Висновки    

Туризм в Україні – це незрівнянна мережа можливостей, це невикористана копальня золота. Немає іншої держави в Європі, яка географічно, історично й етнічно так широко охоплює все для створення різноманітного цікавого та культурного маршруту. Навіть ті держави, які мають нібито все, не мають темпераменту та різноманітності фольклору. Виникає питання: якщо Україна має все це, то чому туристична Україна на останньому місці в Європі? А успіх будь-якої діяльності залежить в першу чергу від організації та налагодженої інфраструктури. Що для цього зроблено за десять років незалежності держави?     

Немає жодного бюро України за її кордонами. Тоді як на всіх рівнях державних органів стверджується про першочергове завдання розвитку туризму в Україні.    

Туристичний бізнес є найбільш прибутковим сектором економіки багатьох країн. Україна також почала спрямовувати свої зусилля на розвиток туризму: як внутрішнього, так і зовнішнього. Внесені певні зміни до діючого зауонодавства, передбачено подальший розвиток інфраструктури, що обслуговує туризм. Визначено ряд преференцій для розвитку внутрішнього туризму. Однак на сучасному етапі більш прибутковим та перспективним є зовнішній туризм.    

В Україні існує близько двох тисяч турфірм, які отримали ліцензію на надання турпослуг, але більшість з них серйозно туристичною діяльністю на займаються.    

Специфікою такого бізнесу є те, що фірмі доводиться продавати повітря. ЇЇ товар – це послуга, і клієнт не може до нього доторкнутися, використовуючи свої права споживача. В цій справі дуже важливим є фактор уміння працювати з клієнтом і на його грошах.     

Україна ставить акцент на розвиток “в’їзного туризму”. Розробляються заходи для розвитку сільського та зеленого туризму в нашій країні. З метою залучення іноземних інвесторів в сферу туризму україни, державна туристична адміністрація підготувала другий випуск інвестиційних пропозицій.     

Передбачено подальший розвиток інфраструктури, яка обслуговує дороги: будівництво нових кемпінгів, кав’ярень, АЗС, придорожних ресторанів, зон відпочинку тощо. Вже зараз туристична галузь виробляє 8% ВВП і 20% зовнішньоторгівельного обігу України. Сьогодні кожний турист , який відвідує нашу державу, в середньому залишає тут майже 500 доларів США за 3 дні перебування. До того ж туризм дає роботу майже 1,8 млн. громадян.    

Однак, треба провести ще величезну роботу: законодавчу базу доцільно привести у відповідність із міжнародними стандартами, прискорити приватизацію об’єктів державної власності, спричти процесу акціонування, створенню приватних та спільних фірм тощо. У сфері індустрії туризму в законодавчому порядку слід визначити перелік об’єктів, що не підлягають приватизації. В першу чергу, це стосується ряду об’єктів готельного, санаторно-курортного, спортивного спрямування, які мають загальнодержавне значення. Необхідно також суттєво зменшити вартість в’їзної візи, створити спеціальні економічні зони для повного використання туристично-рекреаційних ресурсів.     

Важливим стратегічним напрямком є створення розвинутої матеріально-технічної бази шляхом модернізації та реконструкції наявних об’єктів індустрії туризму, а також будівництва нових за сучасними проектами.    

Місцевим органам виконавчої влади необхідно активізувати діяльність щодо пошуку інвесторів та спрямування інвестицій на зміцнення матеріально-технічної бази готельних, санаторно-курортних та туристичних підприємств з урахуванням територіально-географічних особливостей регінів України. Слід практикувати проведення цільових інвестиційних конкурсів, використовувати можливості фінансування туристичної галузі за рахунок коштів приватних та іноземних інвесторів, фондів, добровільних об’єднань тощо.

У туристичній галузі слід викоритсовувати також можливості розвитку лізингу як складової форми фінансування об’єктів індустрії туризму, зокрема для придбання новітнього обладнання у барах та ресторанах, офісних меблів турфірм, оздоровчо-лікувального оснащення, модернізації номерного фонду готелів, поповнення парку транспортних засобів. Світовий досвід свідчить, що лізинг як перспективна форма інвестування туризму забезпечує економію коштів, зменшує ступінь господарського ризику, стимулює технологічне оновлення матеріальної бази та підвищення рівня сервісного обслуговування.

З метою всебічногозадоволення потреб населення в туристичних послугах, збільшення валютних надходжень основна увага має зосереджуватись на розвиткові внутрішнього та іноземного туризму.

Для подальшого розвитку іноземного туризму доцільно розробити мережу привабливих туристичних маршрутів міжнародного значення на терені нашої країни з урахуванням потреб та інтересів приїзджаючих гостей, потенціалу туристично-рекреаційних ресурсів з подальшим поданням комерційних пропозицій зарубіжним туристичним фірмам для їх використання. Варто забезпечити випуск іноземними мовами рекламно-інформаційної продукції, укладати двосторонні міжнародні угоди про співробітництво в галузі туризму із зарубіжними країнами, брати участь у Міжнародному туристичному салоні, міжнародних туристичних ярмарках, виставках, що проводяться за кордоном.

Таким чином, реалізація економіко-правових, організаційно-координуючих заходів спрятиме створенню конкурентноспроможного туристичного ринку в Україні. 

Список використаної літератури

А.П Голіков. Український туризм “Галицькі контракти”, №22, травень 2004 р.

Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002.

Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1999.

Безносюк В. Куди зник турист-2 //Голос України. — 2005. — 15 червня.

Бовсуновская А.Я. География туризма: учебное пособие. – Д., 2002.

В. Цибух. “Конкурентоспроможність української економіки : орієнтири макрополітики в кризових умовах” // “Економіка України” №4 (квітень) 2004 р., с.4 –14

В.Цибух “Туризм в Україні” // “Економіст”, №6 (June) 2000 р., с.34-35

Веклич О., Яхеєва Т. Урахування природного капіталу як базового компонента економічного розвитку України // Економіка України. — 2004. — № 12. — С. 77.

Голіков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії: підручник. – К.: Либідь, 1996.

Гостиничный и туристический бизнес: учебник. – М.: Тандем, 1998.

Д.Прейгер, І.Малярчук “Розвиток іноземного туризму в Україні в контексті розбудови міжнародних транспортних коридорів” // Економіка України”, № 6 (червень) 2001 р. , с.20-28

Економіка зарубіжних країн: підручник / Філіпенко А.С., Вергун В.А та інші. – К.: Либідь, 1996.

Закон України “Про туризм” (N 324/95-ВР) від 15.09.1995 р.

Квартальнов В.А.