Глінка, T. Шевченко, В. Даль, А. Міцкевич, С. Гулак-Артемовський та ін.

У Ніжині збереглося приміщення готелю «Не минай».

Значну роль в історії Ніжина відіграла грецька грома-да, заснована тут у середині XVII ст. В 1675 р. виникло Ніжинське грецьке братство. Діяли грецький монастир, грецька школа. В 1782 р. у Ніжині налічувалося 140 грець-ких сімей (977 чол.). У кінці XVIII ст. після приєднання до Росії Причорноморських територій, Ніжин втрачає значен-ня торговельного центру, і грецькі колоністи починають пе-реселятися в Одесу, Таганрог, Очаків, Херсон. На 1857 р. від місцевої грецької громади залишилося всього 200 чол.

Ніжин був єдиним повітовим містом, що мав вищий на-вчальний заклад — гімназію вищих наук, засновану в 1820 р. на кошти князів O.A. та I.A. Безбородьків. Навчальний кор-пус був споруджений за проектом Л. Руска.

Гімназія здійснила вісім випусків. Серед 228 її вихо-ванців — М. Гоголь, Є. Гребінка, Н. Кукольник.

Після реорганізації в 1832 р. навчальний заклад функ-ціонував як Ніжинський фізико-математичний ліцей. У числі його випускників — М. Міклухо-Маклай, батько ві-домого мандрівника.

1840 р. ліцей був перепрофільований на юридичний, що готував чиновників для роботи в судових установах. Ніжин-ський юридичний ліцей закінчили Л. Глібов, В. Тарновсь-кий (молодший) та ін.

В 1875 р. в результаті чергової реорганізації ліцей був перетворений на Ніжинський історико-філологічний інсти-тут ім. князя Безбородька. В радянський період — Ніжинсь-кий науково-педагогічний інститут (1920 p.), інститут народ-ної освіти (1921 p.). З 1934 р. — Ніжинський педагогічний інститут ім. М. Гоголя.

З Ніжином пов'язані дитячі роки С. Корольова, який жив у місті в період з 1901 по 1914 р. і здобув тут початко-ву освіту.

В Ніжині збереглося багато архітектурних пам'яток: Миколаївський собор (1668 p.); грецька Михайлівська (1731 p.), Троїцька (1733 р.), Преображенська (1748 р.), По-кровська (1757 р.), Христовоздвиженська (1775 p.), грецька Всіхсвятська (1786 p.), Іоанна Богослова (ХУІІІст.) церкви; Введенський собор (1788 p.). Серед пам'яток цивільного будівництва - купецький будинок (XVIII ст.) і приміщен-ня ліцею вищих наук (1820 p.).

У Ніжині народився відомий мореплавець Ю.Ф. Лисян-ський (1773-1837), який у 1801-1806 pp. разом із І.Ф. Кру-зенштерном здійснив кругосвітню подорож.

В Остер — одне з найдавніших міст Придніпров'я, засноване Володимиром Моно-махом, що підтверджується літописним свід-ченням від 1098 р. Місто було закладене як

фортеця для захисту руських земель від половецьких набігів. Давнє городище — «Городок Остерський» — є архе-ологічною пам'яткою XI ст.

У південно-східній частині городища збереглася божни-ця Св. Михаїла, згадувана в літописі. Існує припущення, що вона зведена за Володимира Мономаха. В період князюван-ня його сина Юрія Долгорукого вона була прикрашена фре-сками (звідси її назва — «Юр'єва божниця»). Пам'ятка ча-стково збереглася.

В 1240 р. місто було спалене. На початку XIV ст. непо-далік від нього, ближче до Десни,