Перелік туристичних послуг, що підлягають обов’язковій сертифікації стосовно безпеки для життя та здоров’я людей, захисту їх майна та охорони довкілля, порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Підтвердження відповідності туристичних послуг здійснюється в установленому порядку [ 2 ст.5].

Законодавство України в сфері стандартизації складається із Закону України « Про стандартизацію » від 17.05.2001р. та інших нормативно - правових актів, які регулюють відносини в цій сфері. Вказаний закон регулює відносини пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації і застосуванням її результатів, і поширюється на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності, органи державної влади. А також на відповідні громадські організації.

У згаданому законі стандартизація визначається як діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково - технічному співробітництву.

Суб’єктами стандартизації є :

центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

рада стандартизації та технічного регулювання;

технічні комітети стандартизації;

інші суб’єкти, що займаються стандартизацією.

Перелік туристичних послуг, що підлягають обов’язковій сертифікації,стосовно безпеки для життя та здоров’я людей, захисту їх майна та охорони довкілля, порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

В Україні діють «Правила обов’язкової сертифікації послуг харчування» та « Правила обов’язкової сертифікації готельних послуг ». Ці правила встановлюють вимоги до порядку проведення обов’язкової сертифікації готельних послуг та послуг харчування в Українській державній системі сертифікації продукції – Системі сертифікації УкрСЕПРО [ 2 ст.7].

1.2 Теоретичні засади туроператорської і турагентської діяльності в Україні і за кордоном

Ключовими суб'єктами туристичної діяльності, які взаємодіють в процесі розробки і реалізації турпродукту , надання і споживання туристичних послуг є:

виробник (організатор) і гуртовий продавець тура — ту-роператор;

виконавці туристичних послуг (контрагенти) — підприємства і компанії, які надають окремі послуги з розміщення, харчування, транспортні, екскурсійні, страхові, послуги, які пов'язані з оформленням закордонних паспортів і віз, бронюванням і купівлею квитків, та ін., що входять до складу турпакету, туру — це готелі, ресторани, транспортні компанії (компанії-перевізники), підприємства культури (музеї, театри), спорту (клуби, стадіони), лікувально-оздоровчі заклади, екскурсійні підприємства тощо. Вони виступають в якості національних або іноземних контрагентів, які постачають туропера-торам послуги, що входять в тур;

роздрібний продавець — турагент;

турист (споживач) — будь-яка фізична особа, яка використовує, купує або має намір придбати туристичні послуги (тур продукт) для особистих потреб.

Допускається поєднання деяких з перерахованих функцій окремими суб'єктами.

Організація, або підприємець, які на засаді ліцензії здійснюють діяльність по формуванню, просуванню та ре-алізації тур продукту , відносяться до туроператорів.

Організацію або підприємця, які на засадах ліцензії здійснюють діяльність по просуванню і реалізації туристич-ного продукту називають турагентом.

Такі визначення дозволяють чітко встановити спільність і відмінність функціональної сутності виробничо-обслуговуючої діяльності двох ключових суб’єктів туристичної діяльності. Ні туроператори, ні турагенти не надають власне турпослуг, а здійснюють лише функції посередників між безпосередніми виробниками тур послуг і споживачами. В свою чергу. їх діяльність — також є турпослугою.

Формування турпродукту включає клопітку роботу з пошуку закордонних партнерів, вибору готелів, підбору екскурсій, переговорів з авіакомпаніями, участь у виставках та ярмарках, точний розрахунок кількості місць в готелі та на авіарейсах, що бронюються, випуск каталогів, робота з по-шуку та відбору агентств тощо.

В міжнародній практиці відомі і широко використовуються угоди і контракти, які регулюють взаємовідношення контрагентів з турагентами і туроператорами. Наприклад, взаємовідносини з контрагентами — транспортними підприємствами, зокрема з авіаперевізниками, можуть бути оформлені договорами фрахтування (чартер, субчартер), які визначають орендні зобов'язання по відношенню до всієї або частини місткості транспортного засобу, який здійснює чартерний рейс, або договорами на придбання блоку місць в транспортному засобі (блок-чартер), які визначають відношення купівлі-продажу прав на послуги з перевезення пасажирів, їх багажу чартерним або регулярним рейсом.

Турагентство — це фірма-посередник між туроперато-ром і клієнтом. Однак, останнім часом крім посередницьких функцій вони часто виробляють власні послуги, додаючи їх до основної програми туроператора. Рекомендації ЄС «Положення до закону, що регулює контрактні організації подорожей та посередницький контракт подорожі» конкретизують, що турагент — це роздрібне підприємство, а туроператор гуртове. Тим не менш, слід враховувати, що на практиці досить важко чітко розмежувати чисто роздрібні і гуртові фірми. Гуртові фірми часто мають відділення або філіали для роздрібних операцій, а роздрібні фірми за будь-якої зручної нагоди готові взятися за невеликі гуртові операції [6 ст. 46].

В практиці туристичної діяльності розрізняють туроператорів і турагентів, які працюють на прийом туристів — рецептивні (іпbound, іпсотіпg) або їх відправку — ініціативні генеруючі (onbound). Прийом і відправка можуть здійснюватися по відношенню як до внутрішніх, так і міжнародних туристів.

Функціонально виробнича обслуговуюча діяльність туроператорів передбачає:

формування (комплектацію) турів;

просування турів;

гуртову реалізацію турів;

забезпечення обслуговування туристів в межах програми туру;

контроль і оперативний супровід турів;

відповідальність за виконання робіт.

До основних функцій туроператорів відносять:

вивчення потреб потенційних туристів на тури та туристичні програми;

складання маршрутів та перспективних програм обслуго-вування туристів;

взаємодія з постачальниками послуг;

розрахунок вартості туру та визначення ціни;

реалізація турів;

методичне забезпечення турів;

забезпечення туристів необхідним та спеціальним спорядженням, сувенірною та рекламно-інформаційною продукцією;

підготовка, підбір та призначення спеціалістів на маршрути подорожей (екскурсоводи, інструктори, гіди-перекладачі тощо);

рекламно-інформаційна робота по просуванню туристичного продукту до споживачів;

контроль за якістю, надійністю та безпекою туристичного