Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі і святкування Великодня навесні, як пробудження всього живого на землі, що збіглося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.

Звичайне куряче яйце недовговічне, тому в Київській Русі майстри майоліки у великій кількості виготовляли розписані керамічні яйця, і це дало багатьом поколінням милуватися ними. Найулюбленішим мотивом був мотив сосонки – яскраво зеленої травички, що найперше прокидається після зими і плететься, сповіщаючи про прихід весни. Улюбленими кольорами майстрів були жовтий та світло-зелений на темному, здебільшого коричневому або чорному, тлі. Рідше траплялися комбінації білого, червоного і чорного кольорів. Такі писанки можна побачити у Державному музеї історії України.

2.2. Споруда в формі яйця

Ось воно, знамените Яйце-Райце — Коломийський музей «Писанка». В путівниках і на туристичних веб-сайтах означене як «єдина в світі культурна установа, де зберігають і експонують твори писанкового розпису».

Оригінальна архітектурна споруда. Фасад двоповерхового будинку нагадує велетенське великоднє яйце. Заходимо всередину. Довкола — вітрини, панно, флористичні композиції із сотнями кольорових яєчок різної величини. Писанки в писанці. Очі розбігаються. «Панове бажають екскурсію?» . Коштує вона 10 гривень з кожного (по п'ять гривень беруть зі студентів. Огляд музею без екскурсовода — одна гривня або п'ятдесят копійок відповідно). Платимо і чекаємо, доки збереться група. Адміністратор пропонує буклети та каталоги музею, альбоми про писанкарство, календарики. Беремо буклет іще за п'ять гривень. [10 ; c. 32]

Я — ваш гід упродовж наступної години.

Екскурсія починається надворі. Музей „Писанка“ як відділ Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, виокремився у 1987 році. Переїхав у нове приміщення п’ять років тому. Будівлю за проектом івано-франківського архітектора Ігоря Шумена звели рекордно швидко — за сто днів. Споруда заввишки 13 метрів — найбільша кам’яна писанка у світі. Всередині неї розгорнута виставка із півтори тисячі експонатів. А повну колекцію, якою володіє музей, складають понад 12 тисяч писанок.

Заходимо до холу. В центрі його — кам’яне яйце — композиція, створена з суцільної мармурової брили. Автор скульптури, коломиянин Роман Захарчук, назвав її «Народження життя». За задумом художника, яйце, як і Воскресіння Христове, символізує оновлення.

2.3. Писанки з різних регіонів України

На панно ліворуч від входу — писанки з різних регіонів України. Майстри Вінницької, Сумської, Київської, Херсонської, Миколаївської областей відроджують писанкарство за зразками кінця XVII — початку XX століття.

Київські художниці Оксана Білоус та Зоя Сташук вимальовують на великодніх яйцях трипільські візерунки. Вони дослідили, що ці знаки — символи давньої землеробської культури — упродовж віків повторювалися у вишивці, ткацтві, малярстві українців. Водночас аналогічні елементи орнаментів належали до знакових систем інших народів. Так, космічне дерево життя, що з’єднує небо й землю, вважається символом родючості землі і плідності в Індії та Іраку, в Туреччині та Румунії, в Угорщині та Словаччині.[ 14; c.22]

Поруч — роботи українців діаспори. Французів навчає писанкарству Галина Хоткевич-Козакевич, донька письменника Гната Хоткевича. Два роки тому вона приїздила на батьківщину і подарувала коломиянам свої писанки. Канадійка Юстина Нагірняк зробила для музею особливу писанку — з яйця страуса. До речі, в середньовічній Європі страусиними яйцями, оздобленими щирим золотом, прикрашали на свято Пасхи інтер’єр соборів.

Малюнки на старовинних традиційних писанках носять не випадковий характер, а являються відображенням уявлень про наших предків про побудову світу, рівновагу сил у природі. За допомогою визначених символів на яйці людина зверталася до найвищих небесних сил з проханням про захист і підтримку. На писанках також відображені уявлення про створення світу.

Якщо на поверхні шкаралупи зображені хвилясті лінії, зигзаги, паралельні рисочки, вони показують воду – одна із основ життя на Землі. Небо, звідки до людей потрапила поживна волога, зображували колом чи овалом, а дощові хмари – трикутниками.

Небесний вогонь – сонячне світло люди малювали у вигляді знаку „сварга”. Погляньте, ось на писанці з Поділля можна побачити такий знак. Чотири завитих сонячні промені, які виходять з одного й того самого місця, означають рух небесного світила на протязі року. Цей знак був дуже поширений в стародавній Індії і означав також добро, здоровя, щастя, народження.

Підземний вогонь, який в уявленні наших предків виход з-під землі і піднімався в небо у вигляді блискавки, на писанках зображується зигзагоподібним знаком.

Ще на одній писанці з Поділля зображено хрест. Це один з найдревніших знаків на Землі, який символізує створення світу і життя. Горизонтальна лінія означає жіночу енергію, водну стихію, а вертикальна – чоловічу енергію, вогонь. В результаті їх поєднання зароджується третя сила – сила кохання, життя. Пізніше хрест став символом Сонця, а в християнстві – символом жертви, мученицької смерті Ісуса Христа, спасіння всіх людей від сили диявола.

Яскравим чередуванням трикутників радує око писанка з Немирівщини „Сороко клин”. Поверхня писанки розділена на трикутники-клини. Кожен трикутник присвячується якісь події – приходу весни, початку польових робіт. Одні присвячувались небу, сонцю, місяцю, зіркам, воді, землі, посіву, урожаю. Інші трикутники присвячувались сім’ї, народженню дітей, їх росту, здоров’ю. З прийняттям християнства 40 клинів стали означати Ісуса Христа в пустелі.

Ніби на одну мить завмерли олені на гуцульській писанці. Олень – символ життя та Сонця. За стародавніми міфами Сонце по черзі буває на небі і під землею, а саме Олень кожного дня виводить Сонце на своїх рогах на небо.