Поснідавши вранці група вирушає до с. Хмелева, яке знаходиться на відстані 12 км від місця ночівлі. В схемі маршруту вказані 2 варіанти шляху до с. Хмелева (2-й – запасний – довший). Неподалік села розташований пам’ятник природи «Хмельова стінка» – красиві схили із прорізаним рельєфним урочищем із піщаними виходами. Це одне з небагатьох місць, де можна побачити хвойний ліс замість звичайного, листяного. В селі, де можна поповнити харчові запаси стоїть пам’ятник полеглим у другій світовій війні, із прізвищами. Кожне повторюється декілька разів — воювали і вмирали вони цілими сім’ями.

Наступний пункт маршруту – Червона гора у с. Берем’яни. Перша писемна згадка - 15 ст. До 1939 діяли товариства "Просвіта", "Сокіл", кооператива "Зоря".У селі церква св. Миколая (1877 р.). Споруджено пам'ятники полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1976 р.) та на честь скасування панщини (1990 р.). У Берем’янах народилися громадські діячі П.Гайдуцький та І.Захарчук.

На території Б. розкопані поховання доби міді, бронзи та 5 курганів скіфських часів. Є пам'ятка природи Червона гора, яка знаходиться в усті р. Стрипи — Беремянський каньйон. В ньому і знаходиться Червона Гора, яку також називають «дністровськими субтропіками» — навіть у найсуворіші зими сніг не лежить тут довше двох днів. Є маса гіпотез на пояснення цього феномену, від уранових руд під горою до особливої комбінації експозицій схилів Беремянського і Дністровського каньйонів, які утворюють особливий мікроклімат. Зранку тут може постійно йти дощ, а через 20–30 хвилин – вже світить сонце.

Сходження на гору може зайняти 1 год. – 1 год. 20 хв. Зверху гори відкривається чудовий вид на Дністер.

Далі подорож пролягає через села Жнибороди, дуліби до с. Новосілка. Автодорога тут без покриття – суцільне каміння (яке колись було дорожним покриттям). Тому можна обрати інший шлях - через Свершківці (тут дорога краща).

С. Новосілка заснували на поч. 19 ст. переселенці передмістя Язловець. Діяли “Просвіта”, “Січ”, “Луг”, “Сільський господар” та інші товариства, кооператива. Є церква св. Великомучениці Параскевії (1888 р., мурована), костьол (1929 р.), фігура Великомучениці Параскевії на честь 100-ліття храму (1988 р.). Споруджений пам’ятник Т.Шевченку (1961 р.), встановлені пам’ятні хрести на честь скасування панщини (відновлений 1991 р.) і 1000-ліття Хрещення Русі (1988 р.), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1993 р.). Працюють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, торгові заклади. У Новосілці похований письменник, композитор Т.Леонтович та композитор, піаніст Д.Леонтович. Поблизу Н. виявлено археологічні пам’ятки давньоруської культури.

Орест Мацюк пише:" Не менш цікавим об’єктом є рештки замку в с. Новосілка, відомого ще в літературі під назвою "Оборонна вежа Володийовського". Збереглася напівзруйнована вежа, добре видно рештки валів і ровів. Тут потрібно зразу застерегти туристів, що один із селян з найближчої хати вирішив раціонально використати цю вежу і пристосував її під гноєсховище."

З Новосілки до наступного туристичного об’єкту на маршруті – Язловецького замку 1,5 км. Замок зустрічає відвідувачів старими стінами, що виростають з червоних ґрунтів розкішного за краєвидами каньйону річечки Вільховець. Дивовижна природа - дикими, прадавніми лісами вкриті м'які пагорби навколо, а під ногами - багряна, неначе полита кров'ю земля. Над всім цим царює похмура руїна. Перед розвалинами замку справжнього - замок штучний: таким чином зроблено вказівник, що повідомляє, що перед вами зовсім не фортеця, а "Санаторій". Заїжджаємо на подвір'я - йдемо досліджувати замок, що розкинувся на вузькому хребті плоскогір'я, повторюючи своїм планом обриси місцевості.

Первісно твердиня була витягнутим у плані п'ятикутником з однією чотиригранною вежею. Поряд з нею у найкоротшій стіні розміщувались ворота - на висоті другого поверху. Дістатися на таку висоту можна було лише по похилій доріжці та відкидному містку. З часом замок ріс, роздавався на схід, змінювався на укріплювався. Чималу роль у цьому зіграв Юрій Язловецький, коронний гетьман у 1550-1560-х роках. Вежа, зведена ним у південно-західному куті замку, збереглась донині. Вона неначе домінує над всією спорудою - і розмірами, і формою, і своїм розміщенням. В'їздні ворота розташовані на висоті третього ярусу. І знову - прегарний ренесансний портал з гербом Язловецьких. Потрапити у цю браму можна було лише за допомогою високого кам'яного майданчика, похилого пандусу і відкидного містка. До наших днів вони не дожили. А от сама башта - кам'яний куб розмірами 20 на 25 метрів та товщиною стін - важко повірити – 4 метри. Збереглись ще й частково стіни південного та західного оборонних кілець - замок оточував не один ярус стін, а кілька.  Після смерті у 1607р. останнього з Язловецьких - Гієроніма - замок за короткий час змінює безліч власників: Радзівілли, Чурили, Вольські, Білецькі... Нарешті у 1643 р. ця місцина переходить до гетьмана великого коронного Станіслава Конєцпольського. Він разом з сином Олександром в черговий раз зміцнює замок (1644-59), прибудувавши північну напівкруглу вежу й оточив фортецю зовнішнім фортифікаційним кільцем - Ніжнім замком. Все це перетворює Язловецьку твердиню на один з найукріпленіших фортпостів надукріпленного Поділля. Та час та розвиток артилерії брали своє - і, як і інші замки, на початку XVІІІ ст. фортеця втрачає своє бойове значення.

Верхній замок стоїть пусткою, а з нижнього власники роблять палац (16-18ст.). Олександр Конєцпольський та Станіслав Понятовський найбільше приклалися до перебудови воїна на придворного. У 1747 році добудовуються два бокових крила, які включили у свій об'єм оборонні стіни нижнього