Індустрія міжнародного туризму: сучасний стан та складові - туристичного комплексу в цілому. Проте є деякі зрушення

Реферат - Індустрія міжнародного туризму: сучасний стан та складові

туристичного комплексу в цілому. Проте є деякі зрушення - прийнятий Закон України "Про туризм від 15 вересня 1995 р. Цей закон важливий насамперед тим, що держава визнає туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної культури й економіки і передбачає сприятливі умови, для розвитку туристичної діяльності.
В цьому законі визначається державна політика і державне регулювання в галузі туризму. Позитивним моментом в розвитку ринку туризму в Україні є зростання і вплив туроператорських і турагентських фірм. Сьогодні добре відомі в нашій країні і за кордоном такі фірми, як "Гамалія", "Сам", "Таурус", "Світлана", "Супутник" та ін. Здійснюється робота по підготовці кваліфікованих кадрів в цій галузі. Проте це тільки перші кроки на шляху організації туризму як високорентабельної галузі.
Туризм як товар реалізується у формі послуг, які виражаються в корисному ефекті, що задовольняє ту чи іншу потребу в момент свого виявлення. При цьому послуга може бути надана або речами, або в процесі дії живої праці. Відповідно до двох вказаних способів виробництва послуг розрізняють два види самих послуг.
Перший вид - це такі послуги, які опосередковуються речами, тобто матеріальні. Наприклад, послуги по виробництву продуктів харчування для туристів.
Другий вид -це слуги, дія яких спрямована на живу людину чи оточуючі її умови, тобто нематеріальні. До них відносяться послуги по реалізації туристичних путівок, обслуговуванню туристів у готелі, організації театральних вистав та ін. В даному випадку праця надає послугу не річчю, а в ролі діяльності. Однак обидва види послуг мають вартість і являються товаром. Вся діяльність туристичного господарського суб'єкта пов'язана з наданням послуг.
Туристичні послуги, запропоновані в ролі товару на світовому ринку, різноманітні. До них відносяться послуги:
1) по розміщенню туристів (в готелях, мотелях, пансіонатах, кемпінгах, боатингах);
2) переміщенню туристів до країни призначення і по країні різними видами пасажирського транспорту;
3) забезпеченню туристів харчуванням (в ресторанах, кафе, барах, тавернах, пансіонатах);
4) спрямовані на задоволення культурних потреб туристів (відвідання театрів, музеїв, природних та історичних заповідників, фестивалів та ін.);
5) спрямовані на задоволення ділових інтересів туристів (участь в конгресах, симпозіумах, наукових конференціях, ярмарках і виставках);
6) послуги торгових підприємств (продаж сувенірів, подарків, листівок і т.п.);
7) по оформленню документації (паспорта, візи та ін.).
Закон України "Про туризм" визначає туристичні послуги як послуги суб'єктів туристичної діяльності по розміщенню, харчуванню, транспортному, інформаційно-рекламному обслуговуванню, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, відпочинку і т.п., спрямовані на задоволення потреб туристів.
Туристу можуть бути надані або певні види послуг, або повний комплекс послуг. Останній надається шляхом продажу так званих інклюзив-турів і пекідж-турів.
Інклюзив-тури частіше всього використовуються при авіаційних перевезеннях. Вартість перевезення до місця призначення і назад в даному випадку визначається на основі спеціально розроблених інклюзив-тарифів, які інколи нижче звичайних. Вони включають також вартість розміщення туристів у готелі, харчування та інші послуги. Інклюзив-тури використовуються як при групових, так і при індивідуальних поїздках.
Пекідж-тур також передбачає надання клієнту повного комплексу послуг, проте в нього можуть не входити транспортні послуги.
Принципіальних відмінностей між цими видами комплексних послуг немає. Інклюзив-тур більш поширений в західних країнах, пекідж-тур - в США. Структура цих турів залежить від конкретної країни, складу туристів, їх купівельної спроможності, від характеру послуг, їх асортименту і якості.

1.3. Шенгенська угода
14 червня 1985 року в люксембургському місті Шенген державами Бенілюкса, Францією і Німеччиною була підписана угода про майбутнє поступове скасування паспортного контролю на своїх внутрішніх межах.
У червні 1991 року до Шенгенської угоди приєдналися Іспанія і Португалія, і був складений список країн, що обов'язково повинні мати відкритий візової режим. 17 грудня 1992 року був затверджений список із 120 країн, громадяни яких для перетинання меж повинні мати візу єдиного зразка (до них відноситься і Україна), був прийнятий бланк єдиної візи і 22 грудня 1994 року представники урядів цих країн підписали офіційний протокол про вступ у силу Шенгенської угод із 26 березня 1995 року. У 1997 році до Шенгенської угоди приєдналися Швеція і Данія. Саме з цього часу українські туристи, що виїжджають в одну з цих держав на термін менше трьох місяців, одержують Шенгенську візу, при більш тривалому перебуванні в країні потрібно отримати національні візи.
З одного боку, пересування по території семи європейських держав при оформленні однієї візи безумовно дуже зручно, але, з іншого боку, істотно подовжився термін (до чотирьох тижнів), протягом якого розглядається питання про видачу дозволу на виїзд. Це зроблено з тим, щоб посольства цих держав мали час посилати одна іншій запити на ту або іншу людину, що просить дозволу на в’їзд.
Існують також держави, в яких оформлення на в'їзд здійснюється безпосередньо на кордоні. До них відносяться Бахрейн, Єгипет, Кенія, Ліван, Мальта, Непал, Об'єднані Арабські Емірати і Туреччина.
Безвізовий в'їзд за запрошенням без оформлення закордонного паспорта дозволений у країни Східної Європи, Монголію, Кубу.
Українські громадяни мають право на в'їзд без оформлення віз у Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр, Польшу і ін. країни.
При оформленні документів в обов'язковості турфірми входить інформування туристів про вимоги прикордонних і митних служб.
1.4. Дисконтні картки, євровалюта і ін.
Дисконтні картки, що випускаються банками, на відміну від кредитних і дебетових пластикових, що є платіжним засобом, не призначені для оплати, але дають своїм власникам права на найрізноманітніші знижки. У

Сторінки: 1 2 3 4 5