ліквідністю.

Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізу фінансового

становища є балансовий звіт, що включає форму 1 - баланс підприємства і

форму 2 - звіт про фінансові результати.

Аналіз фінансового становища туристичної фірми включає в себе

розрахунок коефіцієнтів платоспроможності і ліквідності.

У першому випадку коефіцієнт розраховується як відношення власного

капіталу до активів, а у другому - відношення високоліквідних активів

(грошових коштів на рахунках) до короткострокової заборгованості.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи

більше, ніж довгострокові і короткострокові зобов'язання, і ліквідним, якщо

його поточні активи більше, ніж короткострокові зобов'язання.

При цьому необхідно враховувати, що фінансове управління діяльністю і

наявність грошових коштів більш важливо, ніж поточний прибуток, а

відсутність грошових коштів в банку може привести до кризи фінансового

становища. Показники можна вважати задовільними і хорошими у разі низьких

витрат і відсутності заборгованості. Саме цей важливий чинник значно

підвищує коефіцієнти, а означає, для того, щоб розібратися в реальному

положенні справ, необхідно розглянути рентабельність і результати звіту по

прибутку.

Функціонування підприємств незалежно від видів діяльності і форм

власності визначається його здатністю приносити достатній прибуток або

прибуток як кінцевий фінансовий результат роботи. В умовах ринку прибуток

виступає основним чинником стимулювання підприємницької діяльності. Вона

створює можливість для розширення діяльності, задоволення соціальних і

матеріальних потреб членів колективу, є основним джерелом формування

бюджету. За рахунок прибутку гасяться боргові зобов'язання підприємств

перед банками і інвесторами.

Враховується також рентабельність роботи підприємств і рентабельність

продукції. Чим вище рівень рентабельності, тим більше ефективність

господарювання.

У зв'язку з цим кожна туристична фірма проводить розрахунок загальної

рентабельності, рентабельності продукції ( обороту ) і оборотів коштів .

Загальна рентабельність визначається як відношення прибутку до

нарахування процента до активу балансу.

Практика показує, що найбільша рентабельність в міжнародному

туристичному бізнесі досягається при короткострокових (до 8 днів) подорожах

з розміщенням в готелях високого класу.

7. Організація і техніка виконання операцій міжнародного туризму.

Здійснення міжнародних туристичних операцій передбачає певні відносини

між туристами - споживачами туристичних послуг і туристичними фірмами - їх

виробниками і реалізаторами, а також відносини останніх з різними

організаціями(банками, транспортними і страховими компаніями і т.п.), що

забезпечують виконання цього вигляду міжнародних послуг.

Робота туристичних фірм з туристами включає в себе:

- пропозиція туристу або групі туристів певного набору турістично-

екскурсійних послуг;

- отримання від клієнта грошових коштів за путівку (тур);

- перерахування грошових коштів певним організаціям за розміщення,

мешкання, екскурсійне обслуговування.

Договірні відносини туриста і туристичної фірми складаються як

відносини покупця (замовника) і продавця (виконавця). При цьому потрібно

підкреслити особливий характер “продукт", що придбається у туристичної

фірми. Вступаючи з нею в договірні відносини, турист розраховує отримати в

кінцевому результаті необхідний йому набір послуг. Фірма ж надає йому, як

правило, ще не самі послуги, а права (гарантії) отримання в певний час, в

певному місці послуг, безпосередньо здійснюваних іншими фірмами, що не

мають прямих договірних відносин з даним туристом, але що знаходяться у

договірних відносинах з направляючою туристичною фірмою. Турист придбаває

також і гарантії надання певних видів послуг і самої направляючою фірмою.

Сукупність цих прав відображається в путівці, яка є кінцевим “продуктом"

діяльності туристичної фірми і відповідно предметом її реалізації.

Туроператорська діяльність - це діяльність по формуванню, просуванню і

реалізації туристичного продукту, здійснювана на основі ліцензії юридичною

особою або індивідуальним підприємцем (туроператором).

Турагентська діяльність - діяльність по просуванню і реалізації

туристичного продукту, здійснювана на основі ліцензії юридичним особа або

індивідуальним підприємцем (турагентом).

Взаємовідносини між туроператором і туристом частіше за все будуються

на основі агентського договору про надання першим другому права на

реалізацію туристичного продукту, сформованого туроператором.

Саме тому при організації турів туристичні фірми співробітничають зі

страховими компаніями. Страховий внесок входить у вартість путівки. Його

величина залежить від тарифу. Існують чотири різновиди тарифів, які

засновуються на:

- умовах посольств, які можуть визначити мінімальну величину страхової

суми, наприклад, для Західної Європи це приблизно 30 доларів США;

- терміні поїздки;

- кількості чоловік в групі (можливі знижки від 5 до 20%);

- віці (старше за 60 років страхова сума може бути збільшена в

два рази).

На сьогоднішній день існують дві форми страхового обслуговування

туристів.

1) Компенсаційна.

Передбачає оплату самим мандрівником всіх медичних витрат і відшкодування

їх лише після повернення на батьківщину, що, як правило, незручно, оскільки

змушує туриста мати при собі значний грошовий запас на цей випадок.

Програма страхування багажу.

Сума страхового ліміту біля 2000 доларів. Вона виплачується по пред'явленні

документів, підтверджуючих, що багаж був загублений або пошкоджений під час

зберігання або транспортування. Це найбільш поширений вигляд страхування,

так як тариф страхування багажу складає біля 50 центів в день.

2) Сервісна.

Страхування медичних витрат.

Юридичний і інформаційний асістанс - забезпечення правової підтримки

мандрівникам у разі адміністративних або цивільних порушень, а також

гарантія отримання необхідної інформації про найбільш зручні маршрути.

Страхування від нещасного випадку.

Програма страхування цивільної відповідальності за нанесення збитку майну

третіх осіб, нанесених туристом внаслідок “ненавмисних дій".

Страховий поліс - обов'язковий документ при турпоїздці. Більшість

країн світу не видає візи без наявності спеціального страхового поліса. До

них відносяться більшість розвинених країн: Австрія, Бельгія, Німеччина,

Голландія, Данія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, США.

Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного

обслуговування у страховому випадку, обов'язково містить номер телефону

фірми-партнера, по якому можна звернеться за допомогою, інформацію про

страхувальника, страхувальника, умови, вартість страховки і звільнення від

(відповідальність) зобов'язань компанії у разі війни, ядерних вибухів,

дорожніх аварій, хронічних захворювань і т.д.

Туристична фірма пересилає постачальнику запит і гарантійний лист з

термінами поїздки, найменуванням країни призначення, засобів пересування,

приймаючої фірми, кількістю туристів поіменно з вказівкою