Само по собі психічне напруження є фактором позитивним, тим, що відображає активність всіх функцій і систем організму, що забезпечують їй високу продуктивність.

Однак, якщо напруження надзвичайно високе, з чим постійно пов’язаний спорт, вони можуть переростати в психічну перенапруженість. Вона розглядається психологами як фактор, що впливає на спортсмена, оскільки це дисбаланс функцій, надмірне емоційне збудження, негативна затрата енергії.

До психічного перенапруження призводить довготривала робота спортсмена на межі між напруженням і виснажливою роботою, що все частіше зустрічається на сучасних тренуваннях при супервисокому рівні спортивних досягнень.

В підсумку спортсмен знаходиться на одній з трьох стадій психічного пренапруження: нервовості, порочної стенічності чи астенічності.

І снують загальні і специфічні для кожної стадії ознаки психічного перенапруження.

Загальні – швидка втомлюваність, втрата працездатності, порушення сну, часткові головні болі.

Перша стадія – нервозність. Її специфічними ознаками є: нестійкий настрій, примхливість, виникнення неприємних відчуттів у м’язах, внутрішніх органах.

Друга стадія – порочна стенічність. Її ознаки – наростаюче нестримне подразнення, емоційна нестійкість, висока збудливість переживання.

Третя стадія – астенічність. Вона характеризується загальним депресивним настроєм, тривогою, невпевненістю в своїх силах, високою ранимістю.

Підвищити або покращити як фізичний так і психічний стан спортсмена, зняти його психічну напругу простіше тоді, коли спортсмен володіє відповідними методами психологічної регуляції.

Наукою доведено, що нормальний психологічний стан значно підвищує можливості ефективності дій спортсмена приблизно на 20%, м’язову силу до 90% , відчуття зору і слуху – на 35-65 %, зменшує кількість помилок і неточностей в діях в 5-10 разів.

Підтримці сприятливих станів психіки в немалій мірі сприяє правильна побудова режиму тренувань, підготовка до змагань, організація соціально-психологічного клімату в команді, раціональність систем відновлення і відпочинку, вітамінотерапія і т.д. однак основну роль в нормалізації психічного стану відіграє вміння самого спортсмена зробити це, або ступінь оволодіння ним прийомами психічної саморегуляції.

Під психічною саморегуляцією розуміється вплив спортсмена на свою власну психіку з метою ціле направленої регуляції діяльності всіх систем організму, його реакцій, процесів, станів.

Методи психорегуляції класифікуються за декількома ознаками. По змісту – на вербальні і невербальні, які поділяються на апаратурні і без апаратурні. За З а особливостями реалізації методи психорегуляції діляться на контактні і безконтактні.

До найбільш вивчених методів гетеро регуляції, що застосовуються в спортивній діяльності, відноситься гіпноз. В цьому зв’язку найбільш типовими завданнями, що вирішуються в спорті за допомогою гіпнозу, є:

позбавлення спортсмена від страху отримання наступної травми;

виклик у спортсмена асоціацій з його попередніми успіхами;

вилучення з пам’яті спортсмена асоціацій які можуть негативно вплинути на ефективність його діяльності в умовах відповідальних змагань.

Гіпноз в спорті не відкриває які-небудь надзвичайні додаткові можливості спортсмена, але дозволяє в найбільш повній мірі реалізувати існуючі у нього потенційні можливості, які в звичайному стані використовуються в меншій мірі.

Сеанси гіпнозу повинен проводити спеціаліст, котрий має відповідну медичну освіту, спеціальні професійні знання і практичний досвід.

Список використаної літератури

«Эмоционально-волевая подготовка спортсменов» – Здоров’я, Київ 1982 г.

Бриль М.С., «Отбор в спортивных играх» – – ФиС, Москва, 1980г.

Волков В.М., Филин В.П. «Спортивный отбор» – ФиС, Москва, 1983г.

Вяткин В.А., «Роль темперамента в спортивной деятельности» – ФиС, Москва, 1978г.

Коломийцев Ю.А., «Взаимоотношения в спортивной команде» – ФиС, Москва, 1984 г.

Параносич В., Лазаревич Л., «Психодинамика спортивной группы » – ФиС, Москва, 1977 г.

Рогов Е.И. «Настольная книга практического психолога в образовании» – Владос, Москва 1996 г.

Соломонко В.В., Лисенчук Г.А., Соломонко О.В., “Футбол”, видавництво “Олімпійська література” при Українському державному університеті ф. в. і с. Київ 1997р.

Ханин Ю.Л., «Психология обращения в спорте» ФиС, Москва, 1980 г.

Цзен И.В., Пахомов Ю.В., «Психотренинг: игры и упражнения» – ФиС, Москва, 1980г.