Дивлячись на ще одну писанку, вражаємось красою яскравого, веселого малюнку „Вазонок” з Буковини. Це символічне зображення дерева життя, яке за легендою виросло серед первісного хаосу і встановило рівновагу в світі. Світове (космічне) дерево підтримує небеса, вітки потрапляють в космічний світ. Дерево життя – це дерево роду і означає батька, мати, дитину. Червоний колір писанки – колір життя, сонця, здоров*я, багатства, злагоди. Поясок навколо писанки символізує дорогу, долю, спосіб об*єднання з чим-небудь, дорогу до кращого життя.[9; c. 38]

„Риба” – писанка з Вінницької області. Це давній символ життя, здоров’я, дітонародження, розмноження. Риба приносить людям спасіння від біди, тому на ранньо-християнських малюнках зустрічаються зображення риби, яка символізує Ісуса Христа, Спасителя. Синій колір писанки – колір води, повітря, неба.

Жіноче божество з піднятими вгору руками зображена на писанці „Берегиня” зі Слобожанщини. На українських писанках часто зустрічається зображення жіночих фігур. Це – мати всього світу., Богиня-Берегиня, мати всього живого на землі. В її владі знаходяться життя й смерть, вона посилає небесну вологу – дощ. Навколо Богині зображена земельна рослинність, вітки, а також ділянки зораної плодючої землі.

Дуже часто на писанках зображують різні рослини, а дубове листя на писанці з Київщини – це частина великого дуба, дерева сильного, пов’язаного з давнім богом Перуном, богом блискавки, зачаття всього живого на землі. Дубове листя – символ чоловічої, вогняної, сонячної сили, сили розвитку, життя.

Квіти – один із численних рослинних мотивів, які зустрічаються на писанках. Здавна вважалося, що саме в квітці схована душа людини і дитина народжується з квітки. Тому, за давнім звичаєм, жінка, яка хотіла мати дітей, але не мала їх, повинна була обов’язково писати писанки з квітами і дарувати їх дітям, і тоді Бог пошле їй дитину. Білий колір писанки – колір чистоти, святенності, колір Богині Неба, яка володарює у світі.

Знак – „Сигма” зображений у вигляді зігнутої змії. На Одеській писанці зображена змія – охоронець води. Так стародавні люди уявляли собі Бога підземного світу, який у вигляді змії-блискавки піднімався до неба. Цей Бог міг зробити людину багатою, приносив гроші тому, хто йому сподобався, оскільки під землею знаходяться його численні багатства.

На писанках зображали також і людей. Взагалі за своєю композицією писанки могли бути дуже різноманітними, часом дуже оригінальними.[ 14; c.55]

Так, писанки Поділля (кінець 19 ст.) мають типові, рослинно-геометричні орнаменти. Колорит стриманий, переважають чорний, червоний та білий кольори.

Писанки Київщини і Полтавщини надзвичайно багатобарвні: ясно-зелені, жовті з червоним, коричневим, зеленим і чорним розписом. Цікаві писанки майстра Ю. Безпалька з с. Червона Мотовилівка на Київщині, розписані ”зірками”, „курячими лапками”, „трикутниками”. Часто трапляються в них квітковий орнамент, а також композиція з вазонами.

У композиціях писанок Дніпропетровщини майстерно поєднані геометричний і рослинний мотиви. Таким чином виникає яскрава і виразна гама з інтенсивних кольорів.

Для писанок Чернігівщини виділяються писанки, використані технікою „воскового письма”; як символ нового життя виразно читається мотив сходу сонця.

На Тернопільщині вражають красою коричневі, червоно-білі, темно-червоні кольори писанки з с. Присівці і м. Зборів, розписані „хвильками”, „сосонками”, „безконечником”, стилізованими розетками, багатопелюстковими квітами. Писанки Прикарпаття, особливо Космача, Калуша, Яворова, Косова, захоплюють складністю орнаменту і насиченістю кольорової гами з характерними жовтими, червоними і чорними барвами.

2.4. Звичаї з писанками

Звичай обдаровувати близьких розмальованими яйцями властивий не лише українцям, але й японцям, пакистанцям, євреям, грекам, сирійцям, мешканцям Шрі-Ланки. Єгиптяни, наприклад, вітають одне одного великодніми яєчками з дорогоцінного каменю оніксу. Наші найближчі європейські сусіди декорують на Пасху різні пташині яйця. В Чехії розмальовують яйця курей та гусей і розвішують їх на різнокольорових стрічках у домі. У Польщі їх прикрашають аплікаціями та витинанками, які наклеюють на шкаралупу.[ 10; c.35]

А румуни накрапують орнамент різнокольоровим воском. Малюнок на яєчках-«восковках» виходить яскравий і рельєфний». Так і хочеться торкнутися!

Розпис писанок – найпоширеніший вид декоративно – прикладного мистецтва у деяких народів: українців, румун, поляків, чехів, та ін. Збереження цього звичаю – свідоцтво безперервного розвитку народного мистецтва, його зв’язку з далеким минулим і сьогоденням.

Яких тільки епітетів не вживають на похвалу писанці. Та й вона сама використовується як порівняльна ознака чогось винятково гарного. То найкраще визнання господаря, коли про його хату кажуть, що вона, як писанка. Найвищого поетичного ґатунку порівняння з писанкою села.

Насамперед бачимо в писанці красу, не замислюючись над її значимістю. А багато хто думає, що це витвір наших сучасників. І так, і ні. Писанки є однією з найдавніших галузок народного ужиткового мистецтва. Ми продовжуємо використовувати елементи творів давніх українців, додаючи від себе чи то якусь їх давню комбінацію, чи то нове кольорове рішення деталей, а в основі залишаються все ті ж наші прадавні орнаменти, які від початку були не окрасою, а магічними знаками заклинання, охоронцями від злих, недобрих сил, тобто оберегами.

Писанки – це своєрідний мініатюрний живопис України, наповнений ритуальним значенням: величання споконвічного закону весняного пробудження сонця і відродження природи.

Яйце з його предивною таїною, - з прозорої рідини та жовтка з‘являється в світ нове