Подальше зволікання у створенні сприятливого середовища для цієї діяльності або намагання встановити численні вимоги та дозвільні процедури до сільського господаря стане відчутною затримкою розвитку сфери сільського зеленого туризму та спричинить подальше нелегальне надання послуг із сільського зеленого туризму.

Учасники конференції рекомендують:

1.Легалізація та юридичне визначення сільського зеленого туризму мають виходити із його базового визначення. Сільський зелений туризм – діяльність сільського населення з надання послуг із використанням майна особистого селянського, підсобного або фермерського господарства.

2.Система управління, регулювання та повноваження має визначати розподіл функціональних завдань та повноважень між Міністерством аграрної політики, Державною службою туризму і курортів, Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні та іншими відомствами і організаціями.

2.1.При центральних та місцевих органах виконавчої влади, що опікуються питаннями соціального розвитку села, зайнятості населення, подолання бідності, розвитку малого підприємництва та туризму створити умови для залучення представників громадського сектору до підготовки та реалізації рішень у сфері сільського зеленого туризму.

2.2.Міністерству аграрної політики України та Державній службі туризму і курортів розробити проект нормативного акту щодо надання повноважень Спілці сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, як самоврядній громадській організації, яка ініціювала розвиток сільського зеленого туризму в Україні, у впровадженні добровільної системи категоризації, а також у державній підтримці проведення всеукраїнської виставки-ярмарку «Українське село запрошує», виданні журналу «Туризм сільський зелений» та проведенні освітньої діяльності у селі.  

.Звернутися до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства культури і туризму України та інших центральних органів виконавчої влади щодо прийняття проекту Закону України «Про сільський зелений туризм», проекту Національного стандарту України «Послуги туристичні. Туризм сільський зелений. Основні вимоги» з урахуванням зауважень та пропозицій учасників конференції. 

Михайло Рутинський                                                                                                                                          
Сучасний стан та напрямки розбудови курортно-рекреаційної інфраструктури Івано-Франківщини      

Охарактеризовано сучасний стан та напрямки розбудови курортно-рекреаційної інфраструктури Івано-Франківської області. Проаналізовано головні туристичні проекти в регіоні.
   Myhaylo Rutyns’kyi. The modern conditions and tendencies of resort and recreation infrastructure in Ivano-Frankivsk region. The modern conditions and tendencies of resort and recreation infrastructure in Ivano-Frankivsk are characterized. The main tourist projects are analysed in region.

    Постановка проблеми. На туристичному ринку Карпатського регіону України Івано-Франківська область посідає одне з чільних місць. Загальновідомими туристичними символами краю стали г. Говерла, гуцульські фестивалі, курорти Яремче і Буковель, міста Галич, Косів і Коломия тощо. Івано-Франківщина відзначається стабільно високими обсягами туристичного руху: у 2004 р. тут зафіксовано 58,4 тис. туристів, у т. ч. 2,56 тис. іноземних туристів, 41,2 тис. екскурсантів, надано туристичних послуг на 16,98 млн. грн.
   Такі порівняно високі показники область досягнула завдяки цілеспрямованим зусиллям зі збереження потенціалу туристично-рекреаційного сектору господарства. Однак у наш час із загостренням конкуренції перед даним регіоном стоять актуальні завдання модернізації й розбудови ринково кон’юнктурної курортно-рекреаційної інфраструктури. Відтак, існує нагальна потреба в комплексних дослідженнях та стратегічних наукових обґрунтуваннях напрямів та конкретних завдань перспективного розвитку курортно-рекреаційної сфери цього карпатського краю.
   Мета даної праці – охарактеризувати сучасний стан розвитку курортно-рекреаційного господарства Івано-Франківщини, з’ясувати перспективи та проаналізувати ефективність пріоритетних проектів подальшої розбудови курортно-рекреаційної інфраструктури області.
   Аналіз останніх досліджень з даної проблеми. Проблематика вивчення курортно-рекреаційного потенціалу Карпатського регіону повсякчас перебуває в полі зору науковців Інституту регіональних досліджень НАН України (м. Львів), Львівського, Прикарпатського та Чернівецького університетів. Серед низки публікацій останніх років на цю тему окремо виділимо докторське дослідження В.Євдокименка [3] і ряд праць В.Кравціва [4 та ін.]. Над науковою проблематикою розбудови курортно-рекреаційної інфраструктури регіону доволі плідно працюють В.Гетьман, В.Мацола, О.Любіцева, М.Мальська, П.Жук, Л.Гринів, О.Стецюк та інші дослідники [1, 2, 5, 7, 9 та ін.]. Окремо варто назвати результати науково-прикладних студій Ю.Зінька [8, 9 та ін.] щодо вивчення туристично-інвестиційного потенціалу та реалізації модерних інвестиційно-туристичних проектів у курортних центрах Карпатського регіону.
    Виклад основного матеріалу дослідження. На Івано-Франківську область припадає 2,3% (13,9 тис. км2) площі і 3,0% (1,45 млн. осіб) населення України. Область поділена на 14 адміністративних районів, має два міста (Коломия і Калуш) з населенням понад 50 тис. осіб. В обласному центрі – м. Івано-Франківську проживає 240 тис. осіб.
   Івано-Франківська область тягнеться з північного заходу на південний схід уздовж орографічної осі Українських Карпат. Поряд із Закарпаттям це найвисокогірніша область України. Близько 43% її території складають гірські масиви, наймальовничішими серед них є: Чорногора, Ґорґани, Гриняви, Чивчини. Не менш строката область і в етнографічному плані. Вона складається з самобутніх етнографічних районів Опілля, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття. Їх мешканці найповніше зберегли національний давньоукраїнський колорит з багатою матеріально-духовною культурою, а також низку самобутніх відмінностей в обрядах, народній архітектурі, одязі, побуті, мистецьких ремеслах, що саме по собі привертає неабияку увагу туристів.
   Загалом в області нараховується 96 туркомплексів, пансіонатів і будинків відпочинку готельного типу (у т. ч. приватних), які одночасно можуть прийняти до 8 тис. туристів. Одноразова місткість курортних закладів області тривалого перебування складає 4,6 тис. ліжко-місць. Упродовж 2004 р. у цих закладах оздоровлено 27,2 тис. рекреантів (у т. ч. у санаторіях області 10,7 тис. осіб, пансіонатах з лікуванням 5,2 тис. осіб, базах відпочинку 6,0 тис. осіб).
   Стратегічні пріоритети розвитку курортно-рекреаційної сфери області