Транскордонність передбачає інтеграцію ЗТШ в міжнародну мережу туристичних шляхів

Туристична привабливість

V

Місто Ужгород, обласний центр Закарпатської області, розташований на берегах річки Уж біля підніжжя південно-західного схилу Східних Карпат. Як свідчать археологічні джерела, в першій половині І –го тисячоліття нашої ери на цій території жили предки слов’янського племені, відомого в історії під назвою білих хорватів, які збудували тут ранньофеодальне поселення – центр слов’янського князівства, на чолі якого стояв легендарний князь Лаборець.
У кінці IX ст.- на початку X ст. місто було зруйноване кочовими угорськими племенами. З X ст. воно входило до складу Київської Русі. В кінці XI ст.Ужгород увійшов до складу Угорського королівства. Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і розширюватися містечко. У 1241 році 40 – тисячна монголо-татарська орда, прорвавши оборону угорського війська в районі Верецького перевалу, просунулась на південь і захопила ряд фортець, в тому числі і Ужгород.
Але в 1242 році монголо-татари покинули Закарпаття і місто було відбудовано заново. У другій половині XII ст. Угорські королі створили тут Ужанську жупу (комітат) з центром в місті Ужгороді. З 1318 р. господарями міста стали італійські графи Другети, які володіли ним 360 років. Другет будує нову кам’яну фортецю, на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовується і місто. У 1430 році Ужгород отримує привілеї від короля і офіційно пишеться «Привілейоване місто Ужгород».
Починають розвиватися ремесла, торгівля, зростає населення. У 1631 році в Ужгороді було 10 вулиць, найбільшою з яких була вулиця Замкова, 266 житлових будинків, в яких проживало близько 1200 мешканців. У 1569 році тут засновуються цехи кравців, ювелірів, пізніше – цехи гончарів, шевців, кожухарів та інші. У 1635 році місто одержало право на користування печаткою, на якій було викарбувано: «Печать міста Ужгорода, р.1635». У середині був зображений виноградний кущ з гронами. У цей період місто було втягнуте в релігійну боротьбу між реформаторською Трансільванією і католицькою Австрією. У 1646 році, в Ужгородському замку, під егідою Ватикану було проголошено Ужгородську унію і утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті. В цьому ж році, вдова Яна Другета Анна Якушич завершила будівництво римо-католицького собору. У 1775 році імператриця Марія-Терезія передала цей храм і прилеглу до нього резиденцію у володіння греко-католицької єпархії.
У кінці XVII ст. Ужгород потрапляє під владу Австрії. Ці події викликали невдоволення деякої частини дворянства, трудового населення, що привело до повстання на чолі з І.Текелі. Повстанці виступили проти австрійської влади і захопили Ужгород, розправились з Другетами та їх союзниками – єзуїтами. Восени 1685 року австрійська армія захопила Ужгород. Під час цих подій місто зазнало великого руйнування. Настав кінець майже 400 річному пануванню Другетів в Ужгороді. Новим володарем міста став М.Берчені.
Національно-визвольна війна в Угорщині 1703-1711р.р. не пройшла осторонь міста. У червні 1703 р. місто, місто в якому знаходився австрійський гарнізон, було оточене загонами князя Ракоці. У лютому 1704 року гарнізон капітулював, в місто увійшли загони повстанців. У 1707 Році Ужгород став резиденцією керівника національно-визвольної війни угорського народу Ференца ІІ Ракоці. Але війна закінчилася поразкою повстанців в 1711 році. Австрійські війська жорстоко розправились з учасниками боротьби. Ужгород разом із замком перейшов до державної скарбниц.
Але незважаючи на війни, колоніальну політку Габсбургів, місто розвивалось. Поступово збільшувалась чисельність населення, розвивалися ремесла, виникали нові їх види. Запроваджуються щорічні ярмарки, на які приїздили купці з сусідніх країн. У 1796 р. був споруджений величезний млин, який забезпечував потреби жителів не тільки міста, а й навколишніх сіл, налагоджується виробництво цегли та черепиці. Місто починають заселяти колоністи з Німеччини, Греції. Наприкінці XVIII ст. В місті проживало 25 грецьких і 20 німецьких родин. З середини XVIII ст. тут починають оселятись євреї. У 1769 році був збудований католицький костел, який майже незмінними зберігся до наших часів. У 1845 році розпочала роботу перша друкарня. Продовжував мінятися вигляд міста. Почали з’являтися кількаповерхові кам’яні будинки. Розвивається освіта, культура. У XVIII ст. тут вже діяли 4 церковні школи, духовна семінарія. У 1793 р., на кошти мешканців міста, відкрилась учительська семінарія. З кінця XVIII ст. Ужгород стає центром шкільної округи всього Закарпаття. У 1772 р. з Мукачево сюди переїхав єпископ Андрій Бачинський, який привіз величезну бібліотеку. Серед книг були унікальні першодруки з країн Західної Європи. Особливо багато було київських, львівських та московських видань.
Революція 1848-1849 р.р. в Угорщині, в якій брали активну участь і ужгородці, хоча і закінчилась поразкою, залишила глибокий слід в історії міста. Ужгород одержав привілеї на самоврядування, став вільним, вийшовши з-під казенної домінії. Населення, крім цього, звільнялося від панщини. У 1886 р. починає працювати меблева фабрика «Мундус», у 1897 р. – металообробний завод Козаря. У 1872 р. введено в дію залізницю, яка з’єднала Ужгород з містом Чоп, а пізніше з Мукачевим, Рахово, Великим Березним, Ужком, Самбором та Львовом.
Виникають перші банки – Ужгородський народний банк та торгово-промисловий банк. У 1897 році вперше встановлено телеграфний зв’язок з Будапештом. У 1902 році в місті засвітилися електричні лампочки та з’явився телефонний зв’язок.Ріст промисловості супроводжувався посиленням експлуатації робітничих мас, що в свою чергу, сприяло підйому робітничого та селянського руху.
Революційні події в Угорщині привели до остаточного розвалу імперії Габсбургів. 12 січня 1919 року