Другий день походу складає 22 км і пунктом призначення, кінцевою точкою на маршруті є село Бистриця Богородчанського району.

Виходимо з полонини Нижньої і йдемо дорогою від колиби вгору, на північ. Вона виводить на східний схил хребтика, а тоді на ви-соту 1520 метрів, що поблизу гори Довбушанки. Пройшовши 1,5 км, виходимо на гору висотою 1520 метрів і на полонину Верх-Нижня. З поляни, що на вершині, стежка веде хребтиком-перемичкою на хребет Дов-бушанки. Йдемо по стежці на Довбушанку і долаємо крутий і небезпечний підйом по кам'янистому схилі. Хребет, як і схили, складений з величезних брил голого каміння, покритого сірими і червоними плямами лишайників. Мілкі щілини між брилами заповнені піском і перегноєм, з якого пробиваються напівсухі паростки чорниць, брусниць і лохин. Де-не-де розкидані кущики альпійки і рододендронів заввишки з долоню. Умови росту рослин тут не тепличні: мінімум грунту, постійні, часом ураганні вітри, часта відсутність вологи, довга зима, коли промерзає навіть коріння. Направо хребет знижується, там густа зелень; наліво – вершина Довбушанки, там зовсім голе каміння. Йдемо стежкою наліво і підкорюємо вершину Довбушанки (1756 м)., на якій величезні брили і розсипища на схилах. З вершини відкриваються приголомшливі альпійські краєвиди. Тут гарне місце для фотографування. На північний схід йде хребтик, справа від нього лежить долина Зубрівки, зліва – Сітного. Північний схил Довбушанки заріс альпійкою, а нижче – лісом. На південному крутому схилі – голе каміння, нижче – альпійка, ліс і полонини: під самим хребтом – Довбушинець (вершина і полонинка); лівіше, на південний схід і біля хребта – Верх-Нижня (вершина і полонина); нижче, до долини Зубрівки – полонина Нижня. Правіше хребтика в мерехтінні синього повітря видно долину Пруту і скупчення різноколірних дахів Яремчого. На південному сході видно паралельні хребти Явірника, Синяка і Головний Вододільний хребет – кордон із Закарпаттям. Далеко на горизонті з-за цього хребта виглядають Говерла (2061 м) і Петрос (2020 м). На північному заході виглядають голі красуні Сивулі (1818 м, 1836 м). З вершини Довбушанки йдемо стежкою по хребті жерепами на північний захід у бік гори Медвежика. Справа – долина річки Ситного, притоки Зелениці; зліва – долина річки Довжинця. Пройшовши 2 км гірською стежкою, виходимо на гору Медвежик (1736 м). На горі в жерепах перехрещуються стежки: прямо, жерепами – по хребті; направо – в урочище Сітний, наліво вниз, на південний захід – у Довжинець і в Бистрицю. Повертаємо наліво і спускаємося вниз. Через 300 метрів виходимо на розгалуження: лівіше, на південь – на гору Пікун (1632 м) і на полонину Вишна; направо, на захід, а тоді на південний захід – у Довжинець. Повертаємо направо і йдемо стежкою у Ситний, яка заросла жерепом. Стежка обходить вершину і знову йде на південний захід на вершину висотою 1316 метрів. Під вершиною є розгалуження доріг: прямо вниз, хребтиком, що між потоками Опікуном Нижнім і Опікуном Середнім – у Довжинець. До цієї дороги нижче висоти 1546 метрів підходить чіпаш, що йде вздовж хребта в бік Довбушанки і на полонину Вишна. Йдемо прямо вниз. Через 3 км виходимо в урочище Довжинець. Далі маршрут продовжуємо поперечною дорогою до гуртожитка, де з дозволу сторожа можна переночувати. Повертаємо направо і продовжуємо рух вздовж Довжинця. Через 7 км приходимо в село Бистриця, в якому є кафе, їдальня, пекарня, гуртожиток лісорубів і лісництва. Бистриця являється чудовим стартовим пунктом для багатьох туристичних маршрутів, а також хорошим місцем для привалу та нічлігу. З Бистриці йдемо дорогою на південний схід в урочище Салат рук до місця ночівлі. Через 20 метрів проходимо міст через річку. Проходимо кафе "Едельвейс" і на розгалуженні урочищ Річки–Салат рук повертаємо направо. Через 3 км виходимо на поляну, де є невелике мальовниче озерце. Тут закінчується другий день походу. Робимо привал і місце для ночівлі.

Третій день походу налічує 19 км і являє собою перехід від села Бистриця до Сивулі Великої (1836 м).

Недалеко від місця ночівлі є розгалуження доріг, що йдуть понад Салатрук. Йдемо дорогою, прокладеною правіше і вище. Через 500 метрів виходимо до крайніх хат села, які будуть з лівого боку. Проходимо міст через потік Романицю. Продовжуємо рух ґрунтовою дорогою близько 2 км до моста через потік Товстий. Переходимо міст і через кілометр потрапляємо до розгалуження Салатрук–Салатруків, на якому розташована колиба. Йдемо прямо, в Салатруків. Через 2км з правого боку бачимо колибу, з лівого – сінокіс. Ще через кілометр – Поле Під Боярином. Розгалуження Салатруків-Бо-ярин. Рух продовжуємо наліво вгору до полонини Боярин. Колиба розташована на узліссі біля дороги, що йде із Поля Під Боярином на полонину. Приблизно 20 метрів нижче від колиби є джерело. Хребтом іде плай. Розгалуження на плаї, на полонині: наліво – в Салатрук закинутими стежками і на поло-нину Окопи; направо – на Сивулю. Повертаємо направо. Проходимо близько одного кілометра і виходимов кінець полонини, де на розгалуженні чіпашів повертаємо наліво. Справа вершина Недеї і хребет Негровий – Коротка. Зліва – долина Салат рука, за нею – хребет Товпишірки. Через 2 км