Для відродження та розвитку історичних та культурних центрів Черкащини створена обласна комплексна історико-культурологічна програма «Золота підкова Черкащини». Серед основних завдань програми: збереження культурної спадщини, модернізація культурної інфраструктури. Насамперед передбачається відновлення історичних та культурних об’єктів. Саме на це спрямована низка заходів для виконання цієї програми.

Туризм на Черкащині поступово стає однією з тих сфер, що найбільш динамічно розвивається і все більше і більше привертає інвесторів. Туризм створює нові робочі місця, позитивно впливає на інші галузі економіки. Він надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, з духовними та релігійними цінностями і дає дохід до місцевого бюджету.

Основними принципами розвитку туристичної індустрії на Черкащині є створення нових і розвиток існуючих туристських послуг, широке залучення населення до участі в розбудові туристської діяльності, зростання добробуту сільського населення, усунення податкових і митних труднощів, які перешкоджають розвитку туризму, розробка заходів щодо захисту навколишнього середовища, впровадження маркетингових досліджень для просування туристських продуктів, підвищення професійного рівня працівників індустрії туризму.

Першочергову увагу слід звернути на розвиток сільського (зеленого) туризму. Враховуючи складну економічну ситуацію, він не потребує значних капіталовкладень та передбачає використання інфраструктури сільської місцевості, сприяє розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах та добробуту населення Черкащини.

Отож, природні, історичні, етнографічні та інші ресурси Полтави, Кременчука, Миргорода, Диканьки, Сорочинців чи Опішного ще чекають своїх поціновувачів. І місцева влада має зрозуміти, що розвивати Полтавщину можна, не лише добуваючи газ та нафту, але й дбаючи про природу та історію, приваблюючи туристів, як це робиться в усьому світі.

Ми живемо в країні, чиї рекреаційні можливості, історична та культурна спадщина є колосальними ресурсами розвитку. Особливо це стосується тих малих міст, які найменше потерпали від техногенних навантажень індустріальної епохи, в яких в значній мірі збереглася від пожеж соціальних перетворень радянських часів наша історична спадщина. Для багатьох з цих міст туризм може стати головною стратегією їх подальшого розвитку.

Кожен з 147 міст, перелік яких затверджено постановою Кабміна, - це окрема сторінка у літопису України. Безліч історичних подій, деякі з яких, без перебільшень, вплинули і на хід розвитку цивілізації, відбувалися протягом століть на цій землі. Тому наша історія і культурна спадщина цікаві не тільки нашим найближчим сусідам. Разом з тим, цей величезний потенціал туризму є задіянним сьогодні лише в незначній мірі.

Для розуміння проблем подальшого розвитку туризму в малих містах спробуємо уявити себе туристом, котрий зацікавився нашою історією і вирішив здійснити індивідуальний тур по малим історичним містам України. По-перше, слід зазначити, що наш турист – відважна людина, оскільки більшість інформації про нашу країну в іноземних ЗМІ має негативне забарвлення: злочинність, корупція, бідність, різноманітні фінансові та політичні скандали, постійні техногенні катастрофи. Уявімо, що інтерес до України переміг побоювання, і наш турист починає готуватись до мандрівки.

Для туристів з країн ЄС, США, Канади, Японії, що звикла до високої мобільності і практичній відсутності кордонів, величезним сюрпризом виявиться необхідність отримання візи для відвідання України. Доречі, тільки сам цей факт залишає нашу країну без сотень тисяч додаткових мандрівників і, відповідно, без їх доларів, євро, фунтів тощо.

Вважаймо, що і це не зупинило нашого героя. Він відстояв довжелезну чергу на митниці в Борисполі (а це наш найкращий аеропорт) і, нарешті, дістався гостинної української землі. Одразу після перетину митного бар’єра люб’язні хлопці з таксомоторами активно запропонують нашому туристові послуги з перевезення в будь-який район Києва по тарифам, трохи вищим за європейський. І не має значення, що іноді таксі нагадує продукт автосвалки. Це не біда, оскільки надалі відбудеться знайомство з нашим туристичним сервісом.

Наш турист дізнається, що у нас обмаль готелів, які реально відповідають европейському рівню, але ціни в деяких з них, набагато перевищують рівень послуг, що пропонуються. На щастя, починаючи з цієї осені, він вже не зіткнеться з ситуацією, коли ціна одного й того ж номера для нього і для громадянина України різниться і пояснити причину цієї дискримінації (ціни вище у два рази) ніхто не може. Він, звісно, не здогадується, що у столиці вартість його номера містить 15-20 відсотковий готельний збір – податок з обороту, котрий депутати міськради вважають найкращим засобом стимулювання готельного бізнесу і притоки туристів. Доречі, навіть знаходячись на центральних вулицях Київа, віне не зможе знайти звичного в будь-якому європейському місті центра турінформації.

Цей перелік сервісних непереливок, що стосується просування туриста, його харчування, інформаційного забезпечення суттєво погіршується по мірі просування від столиці. На всі маленькі історичні міста, а їх, як відомо, більш 140, існує тільки десяток-другий приватних готелів, що виникли протягом останніх років.

До речі, рівень туристичної активності у наших співвітчизників останнім часом почав неухильно зростати. Тому з цими ж непереливками зустрічається й український турист, що став більш прискіпливо ставитися до рівня туристичного сервісу (опитування з приводу рівня туристичних послуг в мілих містах України серед вітчизняних туристів показало, що 80 % респондентів ним незадоволені, і, що це суттєво гальмує здійснення подорожей малими містами України).

Однак, сплативши достатньо великі гроші за неіснуючий комфорт, наш герой зможе константувати, що більшість запропонованих для огляду туристичних об’єктів здалися йому занедбаними. Дійсно, стан багатьох історичних пам’яток є незадовільним і, можна собі уявити, яке почуття і яка “повага” до нас, як до