· з смт. Вигода бере початок вузькоколійний маршрут «Карпатський трамвай»;

· з с. Новий Мізунь пролягає туристичний маршрут через болото «Ширковець» і Мізунський водоспад на гору Яворина;

· з села Лужки проходить маршрут на гору Магуру через «Мертве озеро», а також інший маршрут веде на скелі Довбуша;

· з с. Липа двома маршрутами можна дістатися до гори Буковець та Яворини;

· з с. Мислівки маршрут пролягає через гору великий Пустошак і болото Лисак до озера Синевір;

· з с. Сенечів пролягає маршрут до гірськолижного курорту в Славське;

· з с. Вишків можна дістатися на Вишківський і Торунський Перевали, гору Менчул, урочище Сіда та Вишківський Горган.

Найдавніший туристичний маршрут «Карпатськими стежками» проходить з Закарпаття через Торунський перевал, Вишківський Горган, весь південний кордон Долинського району, а з Яйко-Ілемського Горгану повертає на Осмолоду в Рожнятівський район.
Чекають на туристів і паломників Святопреображенський монастир о. Василіян на Ясній горі і жіночий монастир сестер Пресвятої Родини у с. Гошів. Туристичний маршрут „Ясна гора“ незабаром буде включений до Всеукраїнських туристичних маршрутів.

Туристичний маршрут
«Франковими стежками»

Туристичний маршрут «Франковими стежками» розпочинається в м. Долина і веде до села Лолин.
Село Лолин Долинського району знаходиться за 19 км від районного центру. Через село протікає струмок Лолинець. На віддалі 4 км від села проходить автомагістраль Долина – Хуст.
Населення – чол.
Перша згадка про село є в документах першої половини ХVII століття. Його населення брало участь у селянському повстанні за часів Богдана Хмельницького.
Село з’явилося на карті району на початку сімнадцятого століття (1601р.). У часи інтенсивного заселення підгірської і гірської смуги Північно-Західного Прикарпаття. Тоді лише на Долинщині було зареєстровано нових 14 населених пунктів. Ущільнення територій сіл зумовлювалося нестачею земель, посилення експлуатація селян з боку шляхти і магнатів, постійною небезпекою набігів татар… Усе це й гнало бідняків у гори, заставляло обробляти невжитки.
Засновником поселення, про яке йдеться, був якийсь Лоліанум, або Лола чи Лоліан- з’ясувати нині дуже важко. А що собою являв Лолин у пізніші часи, довідуємось з записів Івана Франка.
«Лолин – це невеличке гірське село, що налічує біля 80 халуп, розташоване поблизу річки Свіча в дуже убогій лісовій околиці. Місцевий народ, відмежований від решти світу і пригноблений убозтвом, не має жодних заробітків, не знає жодного промислу… Хати лолинські є неописанно нужденні і занедбані… Ліжко, складене з окремих дощок, має тільки солому і пару брудних подушок, що і є всією постіллю, велика скриня служить замість стола, голі стіни до третьої частини своєї висоти з гори закопчені димом, бо величезна глиняна піч без комина і дим виходив невеличким отвором у стелі… На скрині лежали половинки твердого, чорного, черствого мов цегла хліба з виступаючими стеблами соломи і ячмінними остюками… Поживою є переважно вівсяний або ячмінний хліб, картопля».
У селі часто перебував І.Франко, де написав оповідання «Вугляр», «Лесишина челядь», «Два приятелі», окремі розділи повісті «Петрії Довбущуки», вірш «Галаган». На основі місцевого варіанту легенди «Пісня про шандаря» створив згодом драму «Украдене щастя».
Тут народилася подруга І. Франка Ольга Рошкевич (1858 – ),яка стала його першим коханням.
Вона переклала повість Еміля Золя „Довбня“, зібрала фольклорні матеріали про весільні обряди, які видав Іван Франко у році. Поет присвятив їй кілька віршів.
В Лолині бував і М. Павлик, який разом з Іваном Франком вивчав життя місцевих селян.
У 1956 році в селі встановлено пам’ятник великому Каменяреві, а при школі створено літературно-меморіальну музейну кімнату (1981рік), в році в будинку культури села Лолин відкрито музей Івана Яковича Франка.
В даному музеї туристи матимуть можливість ознайомитися із старо-винними бойківськими традиціями та звичаями, що були актуальними за часів перебування Івана Франка на теренах Долинщини (1874 – роки); прослідкувати за життям та творчістю Ольги Рошкевич та Івана Франка.
В селі розташовано також пам’ятник Івану Франку.
В селі Максимівка Лолинської сільської ради споруджено пам»ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, якому немає аналогів ані в Україні,ані в світі. Постать розташована на березі річки Свіча. Місцеве населення нази-ває місце знаходження пам»ятника «Мала Канівська гора».
27 серпня 2006 року у селі Лолин відбулося святкування 150-річчя з дня народження Івана Яковича Франка.

Туристичний маршрут
ГОШІВСЬКИЙ МОНАСТИР

ПРОЛОГ

Небагато є місць на Землі, освячених Богом. Та ми маємо таку святиню на території нашого району. Чудовою окрасою с. Гошева на Долинщині є Ясна Гора, яка височить майже на 500 м над рівнем моря. Поруч на південь – річка Лужанка, трохи далі на північ – швидкоплинна Свіча. Неабияке враження на туриста справить стрімка скеля (стінка); внизу як на долоні – „Чорний гостинець“.
Гору покриває буйний дубовий і буковий ліс. Поля й сіножаті розкинулись навколо причепурених сіл. Милують око вершини Карпатських гір, покриті снігом.
Без перебільшення, більш мальовниче місце в Галичині навряд чи знайдемо… І тут, у цій дарованій Богом чудовій красі, загомоніла Господня слава на всю Галичину і засяяла щедра Божа благодать…

ГОШІВСЬКА БОГОРОДИЦЯ

450 сходинок потрібно подолати туристу, щоб піднятися від нижньої ка-плички Божої Матері до стін монастиря. По правому боці – хрестів-стацій – це „Хресна дорога“. Біля кожного хреста зупиняємося і осмислюємо кожну зупинку. Далі — капличка Святого Онуфрія, Матері Божої та грот каплички Хрестилища, де святиться вода, творяться великі торжества молитви. Тут люди наповнюють свій посуд кришталево чистою водою для подальшого оздоровлення себе і своєї родини, освячення будівель, хрещення дітей… Каплички побудовані на кошти жертводаців – наших батьків та дідів.
Перший монастир в Гошеві закладено ще в році біля підніжжя теперішнього монастиря, в низині „Чорний ділок“. Але татари спалили дерев’яну споруду. Після повторного приходу татаро-монголів монастир розбудувався на врешині Ясної гори,