В ніч проти Великодня кладуть у миску з водою крашанку і мідний шаг – хто найраніше встане, тому шаг і крашанка. Якщо в хаті є доросла дівчина, то всі стараються робити так, щоб це дісталося їй. – “щоб вона була найкраща в хаті”.

Прийшовши з церкви, одне яйце відкладають окремо. Після того, як розговіються, господар бере те свячене яйце, йде з ним у стайню до тварин і, проводячи крашанкою по спині кожної тварини так, щоб був хрест, каже: “Христос воскрес!”. Потім обчищають у хаті це яйце від шкаралупи, кришать на дрібні частинки, змішують з висівками і дають їсти худобі. В інших випадках просиляють крізь це яйце нитку і вішають його цілим під повіткою. І одне, і друге робиться на те, “щоб скотина була здорова”.

Свячені крашанки люди зберігають з року в рік і, як трапиться пожежа, перекидають через вогонь, вірячи, що вогонь погасне. Вживають свячені яйця і від різних хвороб: кладуть шкаралупу свяченого яйця на вогонь і димом підкурюють хворого на пропасницю; від курячої сліпоти теж підкурюють таким же способом. Вірять, що свячене яйце може заспокоїти зубний біль. Хворі на пропасницю зашивають свячене яйце в хустку і носять при собі доти, доки хвороба не минеться. “Дороге яйце не крашене, а біле і в піст бачили, та ще в Петрівку побачимо”. Всі ці вірування свідчать про те, якого великого значення надавали наші предки писанкам та крашанкам.

На Гуцульщині ґаздині з писанок роблять пташки – голубці. Вибирають середину писанки, доробляють із кольорового паперу хвіст та крила, голову з воску. Цих пташок вішають у хаті на пам’ятку про те, що ...”Ісус народився, то голубец прилетів і над ним лелів”.

Шкарлупу від великодніх яєць викидати не можна – це великий гріх. На Гуцульщині їх кидали у вогонь, або воду.

2.5. Техніка писанкарства

А тепер я прошу вас разом зі мною піднятися на другий поверх, там на на нас очікують не менш цікаві експонати.

Експозиція в залі на другому поверсі не така барвиста, експонатів менше. Однак, кожне яєчко тут — унікальне, другого такого немає. Писанки, крапанки, дряпанки або шкрябанки, мальованки, крашанки — вони ж галунки. Вони різняться технікою декорування. Крашанки — найпростіші. Їх тонують у рослинних барвниках (переважно в лушпинні цибулі, яке надає яєчній шкаралупі червоного кольору — авт.). Якщо взяти голку і видряпати на галунці візерунок, отримаємо шкрябанку. Розфарбоване фломастерами, акварельними фарбами чи кольоровими ручками варене яйце називають мальованкою або декоративним.

Розписування писанки – то ціле дійство. Писанки, до речі, не можна було писати в той час, коли ти з кимось посварився чи був у гніві, адже писанка – символ добра і сонця. [ 4; c. 46]

Для писанок відбирають чисті і гарної форми яйця. Для того, щоб фарби рівномірно, якісно брались до шкаралупи, перед розписуванням його бажано обробити оцтом, розсолом квашеної капусти або галуном. Через це у деяких регіонах писанки почали називати галунками. Для виготовлення власне писанок, яйця перед роботою трохи підігрівають, потім розтоплюють бджолиний віск і за допомогою писачків, косток різної конструкції розписують їх. Старалися починати писати писанки до сходу сонця. Писанкарка вдягала вишиту святкову сорочку, молилась. Боронь боже, аби хтось увійшов до хати, як писали писанки. Писанкарка враз шепотіла такі примовки, щоб не пошкодили чужі очі писанкам. А ще, як розписували писанки, не можна було згадувати про померлих, аби не зашкодити тому, хто дістане готову писанку. Це таке повір‘я.

Для фарбування та розмальовування яєць здавна використовують природні барвники. Це відвари з кори, бруньок, плодів різних дерев і кущів ( дуба, вільхи, горіха, яблуні і т. д. ). Коріння та стебел трав, пелюсток квітів, лушпиння цибулі та ін. Такі фарби світлостійкі, дають багату палітру. Також розробляли фарбу на жовтках курячих яєць. Фарби робили самостійно. Жовту фарбу виварювали з кори дикої квасної яблуні, зелену варили з луски молодого соняшника, а темну – із дубової кори, фіалкову – з кори чорної вільхи.

Спочатку серед Українців побутували крашанки, тобто яйця фарбували в один колір рослинним барвником.

Крашанки мають таке ж значення у великодніх святкуваннях, як і писанки. Крашанки, які приносили в кошику з церкви і розрізали на стільки частин, скільки було членів родини, а дівчата на Великдень вмивалися водою, в яку покладена червона крашанка, щоб бути цілий рік рум‘яними і здоровими.

Кожний колір має своє символічне значення Червоний з часом став означати вогонь не підземний, а небесний ( сонце, блискавка ), символізувати силу, чоловічу стать, здоров‘я, любов, владу. На свято Великодня найбільше готували червоних крашанок. Жовті – означають достигле зерно, достаток, врожай, а також місяць і зорі. Блакитні – небо, повітря, воду, здоров‘я. Зелені – воскресіння природи, багатство рослинного та тваринного світу. Коричневі землю-матір. Сполучення кількох кольорів з узорами в орнаменті з чотирьох – п’яти фарб – родинне щастя, мир, любов, успіх.

За традицією крашанки готують в суботу, тому що яйця, пофарбовані у п’ятницю, швидко псуються, а суботні зберігаються впродовж усіх свят. Фарбувати потрібно 13 яєць, що символізує 12 апостолів і Спасителя.

Пізніше з‘явилися крапанки.