3.2 Розробка туристичного маршруту

Наш маршрут розпочинається з чарівного туристичного містечка Яремче. Яремче - гірський курорт, який знаходиться на висоті 550 - 585 метрів над рівнем моря.

Навколо нього вивищуються хребти Горган і Явірник.

Лежить Яремче в гірській улоговині, немовби перлина в чудовій мушлі.

Це - найвідоміший відпочинковий та оздоровчий центр краю. Місто знаходиться над стрімкою річкою Прут між мальовничими горами. Саме тут перетинається більшість карпатських туристичних маршрутів. Найголовніша цікавинка - водоспад Пробій та міст над ним. Звідти можна спостерігати, як Прут щосекунди скидає тонни води у створену самою природою тісну кам'яну чашу. Якщо пощастить, то побачите захоплююче дійство сміливців -стрибки з мосту в самісінькій вир водоспаду.

Поруч - жвавий сувенірний базар, на якому можна придбати дивовижні витвори місцевих умільців.

У Яремче є також старі дерев'яні церкви, споруджені в кінці XVI - на початку XVII століть.

Першу згадку про Яремче знаходимо в документах від 1787 року. Це було поселення, яке належало до старовинного села Дора (XVI ст.), розташованого неподалік.

Регіон Карпат вже в другій половині X ст. входив до складу могутньої держави Київська Русь. Проте міжусобні непорозуміння і навіть війни спричинили до послаблення централізованої держави та виникнення цілого ряду окремих князівств. Прикарпаття з 1144 року входить до Галицького, а з 1199 до Галицько-Волинського князівства. Ослаблене внутрішніми суперечками Галицько-Волинське князівство стає об'єктом зазіхань степових кочівників - татар і турків, а також войовничих сусідів-угрів.Із другої половини XIV ст. Прикарпаття потрапляє під вплив Польщі, а ще через чотириста років - Австрії.

Коли ж утиски ставали нестерпними, місцеве населення брало в руки зброю або втікало ще вище в гори. Так виникло багато карпатських поселень, зокрема Яремче.

За переказами, понад двісті літ тому тут поселився втікач від феодального утиску Ярема Годованець. Він обробив клаптик землі, зарослої густим лісом. Збудував хату. До нього невдовзі приєднались інші втікачі від ворожої неволі. Найближчі села, Дора і Ямна, набагато старші від Яремче.

Дора розташована над Прутом у тому місці, де стрімка річка вже майже звільнилась від високих гірських порогів. За твердженням дослідників, село названо іменем жінки, яка поселилася в цій чудовій місцині, шукаючи спокій своїй душі; за іншою версією слово „дора" - тюркського походження означає „ворота", „вхід".

Наприкінці XIX - початку XX століть це село ще називали Дора-Яремче. Село відігравало важливу роль у громадсько-політичному житті всієї округи.

Найближчі гори в околицях Яремче - Явірник-Горган (1432 м) і Маковиця (985 м). Далі в південно-східному напрямі височіє хребет Рокита. Одна з найвищих вершин хребта - Велика Рокита (1110 м). Недалеко на заході -гора Довбушанка (1755 м). Ближче - Синячка (1401 м). деякі із цих гір ми відвідаємо за нашим маршрутом.[ 18;4]

Дальше після смарагдового дива Карпат ми рухаємось на гору Маковицю. Спустившись,на одній із лісових галявин можемо залишитись на ночівлю і наступного дня продовжити нашу подорож. Потім на нашому шляху гора Велика Рокита, Лисина - Космацька. Подолавши ці дві вершини зупиняємось на відпочинок і тут у підніжжя залишаємось на другу ночівлю. Гордя і перевал Рижі. З цих вершин відкриваються чудові краєвиди Гуцульського краю. Тут починається наш третій день. Дальше за нашим маршрутом рухаємось до одного і центрів туризму – Ворохти.

Серед мальовничих гір розташувалась Ворохта, яка знаходиться на висоті 850 м н.р.м. Це середньогірський курорт. Тутешнє повітря, настояне на смерековій хвої, здатне вилікувати найважчі хвороби дихальних шляхів. Ворохта більше славиться як зимовий гірськолижний центр: тут є комплекс трамплінів, дві підвісні канатно-крісельні дороги, одна з яких веде до лижного стадіону. Саме з Ворохти найкраще розпочинати сходження на
найвищу вершину України - Говерлу (2061 м).

Одна з версій походження назви Ворохта - від слова "ворохи", тобто дерева, які привозили селяни до ' шляхетських солеварень. В одному з інвентарів 1700 р. записано: "Ворохи - тобто дрова до солеварень та лазень".

За іншою версією назва походить від імені одного з перших поселенців Мочерняка Ворохти. За легендою, це був вояк, який втік від військової муштри і оселився тут. Був він талановитим ткачем, слава про нього швидко розійшлася по всьому окрузі.

Ремесло ткацтва в горах особливе: якщо у низинних місцевостях людей переважно вдягало поле - льон, коноплі, то горянина-гуцула - вовна вівці. Ткацькі вироби, що вироблені в гірських місцевостях користуються великим попитом. Тут виробляли: ліжники - теплі та м'які ковдри, які відзначалися геометричним строгим орнаментом; тонше сукно - для пошиття гачів (штанів; зазвичай червоні або чорні), а грубе сукно для пошиття верхнього одягу. Всі ці вироби вражали яскравою кольоровою гамою.

Звідкіля брали фарби? Для фарбування тканих виробів використовувались тільки натуральні барвники. Чорну фарбу варили з сухих стручків бобу. Така фарба не боїться води. Темно-червону - з вільхової або вишневої кори. Вона добре фарбує овечу вовну та шкіру і також не розчиняється у воді.

З початком ремісництва, започаткованого Михайлом Ворохтою, до цього місця потягнувся різний люд. Для розширення життєвого простору, вирубувався і розкорчовувався ліс. Іменами першопрохідників називали новоутворені ділянки, відвойовані у природи. Окремі з них носять ці назви і понині.

Ворохта розміщена як в низині, так і на схилах гірських пагорбів. Смуга Ребровач, заросла