плануються в поєднанні з радіальними, що дає можливість відвідати найбільш цікаві об'єкти неподалік від основної нитки маршруту.
За охопленням території маршрути поділяються на місцеві, дальні (міжрегіональні), зарубіжні (виїзні).
Місцеві маршрути, як правило, не передбачають далеких переїздів від місця проживання. До них відносяться походи вихідного дня з насиченою екскурсійною програмою або відпочинком на природі. Шкільні краєзнавчі походи з метою вивчення рідного краю також здебільшого мають місцевий характер.
Дальні маршрути мають значну довжину і більшу тривалість. Під час таких маршрутів туристи мають можливість ознайомитися з різними регіонами країни, що входять до різних географічних зон і відрізняються природними умовами, історичними, культурними і побутовими особливостями. Закордонні маршрути пролягають за межами держави. За спрямованістю туристських потоків розрізняють виїзний і(закордонний) і в'їзний (іноземний) туризм.
Класифікація маршрутів. За змістом. При розробці і організації будь-якого туристського маршруту, поруч з такими обов'язковими вимогами, як рекреативність та інформативність повинні враховуватися й інші цілі, що визначають-ся особливостями конкретного маршруту, його загальною метою і тематичною спрямованістю. Цей аспект є ще одним критерієм для відповідної класифікації туристських марш-рутів.
Пізнавальні маршрути спрямовані на ознайомлення з певною територією, її природою, історичними та культурни-ми особливостями.
Навчальні маршрути - шкільні походи і студентські експедиції з метою практичного засвоєння навчального ма-теріалу (з географії, біології, історії та інших дисциплін), а також тренувальні маршрути з елементами орієнтування На місцевості та оволодіння прийомами долання перешкод;
Спортивні маршрути мають своєю основною метою виконання спортивних нормативів і розраховані на кате-горійні походи.
Розважальні маршрути базуються на розважально-ігровій або змагально-ігровій програмі відпочинку.
Мета туристського маршруту визначає змістовий ас-пект походу і вимагає його відповідної часової організації.
За способом пересування. Всі туристські маршрути за способом пересування можна поділити на дві великі групи: пасивні і активні.
Маршрути, на яких пересування між пунктами здій-снюється за допомогою різних видів транспорту (автобуса, поїзда, літака, теплохода) без відчутного фізичного наван-таження для туристів, мають пасивний характер. До цієї групи відноситься більшість екскурсійних маршрутів.
До активних маршрутів відносяться пішохідні, лижні, водні (на човнах, плотах) велосипедні та ін.
На практиці способи пересування на маршруті часто використовуються в різних комбінаціях, доповнюючи один одного. їх вибір диктується метою подорожі, природними умовами території, її заселеністю, станом і густотою дорожньої мережі, тривалістю переїздів, наявністю тих чи інших видів транспорту тощо.
За сезонністю. Туристські маршрути можуть бути як цілорічними (що постійно діють протягом року), так і сезон-ними (літніми, зимовими та ін.). Сезонність маршруту виз-начається природними умовами території, по якій він про-лягає, станом матеріальної бази, способами пересування, наявністю шляхів сполучення і транспортних засобів. Зро-зуміло, що, наприклад, лижні чи водні маршрути мають чітко виражений сезонний характер.
Взимку, коли активні походи стають неможливими, гірські турбази переходять на обслуговування любителів гірськолижного спорту, а в міжсезоння організовують авто-бусні маршрути з насиченою екскурсійною програмою.
За тривалістю. Тривалість туристських маршрутів значною мірою обумовлюється наявністю у подорожуючих вільного часу. Більшість подорожей здійснюється під час відпусток, канікул, у святкові і вихідні дні. Відповідно до цьо-го маршрути можна поділити на одноденні, короткострокові (3-5 днів) і багатоденні (більше 6 днів). Крім того, встанов-лення тривалості подорожі вимагає врахування ще цілого ряду факторів, і перш за все мети і змісту маршруту, кількості пунктів зупинок, способу пересування, виду транс-порту, географії району подорожі, та сезонності маршруту.
Тривалість туристських маршрутів, орієнтованих на пе-реважне перебування на природі, прогулянки, активний відпочинок у поєднанні з екскурсіями і походами, досягає 10-20 днів.
Від встановлення оптимальної тривалості маршруту і часу перебування туристів у кожному з його пунктів зале-жить його успішне функціонування, популярність маршруту серед туристів.
За складністю. За мірою фізичного навантаження при подоланні маршрутів їх можна поділити на загальнодоступні, нескладні і категорійні.
До загальнодоступних відносяться всі маршрути експе-диційного характеру з використанням транспортних засобів. їх здатні подолати туристи будь-якого віку і фізичної підготовки.
Нескладними (не категорійними) вважаються маршрути, що передбачають активні способи пересування і розрахо-вані на фізично здорових туристів без спеціальної туристсь-кої підготовки і з мінімумом спеціального спорядження. До таких маршрутів відноситься більшість пішохідних, гірських, лижних, водних і велосипедних походів, що організовуються турбазами.
До категорійних маршрутів слід віднести такі, подолан-ня яких вимагає певного туристського досвіду, відповідної технічної підготовки, міцного здоров'я. Крім того, необхідно мати спеціальне спорядження.
Більшість таких маршрутів має спортивний характер. Вони організовуються і проводяться самодіяльними ту-ристськими секціями, клубами та іншими організаціями з метою виконання спортивних нормативів.
Відповідно до спортивної класифікації виділяють шість категорій складності маршрутів - І, II, III, IV, V, VI.
При визначенні категорії складності маршруту беруться до уваги наявність і складність природних перешкод, кількість ночівель у польових умовах, віддаленість і заселеність території, погодні умови тощо. Крім того існує ряд обмежень щодо віку і туристського досвіту учасників походу, чисельності груп та ін.
За інтенсивністю використання. За цією ознакою можна виділити маршрути постійно діючі, тимчасові і маршрути одноразового проходження.
До постійно діючих відносяться цілорічні або сезонні маршрути, прокладені в популярних туристських регіонах, що функціонують без істотних змін протягом багатьох років. Такі маршрути, як правило, добре обладнані, вони інтенсивно використовуються туристськими організаціями.
Маршрути тимчасового використання розробляються і використовуються з метою організації виїзних туристських таборів, зльотів, тренінгів, семінарів у певному регіоні протягом одного сезону, місяця, тижня.
На одноразове проходження розраховані маршрути, що розробляються групами самодіяльних туристів у пристосуванні до конкретної траси і певного часового відрізку. Такі маршрути можуть бути організовані також суб'єктами туристського обслуговування при наявності відповідного замовлення.
Організація і режим руху на пішохідному маршруті передбачають не лише порядок шикування групи в