одним чи двома із розглянутих стилів характеризує той чи інший індивідуальний стиль керівництва тренера.
В спорті порівняно з іншими видами діяльності, частіше серед тренерів, як керівників, переважає автократичний стиль керівництва спортивною командою.
Тренери з демократичним стилем управління можуть добитися більших успіхів, ніж тренери-автократи, в силу наступних причин:
Менш авторитарний тренер більше доступний спортсмену. Спортсмени вільніше себе почувають з ним і спілкуються з більшим бажанням, тому тренер може краще взнати про їх застереження, проблеми, можливі розчарування і тим самим застерегти небажані тенденції і їх протікання в команді;
Спортсмени мають можливість проявити ініціативу і самостійність, досягнути певної самостійності в складних ситуаціях, що являється хорошою школою;
Тренеру вдається передати частину відповідальності за прийняті рішення спортсменам і вони починають відчувати свій авторитет;
Спортсмени, дії яких не обмежуються авторитарним тренером, можуть приймати більш гнучкі тактичні рішення і тренувати такі навики;
Більш гнучкий тренер на відміну від авторитарного не приймає авторитарних претензій і заявок з боку інших;
Авторитарного тренера відрізняє велика нетерпимість і фанатизм.
Більш гнучкий тренер готовий прийняти людей такими, які вони є насправді, оцінити їх позитивні і негативні сторони, поважати не тільки свою, але і чужу думку.
В будь-якому випадку, для ефективного управління спортивною командою тренер повинен мати напрацювання розумного співвідношення авторитарної і демократичної поведінки, виробляти в собі особливості і риси управління, які ведуть до успіху і передчасно відсторонювати ті з них, які є причиною неефективного управління, а саме:
“Зіркова хвороба”, ілюзійна віра в те, що ти маєш виключне право розпоряджатися долею людей.
Надзвичайна підозрілість, помилкова впевненість в тому, що коли ти неправий, то всі навколо схожі на тебе.
Амбіційність і , як наслідок, погляди зверху.
Незнання необхідностей і інтересів підопічних тобі тренерів і спортсменів.
Невміння стимулювати за хороші показники і наказувати за погані.
Невміння або небажання бути привітним з членами команди, оточуючими.
Невіра в можливості своїх підлеглих.
Керівництво справами команди безпосередньо замість того, щоб вміло розподіляти її між своїми підопічними.
Утримання керівництва в одних руках замість того, щоб дати підопічним самим приймати рішення і, тим самим, стримувати ініціативу.
Невіра в професіоналізм своїх людей і виконання за всіх відповідальної роботи.
Невміння розробляти стратегію і тактику діяльності, планувати роботу і передбачати наслідки.
Користуючись будь-яким стилем управління, тренер перш за все повинен пам’ятати, що мистецтво управління спортивною командою залежить від його вміння грамотно і розумно виконувати наступні функції:
Організовувати – будувати подвійний організм команди, матеріальний і соціальний;
Розпоряджатися – пов’язувати і об’єднувати, співставляти всі дії і зусилля;
Передбачати – вивчати майбутнє, прогнозувати і встановлювати програму дій.
При цьому слід знати такі правила:
Тільки два стимули заставляють людей виконувати будь-яку діяльність добре – жага заробітної плати і страх її втратити.
Якщо у чоловіка немає егоїстичної зацікавленості в справі, то не буде і повної віддачі. Така природа людини і боротися з нею немає сенсу.
Секрет успіху формування команди потрібно знаходити у спортсменів, які самі бажають робити те, що хочете їм представити за ту винагороду, яку ви можете їм дати.
Потрібно частіше спілкуватися з усіма членами спортивної команди: це сприяє укріпленню у них відчуття прийняття участі до загальної справи.
Для того, щоб управляти, порядок і послідовність зі сторони керівника повинні інколи цінитися навіть вище ніж великі подарунки.
Якщо тренер не підходить на посаду керівника, не потрібно намагатися змінити людину – краще поміняти посаду.
Дуже добре якщо молодий тренер в управлінні командою веде себе радикально – з віком і досвідом він стане консервативним.
Всяка робота яку спортсмени виконують охоче не здається їм тягучою.
Слова керівника – обов’язок.
Чим ближче бажана мета – тим більше вона мобілізує команду.
Не можна дозволяти спокійно жити спортсменам і тим хто працює з тренером. Не можна дозволяти їм легко пристосовуватися до чого-небудь. Потрібно, щоб вони переживали і весь час оглядались через плече.
У будь-якій справі 80% успіху залежить від того хто керує і тільки 20% від підлеглих йому.
Людина, яка надто боїться ненависті неспроможна управляти.
5 Конфлікти, їх вплив на діяльність команди.
Теорія управління говорить про те, що при 30% незадоволених або критично настроєних осіб в команді починається дезорганізація керуючої системи, а при 50% наступає криза, яка породжує конфлікт з усіма наслідками, що виходять з нього. Але, в той же час, повна відсутність конфліктів всередині команди – умова не тільки не можлива, але й небажана.
Аналіз різних конфліктних ситуацій дозволив виділити деякі їх різновиди.
В залежності від кількості людей, які беруть участь в конфліктах виділяють: соціальний, між груповий, між особистісний і внутрішньоособистісний. Всі ці різновиди конфлікту притаманні спорту і в тій чи іншій формі проявляються в ньому. Наприклад соціальний конфлікт, який характеризується класовими соціально-економічними протиріччями, зіткненням систем громадських відносин, на перший погляд нічого подібного не має з спортом. Але коли мова йшла про конфліктні ситуації і суперництво на міжнародній арені за участю радянських спортсменів і представників капіталістичних країн ситуація набирала зовсім іншого значення. Успіх виступу спортсмена на таких змаганнях – це не тільки справа спортсмена або тренера, це й характеристика тієї громадськості, яку вони захищають.
Між груповий конфлікт виникає у момент змагань команд або спортивних груп. Він проявляється не тільки в командних, але й в індивідуальних видах спорту, в єдиноборствах.
Міжособистісний конфлікт – це зіткнення інтересів поглядів двох або більше особистостей, несумісність норм поведінки, незадоволення важливих для них необхідностей і цінностей. Між особистісні конфлікти можуть проходити як між спортсменами різних команд, так і в середині однієї команди.
Міжособистісні конфлікти можуть