споживачі - товари і послуги;

інвестори - повернення вкладених капіталів з відсотками, умови стабільної прибуткової діяльності у вибраній стратегічній зоні господарювання;

інші зацікавлені сторони - задоволення своїх економічних і неекономічних інтересів Блинов А.О. Малое предпринимательство - М.: 2003 с. 292..

Загальновідомо, що якнайкращий спосіб оцінити свої шанси на успіх - планувати і дотримуватися призначених орієнтирів. План убереже підприємця від комерційної діяльності, приреченої на провал.

Якщо намічена справа знаходиться на межі банкрутства, план пояснить, чому дешевше відмовитися від сумнівної затії, ніж на власному досвіді вчитися тому, чому план навчив би протягом декількох годин зосередженої роботи по його складанню. Нарешті, план забезпечить необхідною інформацією тих, хто зацікавлений в об'єктивній оцінці даного бізнес-проекту, особливо, якщо підприємству знадобиться зовнішнє фінансування. Ретельно складений план може бути швидко перероблений у фінансову заявку, яка задовольнить більшість кредиторів.

Основна цінність бізнес-плану визначається тим, що він:

дає можливість визначити життєздатність фірми в умовах конкуренції;

містить орієнтир, як повинна розвиватися фірма;

служить важливим інструментом обгрунтування для отримання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Особиста участь керівника в складанні бізнес-плану настільки важлива, що багато зарубіжних банків і інвестиційні фірми відмовляються взагалі розглядати заявки на виділення коштів, якщо стає відомо, що бізнес-план з початку і до кінця був підготовлений консультантом із сторони, керівником лише підписаний. Лихачева О.Н. Финансовое планирование на предприятии – М.: 2003 с. 31. Це не означає, що не слід користуватися послугами консультантів, навпаки, залучення консультантів, як правило, вітається інвесторами. Разом з тим, включаючись в цю роботу особисто, керівник фірми як би моделює свою майбутню діяльність, перевіряючи і сам задум, і себе: чи вистачить у нього сил забезпечити успіх проекту і рушити далі?

Слід зазначити, що бізнес-план - документ перспективний і складати його рекомендується на 2-3 роки, тобто саме на період реалізації стратегічного проекту. При цьому для першого року основні показники рекомендується представляти в щомісячному розбитті, для другого - в квартальній, і лише починаючи з третього року можна обмежуватися річними показниками.

Залежно від ступеня опрацьовування початкового матеріалу розрізняють експрес-бізнес-план, техніко-економічне обгрунтування проекту, робочий бізнес-план, бізнес-план як інвестиційна заявка.

Експрес бізнес-планом є документ основним призначенням, якого є узагальнений аналіз положення справ в організації, направлений в першу чергу на складання загального портрета організації, а також для презентації нових послуг або товарів.

Техніко-економічне обгрунтування проекту є найбільш спеціалізованим видом бізнес-планів основною задачею, якого є надання достовірної спеціальної інформації про перспективи економічного розвитку того або іншого проекту і особливості виробничого процесу.

Інвестиційний бізнес-план є документом направленим на залучення потенційних інвесторів, обгрунтування його рентабельності, і інвестиційної привабливості Черняк В.З. Бизнес планирование – М.: 2003 с. 24..

§ 2. Особливості бізнес-планування в туризмі

Специфіка бізнес-планування в галузі, у тому числі і в туризмі, визначається, перш за все, особливостями видів діяльності, матеріально базою і організаційно-правовими формами їх здійснення. У цьому плані туризм як галузевий комплекс, тобто комплекс підприємств, діяльність яких безпосередньо пов'язана з наданням туристських послуг, представляє вельми складний об'єкт. Обмежуватися лише поняттям тур продукту і діяльністю по його реалізації було б не зовсім правомірно, оскільки значний об'єм надаються підприємствами туристської інфраструктури послуг доводиться на клієнтів, яких можна класифікувати як неорганізованих туристів.

Для розуміння суті туристської діяльності корисно удатися до системного підходу. В цьому випадку первинним в туризмі, на наш погляд, можна рахувати об'єкт туристського інтересу. Таким об'єктом в найзагальнішому розумінні є деякий територіально закріплений комплекс властивостей, що обумовлює у туристів інтерес, спонукуючи їх зробити туристську поїздку для ознайомлення з ним. Під це визначення підпадають найрізноманітніші об'єкти туристського інтересу: зарубіжні країни, вітчизняні культурно-історичні пам'ятники (церкви, монастирі, унікальні об'єкти архітектури, об'єкти, пов'язані з життям видатних історичних діячів і багато що ін.), природно-ландшафтні території (паркі, унікальні природні об'єкти: гаї, печери, водопади, озера, мінеральні джерела і т.п.), території, що характеризуються певними природно-кліматичними умовами (побережжя морити, степи, пустелі і ін.). Території, що мають значне число об'єктів туристського інтересу володіють високим потенціалом розвитку туризму, перш за все тим, що в змозі привернути значне число туристів.

Показник туристкою привабливості міг би виступати як характеристика тих або інших об'єктів або територій. Проте складність тут полягає у тому, що туристський інтерес обумовлюється безліччю різнорідних і, деколи важко вимірних кількісно, чинників . Це ж можна сказати і про конкретні форми прояву туристського інтересу, виражаючи туристську привабливість об'єктів або територій. Слід також відзначити в деякому роді “віртуальний” характер поняття туристський інтерес. Тут ми маємо на увазі Богданов Е.И. Планирование на предприятии туризма – СПб.: 2003 с. 25.той факт, що при всій об'єктивності лежачих в його основі причин багато в чому цей інтерес залежить від культурно-ціннісних орієнтирів населення і мас-медійної дії, що формуються, на нього. У даному матеріалі немає можливості детально зупинитися на розгляді цього питання. Проте можна відзначити, що одним з шляхів формалізації оцінки туристської привабливості саме з урахуванням різнорідних і якісних чинників економічного, соціального, політичного і т.п. характеру могло б бути використовування теорії багатокритерійного ухвалення рішень. Існують програмні продукти, наприклад, ПП “DEMIS”, які на практиці можуть бути використані при створенні систем оцінки туристської привабливості об'єктів і територій.

_При такому системному підході легко помітити, що розвиток туризму в регіоні процес керований, істотно залежний від рекламно-інформаційної діяльності. На прикладі низки країн