Ліцензія – спеціальний дозвіл на здійснення конкретного виду діяльності при обов’язковому дотриманні ліцензійних вимог, виданий ліцензуючим органом шукачу ліцензії.

Ліцензуючим органом, як правило, є орган державного управління туризмом.

Для отримання ліцензії її одержувач подає в ліцензуючий орган наступні документи:

заяву встановленого зразка;

копії необхідних документів і свідоцтво про державну реєстрацію одержувача ліцензії в якості юридичної особи чи фізичного підприємця;

копію свідоцтва про постановку ліцензії на черзі в податкових органах;

документ про оплату ліцензійного збору;

копії документів, що підтверджують відповідну ліцензійним вимогам кваліфікацію претендента на отримання ліцензії;

інформацію про наявність права приватної власності.

Основними для відмови у видачі ліцензії є:

наявність в документах недостовірної чи неточної інформації;

невідповідність використовуваних об’єктів ліцензійним вимогам.

У випадку надання ліцензії в документі вказується:

* найменування міжнародного органу, що видав ліцензію;

* найменування організаційно-правової фірми юридичної особи, місце її знаходження;

* прізвище, ім’я, по-батькові, місце проживання, дані документа, що підтверджують особу – для фізичної особи;

* ліцензуючий вид діяльності, термін дії ліцензії;

* індивідуальний номер платника податків, номер ліцензії, дата прийняття ліцензії.

Основи стандартизації в туризмі

Стандартизація – це діяльність, направлена на розробку і встановлені вимоги, норми, правила, характеристики як обов’язкових для виконання так і рекомендуючих, що забезпечують право покупця на придбання послуг відповідної якості за доступною ціною, а також право на безпеку і комфортність праці.

Ціль стандартизації – досягнення оптимального степеня порядку в тій чи іншій галузі способом широкого і багатогранного використання встановлених положень, вимог, норм для вирішення реально існуючих, плануючих та потенційних задач. Цілі стандартизації можна розділити на вузькі та загальні.

Основними задачами стандартизації в сфері туризму є:

встановлення номенклатури якості послуг та обслуговування туристів і методів їх контролю;

встановлення прогресивних вимог до технологій і типових технологічних процесів надання туристичних послуг;

встановлення вимог, що забезпечують безпеку послуг, охорону здоров’я населення, охорону навколишнього середовища, точність і своєчасність надання послуг, ергономічність і естетичність послуг та умови обслуговування;

встановлення вимог до сертифікації туристичних послуг;

забезпечення координації діяльності туристичних підприємств з підприємствами інших галузей, що беруть участь в процесах туристично-екскурсійного обслуговування .

Об’єкт стандартизації – послуга, процес обслуговування для яких розробляють ті чи інші вимоги, характеристики, параметри, правила і т.д.

Область стандартизації - сукупність взаємопов’язаних об’єктів стандартизації.

Стандартизація буває міжнародною, регіональною, національною.

Стандарт – це нормативний документ, розроблений на основі консенсусу, затверджений признаним органом, направлений на досягнення оптимального степеню впорядкування в певній області.

У сфері туристично-екскурсійного обслуговування використовують наступні категорії стандартів: міждержавні (ГОСТ), національні (ГОСТ Р), підприємств (СТП).

Основними видами стандартів у сфері послуг є:

- основні стандарти;

- стандарти на послуги;

- стандарти на процеси (технологічні, організації, управління);

- стандарти на методи контролю.

Сертифікація в туризмі

Сертифікація продукції – це процедура підтвердження відповідності, внаслідок якої самостійна від виробника та споживача організація затверджує в письмовій формі, що продукція відповідає встановленим нормам.

Сертифікація здійснюється в цілях:

створення умов для діяльності під-ва, орган-цій і підприємців на єдиному товарному ринку, а також для участі в міжнародній економічній, науково-технічній співпраці і міжнародній торгівлі;

допомога покупцям у компетентному виборі продукції;

захист споживача від недобросовісного виробника;

контроль безпеки продукції для навколишнього середовища, життя, здоров’я та власності;

підтвердження показників якості продукції, заявленої виробником.

Сертифікація буває обов’язковою(туристичні послуги та послуги засобів розміщення) та добровільною. При обов’язковій сертифікації повинні провірятись характеристики послуг, умов обслуговування і використовуватись методи перевірки , що дозволяють провести ідентифікацію послуг, в тому числі провірити її належність до класифікаційної групи, відповідності технічним документам (паспорту маршрута, інформаційно-рекламному проспекту, туристичній путівці і т.д.).

При сертифікації туристичних послуг та послуг засобів розміщення застосовуються схеми:

№2 – оцінка процесу виконання робіт, надання послуг;

№4 – оцінка організації (виробництва);

№5 – оцінка системи якості.

Порядок сертифікації включає:

подачу заявки;

розгляд та прийняття рішення по заявці;

оцінку відповідності послуг встановленим вимогам;

прийняття рішення про видачу сертифіката;

видачу сертифіката та ліцензії на застосування знака , що по правилах встановлений в даній системі сертифікації.

Література

1. Бгатов А.П., Бойко Т.В., Зубрева М.В. Туристские формальности. – М.: Академия, 2004. - 297 с.

2. Гайдук А.Б. Туризм як соціально-економічна категорія// Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб.наук.-прикл.пр. -  Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. - 1997. - № 319. -  С.76-82.

3. Гуляев В. Г. Организация туристской деятельности: Учебное пособие. - М., 1996.

Cокол Т.Г. Основи туристичної діяльності: Підручник. – К.: Грамота, 2006. – 264 с.

15. Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник. – Чернівці: КНЕУ, 2003. – 662 с.

5. www.tour.com.ua

6. www.world-tourism.org