Організація і управління спортивно-оздоровчими туристичними походами

Для самодіяльних туристів, які самостійно розробляють маршрут, організовують і здійснюють туристський похід, тривалість цих етапів має співвідношення 3:1:1. Воно відображає, віддзеркалює важливість, необхідність і відповідальність підготовчого етапу, що не повинен обмежува-тись акліматизацією і тренувальними, ознайомчими походами.

Підготовчий етап. Його завдання полягає в методичній, краєзнавчій, фізичній і матеріально-технічній підготовці до виходу на маршрут, яка передбачає:

чітке розуміння мети і завдань подорожі;

вивчення району подорожі, розробку схеми маршруту;

визначення особливого складу групи і розподіл обов'язків між її членами;

наявність календарного плану подолання маршруту і встановлення його контрольних термінів;

розробку тактичного плану подорожі, що передбачає доставку продуктів харчування і спорядження у проміжні пункти;

ознайомлення з усіма доступними географічними матеріалами стосовно району подорожі, підготовка необхідного картографічного матеріалу;

придбання і перевірку особистого, групового і спеціального спорядження, продуктів харчування;

оформлення необхідних документів;

проведення тренувальних заходів за попередньо складеним планом.

Керівник (інструктор) групи очолює підготовку до походу і його здійснення, на нього покладається відповідальність за безпеку учасників подорожі.

Заступник керівника (інструктора), староста - здійснює керівництво окремими роботами при підготовці до подорожі, і частиною групи в разі її поділу на маршруті.

Завідуючий господарством (завгосп) відповідає за добір і збереження групового спорядження і продуктів харчування, здійснює облік на маршруті. У великих групах доцільно призначати двох завгоспів, що ділять між собою відповідальність за спорядження і за продукти харчування.

Санінструктор перед початком подорожі проходить спеціальну підготовку з надання першої медичної допомоги, укомплектовує медикаментами групову аптечку. Під час походу на нього покладається контроль за станом здоров'я учасників.

Відповідальний за ведення щоденника регулярно фіксує події, що сталися під час походу, складає опис маршруту, веде хронометраж ходових днів.

При чисельності групи більше 10 чоловік доцільно визначити: кухаря, казначея, кострового, фізорга, фото кіно - репортера. Бажано, щоб кожний з учасників мав певні обов'язки. В залежності від мети походу може виникнути потреба у виконанні додаткових обов'язків: географа, історика, ботаніка, гідролога, метеоролога, топографа та ін. Усі вони повинні володіти навичками ведення спостережень, збирання матеріалів, зберігання зразків дослідного матеріалу. Головне при розподілі обов'язків - не позбавляти членів групи особистої ініціативи, стимулювати їх персональну відповідальність, частіше давати індивідуальні завдання.

Крім того, необхідно передбачити розподіл одноразових обов'язків при зупинці на ночівлю і у зборах до виходу у маршрут. Кожний учасник повинен знати, чим він буде займатись: облаштовувати місце стоянки, ставити намети, збирати дрова тощо. При хорошій організації такі роботи

В тундровій зоні більш суху ділянку, зручну для базу, вмивання, можна відшукати на річкових терасах, кам'янистим чи піщаних підвищеннях ґрунту тощо.

В тайзі не бажано влаштовувати табір у густих чагарникових заростях чи хвойних насадженнях через велику кількість комарів і небезпеку виникнення лісової пожежі. Перш за все треба уважно оглянути місцевість і переконатися, що поблизу немає сухих чи гнилих дерев, які можуть бути повалені вітром. Місце для ночівлі краще облаштувати в рідкому хвойному лісі, де грунт покритий шаром сухої опалої глиці, а гілки дерев ростуть на значній висоті і не можуть зайнятися від вогнища.

В степу бівуак влаштовують в улоговинах, байраках або під пагорбом, щоб захиститися від вітру.

В горах місце для майбутнього табору обирають з особливою ретельністю. Не можна встановлювати намети в місцях, де існує небезпека каменепадів (навіть з невеликої висоти), лавин, зсувів, селевих потоків, затоплення гірськими річками. Перш ніж зупинитись на привал, слід уважно обстежити місцевість, перевірити, чи немає поблизу слідів каменепаду (камені, що недавно впали, відрізняються більш темним кольором), і переконатися, що на схилі над майданчиком не нависають окремі камені і глиби.

Категорично виключається розташування на ночівлю в кулуарах (улоговина на крутому схилі, по якому скочуються камені), в сухих руслах і низьких відмілинах гірських річок, на конусах виносу з ущелин і ярів, де можливе затоплення зливовими або талими водами, а також в ущелинах і каньйонах, що під час зливи перетворюються на бурхливі потоки, а в хуртовину можуть стати небезпечною пасткою.

Небезпечно розбивати табір на перевальних ділянках, а тим більше на підвищених місцях гребенів, оскільки існує загроза ураження блискавкою. Якщо ж гроза захопила зненацька в небезпечному місці, всі металеві предмети необхідно сховати серед каміння або у сніговій ямі вище місця, де розташований табір.

Якщо відсутнє зручне місце для базування, його можна підготувати: розрівняти і звільнити від каміння майданчик на схилі, розчистити від снігу або витоптати ділянку необхідного розміру. Майданчик для встановлення намета можна облаштувати майже в будь-якому місці, яким би незручним воно не здавалось: головне, щоб воно було безпечним.

Як правило, для бівуака обирають досить просторий майданчик, на якому можна встановити необхідну кількість наметів і влаштувати вогнище для приготування їжі, викопати яму для сміття, туалети тощо. Таким місцем може бути узлісся, високий берег річки, лісова галявина, майданчик біля підніжжя відлогого пагорба, прогріті сонцем і захищені од вітру. Місцевість повинна бути сухою, затишною, добре освітлюватись сонцем у ранкові години, що дозволяло б швидше висушити намети, одяг, взуття і спорядження після ранкової роси. Бажано, щоб був затінок, де можна сховатися від спеки, місце для купання, красивий краєвид.

Обов'язкові вимоги до організації бівуака - наявність поблизу стоянки джерела питної води і достатньої кількості дров для багаття.

Всі навколишні джерела води обстежені керівником групи і санінструктором. Виключається використання для пиття і приготування їжі води із занедбаних колодязів і дже-рел, невеликих озер, ставків і боліт.

Якщо бівуак розташований на березі річки,