З метою створення належних умов для реалізації державної політики у галузі туризму постановляю:  

1. Схвалити Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року (додаються).  

2. Кабінету Міністрів України:  

забезпечити врахування положень Основних напрямів розвитку туризму в Україні до 2010 року при розробці загальнодержавних програм соціального та економічного розвитку;  

розробити проект Державної програми розвитку туризму в Україні до 2010 року та внести його на розгляд Верховної Ради України;  

виходячи з положень Закону України "Про туризм" вжити заходів щодо створення підрозділів з питань туризму в місцевих органах виконавчої влади.    

Президент України  
| Л. КУЧМА  

м. Київ

10 серпня 1999 року

N 973/99  
    
   

СХВАЛЕНО

Указом Президента України

від 10 серпня 1999 року N 973/99  
 
 

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

В УКРАЇНІ ДО 2010 РОКУ  
 

1. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні  

Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.  

Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.  

Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державної скарбниці та створення додаткових робочих місць.  

Нині Україна має понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць, але вони потребують модернізації та реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам'ятки культури та архітектури України, інші об'єкти туристичних чи екскурсійних послуг.  

З урахуванням тенденцій реформування усіх сфер суспільного життя доцільним є розроблення Основних напрямів розвитку туризму в Україні до 2010 року (далі - Основні напрями). Вони мають стати концептуальною базою довгострокової Державної програми розвитку туризму, створення організаційно-правових та економічних засад становлення туризму як високорентабельної галузі економіки, важливого засобу культурного та духовного виховання громадян України, відтворення їх трудового потенціалу.  

2. Мета та основні завдання розвитку туризму  

Метою розвитку туризму в Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентоспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі ефективного використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.  

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:  

впровадити ефективні механізми фінансово-економічного регулювання розвитку галузі туризму;  

визначити шляхи, форми та методи стимулювання розвитку підприємництва в цій сфері;  

створити, з урахуванням соціально-економічних інтересів держави, ефективну модель інвестиційної політики в галузі туризму;  

удосконалити організаційні структури управління галуззю туризму;  

забезпечити раціональне використання та відновлення природного та історико-культурного середовища;  

прийняти екологічні регламенти та затвердити допустимі норми освоєння туристичних ресурсів, розробити механізми їх дії та запровадити в практику управління.  

3. Стратегія розвитку галузі туризму  

Стратегія розвитку туристичної індустрії в Україні полягає у виробленні державної політики в галузі туризму як одного із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.  

Основу державної політики в галузі туризму повинні складати такі чинники:  

державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму, в тому числі через удосконалення системи оподаткування;  

забезпечення внутрішньої конвертованості туристичних послуг шляхом підвищення їх якості та розширення асортименту, поліпшення умов обслуговування туристів;  

поетапна приватизація туристичних об'єктів з їх інфраструктурою;  

будівництво нових, реконструкція та модернізація діючих туристичних об'єктів;  

державне фінансування відновлення пам'яток архітектури, культури, історії України;  

залучення коштів підприємницьких структур, суб'єктів туристичної діяльності для розвитку інфраструктури туризму (шляхи, пункти пропуску, системи водопостачання та каналізації, зв'язок, служби сервісу тощо);  

організація приміських зон короткочасного відпочинку, створення нових рекреаційних зон загальнодержавного та місцевого значення;  

сприяння організації виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для забезпечення потреб туристів і відпочиваючих у високоякісних продуктах харчування;  

залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму (сільського зеленого туризму);  

створення сприятливих умов для розвитку активних видів туризму (оздоровчо-спортивного, екологічного, пригодницького тощо);  

державне сприяння просуванню на міжнародний ринок туристичного продукту України через міждержавні угоди та програми;  

створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері туристичного бізнесу;  

проведення науково-дослідних, проектних і пошукових робіт з актуальних проблем розвитку рекреаційно-туристичних господарств, використання природного та історико-культурного потенціалу країни, створення геоінформаційної системи "Туризм в Україні" тощо.  

Разом з цим необхідно реалізувати низку науково-організаційних програм з метою забезпечення екологічно допустимих масштабів і темпів розвитку рекреаційно-туристичних зон, зокрема:  

провести комплексні ландшафтно-екологічні та історико-культурні дослідження території України, встановити диференційовані норми туристичного навантаження на довкілля;  

переглянути природо- та пам'яткоохоронні нормативно-правові акти з метою посилення відповідальності за їх порушення;  

обгрунтувати на основі норм антропогенного навантаження гранично допустимі межі сумарної місткості об'єктів, розміщених у туристичних центрах.  

Першочерговими практичними кроками у контексті реалізації Основних напрямів слід вважати:  

розроблення нормативно-правової бази з питань туризму, здійснення за участю Державного комітету України по туризму експертиз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у цій галузі;  

розроблення стандартів на послуги, що надаються туристам і екскурсантам;  

проведення сертифікації туристичних послуг;  

здійснення паспортизації туристичних підприємств і організацій;  

удосконалення порядку ліцензування суб'єктів туристичного підприємництва;  

запровадження пільгових умов для стимулювання організації відпочинку й оздоровлення дітей