Червоногородський замок, Джуринський водоспад | 1,5 | 1 г. 55 хв. | польова дорога; пішки, стежка

2. | Місце ночівлі – с. Хмелева | 12 | 50 хв. | польова дорога, територіальна дорога місцевого значення

Хмелева стінка | 3 | 30 хв. | ґрунтова дорога

с. Хмелева – Берем’яни | 8 | 40 хв. | польова та лісова дорога, автодорога без покриття

Сходження на Червону гору | 1,5 | 1 г. 20 хв. | пішки

Берем’яни – Новосілка | 9 | 45 хв. | автодорога без покриття

Новосілка – Язловець (замок) | 1,5 | 15 хв. | траса

Язловецький замок | 1,5 | 1 г. 45 хв. | стежка

Каплиця на цвинтарі | 0,5 | 1 г. 15 хв. | Автодорога без покриття, дорога місцевого значення; пішки, стежка

3. | Місце ночівлі – Русилів (водоспади) | 5,5 | 1 г. 25 хв. | лісова дорога, стежка, кладки, ґрунтова дорога

Каскад Русилівських водоспадів | 2,5 | 1 г. 30 хв. | Лісова стежка

Русилів - Бучач | 23 | 1 г. 45 хв. | автодорога без покриття, територіальна дорога місцевого значення

Покровська церква, ратуша, Миколаївська церква, Костел Успіння Діви Марії, Василіанський монастир, Здвиженська церква, Монастирські келії | 5 | 2 г. 10 хв. | Міська дорога, тротуар, стежка

Руїни Бучацького замку | 2,5 | 1 г. 15 хв. | Міська дорога, стежка

Загалом | 148

4. Опис маршруту

4.1. День 1, м. Городенка – с. Раковець – с. Чернелиця – с. Нирків.

Маршрут розпочинається в райцентрі Івано-Франківської області –

м. Городенка. З Івано-Франківська до Городенки 77 км.

Цікавими для туриста тут повинні бути костел Непорочного Зачаття Марії роботи Бернарда Імеретина. Ця тринавна кам‘яна базиліка збудована в 1743 р. Середня частина значно вища за бокові. Головний фасад фланковано двома баштами, що трохи зміщені відносно центральної осі будівлі. Храм був прикрашений великою кількістю скульптур Іоганна-Георга Пінзеля, зараз можна побачити лише Мадонну поблизу храму. Багато з місцевих скульптур експонуються та зберігаються в Олеському замку Львівської області.

Що до робіт І.-Г. Пінзеля, то путівник по музею його скульптур в Львові зазначає, що “на поч. 50-х рр. 18 ст. Іоганн-Георгій працює в м. Городенці, де виконує найбільше замовлення Миколи Потоцького – п‘ять вівтарів для костьолу оо. Месіонерів та чотири – для парафіяльної церкви, а також ставить колону з постаттю богородиці. (Колона стоїть і по цей день)
Саме в Городенці Пінзель виявив себе як Майстер світового рівня. Скульптури маестро з цього міста можна сміливо ставити в один ряд з кращими мистецькими набутками людства вздовж його існування. Вони вражають незвичайною експресією та психологічною глибиною бентежного людського почуття. Скульптор досягає нової на той час виразності трактування драперій, які стають у нього самостійним елементом. Важкі їх маси, що клубочаться навколо тіла, ламаючись і вигинаючись, стрімко пульсують у різні боки, іноді немов відриваючись від основного об‘єму, ширяють в повітрі...

...Групи святих з вівтарних комплексів мовби спілкуються між собою, залучаючи до співпережиття та діалогу присутніх. Глибока духовність відзначає городенківські скульптури Пінзеля.”

В Городенці варто оглянути також цікавий пам’ятник Т. Шевченку (поет там неначе на трампліні, напів-завис у повітрі) та пам'ятний знак в честь самого міста. Перша літописна згадка про Городенку датується 1195 роком і називається поселенням хліборобів і ремісників у складі Галицько-Волинської держави. Місто отримало Магдебурзьке право у 1668 році. Є в місті греко-католицька і вірменська церкви, єврейська синагога. З пам'ятних місць - могила громадського діяча Т. Окуневського. Братська могила вояків УПА. Будинки колишньої гімназії та "Народного дому", де працював письменник А. Крушельницький та жив письменник В. Бандурак. На відвідання туристичних об’єктів Городенки групі потрібно приблизно 40 хв.

Далі маршрут пролягає до с. Раковець. З Городенки до Раковця 23 км. Група потратить на шлях 1 год. 45 хв. До каплички в селі можна проїхати на велосипеді. Біля каплички та криниці є стежка, пройшовши 50 м по цій стежині можна оглядати височезну п’ятиповерхову вежу. Це вежа Раковецького замку. Замок тут побудував Домінік Войцех Бієневський, галицький підчаший, в середині XVII ст, вже по закінченню національно-визвольної війни. Будівництво завершене було в 1660 р. Вхід до фортеці був через двоповерхову браму з напівкруглими склепіннями, до якої через виритий рів був перекинутий міст. В західній частині замку були житлові приміщення, а на північному сході розміщувалась каплиця. Посередині східної замкової стіни височіла 6-кутна башта з глибокими пивницями. Від неї до донжона вела аркова галерея.

Наприкінці XVII століття там, де містився Раковецький замок, була переправа через Дністер, а в замку зберігалися запаси провіанту й амуніції. Саме тому цей важливий воєнно-стратегічний об'єкт ставав місцем військових сутичок.

Вст. замок втратив своє оборонне значення і слугував за житло. Під час Барської конфедерації в 1768 р. фортеця згоріла і вже ніколи не піднялася з руїн. 1840 власник Раковця Дверницький організував на території замку поташеву фабрику, але й вона невдовзі згоріла. Наприкінці того ж століття власником руїн став Шмуль Баран. Від часів занепаду замку місцеві жителі потроху розбирали споруду: огорожі їхніх садиб муровані з червонястого замкового каменю.

Орест Мацюк писав, що ще в 60-х рр. ХХ ст. були навколо збереженої східної башти великі фрагменти оборонних мурів, та моторні аборигени розібрали навіть фундаменти. Зберігся лише невеликий фрагмент північно-західного муру. Біля башти є ще вхід