Велосипедний туризм

Здоровьій спосіб життя, відпочинок, пізнання, патріотизм, спорт, естетичне виховання — все це входить в соціальні функції занять інтенсивним туризмом.

Разом з фізкультурою й спортом заняття інтенсивним туризмом є кращою профілактикою таких захворювань, як атеросклероз, гіпертонія, ішемічна хвороба серця. Фізичні вправи можна вважати не тільки дієвим засобом профілактики хвороб, але й найбільш зффективним засобом медичної й трудової реабілітації цієї категорії хворих. За зневагу до фізкультури, за невміння й нехотіння рухатися людина розплачується передчасному занепаду.

В інтенсивному туризмі існує чітка система придбання теоретичних й практичних знань, присвоєння спортивних розрядів і звань, а також інструкторської й суддівської кваліфікації. Через це все частіше інтенсивний туризм характеризують з погляду його спортивної спрямованості. Існуючі в даний час деякі популярніе видання по спортивному туризму не відповідають вимогам учбових планів й програми, підготовлених в 1988 р. Всесоюзною федерацією туризму відповідно до постанови колегії Центральної ради з туризму й екскурсійям й Президії Всесоюзної поради ВДФСО «Про покращення системи навчання й підвищення кваліфікації туристських народних кадрів».

Одним з етапів підготовки до походу є оцінка динаміки стану його учасників, їх здоров'я до і після попереднього походу. Зокрема, в допомозі показані найдоступніші методи визначення працездатності, її зміни в процесі занять велотуризмом і протягом одного походу.

Тут також вказаний матеріал для поетапного планування заходів щодо підготовки групи до походу. Висловлені основні організаційні моменти при комплектуванні групи, питання підготовки спорядження і зразкові розрахунки норм живлення учасників велопоходу, дані ради з безпеки руху в дорозі проходження, запобіганню травм, а у разі потреби, по наданню долікарської допомоги потерпілим.

При написанні використовував як власний досвід роботи по організації і проведенню спортивних велопоходів різній категорії складності, так і матеріали і досвід туристів.

3.1.1. Велосипед. Історія розвитку.

Велосипед з кожним роком завойовує все більшу популярність у всьому світі як один із засобів фізичної культури в боротьбі за довголіття. Велотуризм — це прекрасна можливість пізнати свою Батьківщину, заглянути в її найкрасивіші кути

побувати на гірських перевалах і на берегах великих річок, побачити новобудови і стародавні міста. І хай велосипед не так швидкий, як автомобіль, потяг або літак, але подорожуючи на ньому, можна побачити в десятки разів більше цікавого, чим це доступно мандрівнику, що мчиться на авто або залізничної магістралі. Велосипед простий, надійний, спортивний, демократичний, економічний і тому вічний. Часто говорять, що їзда на велосипеді знімає утомленість, є як би джерелом енергії, маючи на увазі, звичайно, прилив емоцій, поліпшення настрою. Хоча велосипед, зрозуміло, не є джерелом фізичної енергії, але він значний «економ». Англійський фізик С. Вильсон прийшов до висновку, що велосипед забезпечує найекономічніший спосіб пересування. Наведемо порівняння серед технічних транспортних засобів пересування і живих істот по витраті енергії в калоріях на грам власної ваги при горизонтальному подоланні одного кілометра: миша — 40—90; бджола — 13; вертоліт — 3,5; собака — 1,2; вівця, голуб — 1,0; автомобіль — 0,8; людина — 0,75; транспортний реактивний літак — 0,6; кінь — 0,5—0,7; лосось — 0,4; людина на велосипеде— 0,15. Ці відомості говорять про те, що при однаковій витраті питомої енергії людина на велосипеді може подолати значно більшу відстань в порівнянні з іншими «суперниками» і, якщо населення наших міст і сіл сяде на велосипед, що має місце в інших країнах, то можна буде заощадити багато енергетичних ресурсів і сприяти екологічній чистоті міст і природи в цілому.

Враховуючи, що Голландія—країна велосипедистів, місцеві лікарі провели оригінальні дослідження по трьох експериментальних групах пішоходів, автомобілістів і велосипедистів. Всі досліджувані протягом життя відправлялися на службу, в магазин, на прогулянку і на відпочинок переважно своїм видом транспорту або пішки. І виявилося — велосипедисти живуть в середньому на п'ять з половиною, а пішоходи — на три з половиною роки довше, ніж автомобілісти.

І ще один експериментальний факт за велосипед. В кінці 70-х років в Бостоні (США) були проведені змагання: 25 велосипедистів і 25 автомобілістів стартували на 10 миль на різних маршрутах в місті. Результат—велосипедисти вийшли переможцями з великим рахунком— 23:2.

З чого ж почався велосипед? Без сумнівів, з колеса. І хоча воно вже налічує більше 6 тисячоліть, є предметом винаходів і в наші дні. Прототипи велосипедів можна зустріти в стародавніх країнах: Вавілоні, Єгипті, Помпеї і ін. В Англії, наприклад, на вітражі костьолу, який був побудований в 1580 р., зображений херувим, що їде на двоколісному екіпажі.

В різний час сталі з'являлися тачки, вози, колісниці, що приводяться в рух домашніми тваринами.

Італійські археологи на підставі вивчення розкопок Помпеї, що містять фрески і малюнки на кам'яному саркофагу, затверджують, що прообраз велосипеда був сформований більше 2 тисяч років тому. На цих зображеннях є видимими основні деталі велосипеда: рама, кермо, колеса, шатуни на осі колеса. Деякі історики вважають, що проект першого велосипеда був виконаний геніальним Леонардо да Вінчі. Групою експертів в одній з приватних колекцій знайдений його малюнок з детальним опрацьовуванням основних вузлів, аж до ланцюгової передачі, однаковими колесами, шатунів з педалями. Цей малюнок датується 1495 р. (мал. 1). Забігаючи вперед, скажемо, що на діючому велосипеді ланцюгова передача