Всі різновиди конфліктних мотивів можна об’єднати в декілька основних груп:

Рівень специфічних якостей, які являються головними компонентами спортивної майстерності.

Не однаковий рівень фізичної і технічної підготовки, який проявляється в екстремальних умовах може стати причиною конфліктів між членами команди, а також між спортсменами і тренером. За даними спостережень 54% конфліктів проходять по цій причині.

Рісто-вагові дані спортсменів. В деяких видах спорту важливе значення в досягненні високих результатів має ріст і вага. Спортсмен, який не контролює свою вагу, може викликати незадоволення тренерів.

Різновидність в психологічних характеристиках. Різна швидкість обробки інформації, мислення, темпу, ритму виконання рухів може викликати взаємне незадоволення, а в результаті конфлікт.

Якості особистості взаємодіючих сторін:

Які проявляються в самій діяльності в формальній сфері спілкування;

Які проявляються в неформальній сфері спілкування.

До особистісних якостей, які проявляються в формальній сфері спілкування слід віднести:

у тренерів:

Відсутність витримки, здатність терпляче чекати кінцевого результату реалізації своїх планів;

Невміння аналізувати;

Недисциплінованість;

Відсутність необхідності в досягненні поставлених цілей.

у спортсменів:

Нездатність підкорюватися;

Недисциплінованість;

Відсутність мужності, здатності піти на ризик;

Невміння витримувати максимальні напруження;

Небажання прийти на допомогу.

Взаємодія цих якостей на конфліктну ситуацію підсилюється в залежності від стилю керівництва тренера.

Так 48% конфліктних ситуацій між тренером і спортсменом в індивідуальних видах спорту, 53% – в командних виникає через недисциплінованість спортсменів.

До особистісних якостей, які проявляються у неформальній сфері спілкування, які можуть бути причиною негативних відносин:

Нездатність проникнути в духовний світ ближнього, відсутність співчуття і переживання;

Демонстрація гонору;

Самозакоханість, егоїстичність;

Недобросовісні відносини;

Мати за мету отримати тільки власну вигоду;

Агресивність та грубість;

Відсутність почуття справедливості.

5. Розголошення між тренером і спортсменами інформації по:

напряму системи цінностей;

поглядів на системи засобів і методів підготовки;

різних життєвих процесів, своїх і чужих дій;

цілей і задач, методи їх досягнення;

відношення до діяльності.

6. Причини, які скриваються в процесі спілкування між особистих контактів і комунікацій:

форма відношення спортсмена один до одного і з тренером;

ознайомлення спортсмена з тим, як до нього ставляться його друзі;

манера поведінки і характер дій;

низький культурний рівень поведінки.

7. Негативні психічні стани, серед яких необхідно відмітити такі як:

підвищення нервозності, психічне напруження;

не стійкий настрій, образливість;

пасивність, інертність по відношенню до оточуючих;

відчуття роздвоєності, невпевненості;

страхи, викликані травмами, хворобами.

Ці психічні стани можуть бути не тільки причинами, але й наслідками наступних конфліктів, результатом визначеної діяльності.

Внутрішньоособистісний конфлікт несе в собі не тільки руйнівні, але й конструктивні початки. Нерідко оцінка і переоцінка своїх слів і дій розвивають критичність, здатність дивитися на себе зі сторони вчить рахуватися з думкою оточуючих, боротися з проблемами. В конфлікті перевіряється людина, її порядність, відношення до людей. Іншими словами, через конфлікт особистість може мінятись і удосконалюватись.

Міжособистісні конфлікти також мають свої позитивні і негативні сторони. Одні з них допомагають спортсменам досягти взаєморозуміння, скасувати непорозуміння, навести хороші відносини і покласти початок здоровій критиці і самокритиці. Другі, навпаки, знижують активність і продуктивність діяльності як окремого спортсмена, так і всього колективу, піднімають емоційну напругу і тривогу, сприяють формуванню розвитку таких незмінних якостей, як злість, мстивість, бажання нанести біль і образу, порушують дисципліну. Перші, можна віднести до конструктивних конфліктів, другі – руйнівних.

За даними спостережень в 62% тренерів в індивідуальному спорті і, 82% – в командних, розуміючи роль руйнівних конфліктів в формуванні психологічного клімату, першими шукають шлях до нормалізації відносин в колективі: передивляються плани підготовки, власні педагогічні прийоми і т.д.

Якщо тренер бачить, що в команді виникають конфлікти, то для нормалізації психічного стана спортсменів обирає один із шляхів:

передивитися характер тренувальних навантажень, їх інтенсивність, об’єм, інтервали відпочинку;

продумує засоби реабілітації, обираючи такі, які відповідають потребам учнів;

своє спілкування зі спортсменами побудує так, щоб воно не викликало в них негативних відносин;

оперативно буде втручатись в усуненні причин, які викликали конфлікт.

Таким чином попередити конфлікт – це означає вчасно відчути напруження відносин, скасувати різні поводи і причини для невдоволення.

Коли людина знаходиться в конфліктній ситуації для більш ефективного вирішення проблем необхідно вибрати стиль поведінки, враховуючи при цьому власний стиль, стиль інших задіяних в конфлікт людей, а також природу самого конфлікту.

Існує 5 стилів вирішення конфлікту: Метод, розроблений Томасом Кілменном в 1972 році, дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту. Згідно методу стиль поведінки, в конкретному конфлікті визначається тією мірою, в якій людина може задовольнити власні інтереси і інтереси іншої сторони.

Якщо представити графічно, то виходить сітка Томаса Кілменна, яка дозволяє визначити місце і назву для кожного з 5 основних стилів вирішення конфлікту.

Стиль

конкуренції |

Стиль співробітництва

Стиль

ухилення | Стиль

просування

Міра в якій ви намагаєтеся задовольнити інтереси іншої сторони.

6. Психологічна регуляція спортсменів.

Серед багатьох факторів, що впливають на ефективність діяльності в спорті, одним з головних є рівень психологічного напруження спортсмена. В повсякденному житті такий рівень коливається в широких межах, від дрімаючого стану, до стану збудження. Відсутність свідомої психологічної напруги спостерігається під час сну. Максимум психічного напруження – межа можливостей людини, коли повністю реалізується підготовка і запаси організму.

В спорті психічне напруження виникає як на тренуваннях як і на змаганнях, але воно відрізняється за напрямком і змістом. Напруження на тренуваннях пов’язане головним чином, з процесом діяльності, з необхідністю переносити вплив зростаючого фізичного навантаження, тому воно називається процесуальним. В екстремальних умовах змагань добавляється ще й напруження, що визначається ціллю досягнення найбільшого