Розповсюдження культури і освіти створило інтерес до пізнання інших народів і цивілізацій.

Збільшення тривалості відпусток і взагалі вільного часу.

Успіхи в розвитку транспорту, особливо цивільної авіації.

Розвиток засобів інформації.

То, що до туризму залучалися найширші верстви населення, викликало масовий попит на економічні подорожі з повним обслуговуванням, які організовуються турфірмами, число яких в світі швидко росте. Отримали значне розповсюдження чартерні літакові рейси і круїзи.

Початок 80-х рр. ознаменувався спадом в світовій економіці, яка стала причиною скорочень міжнародних подорожей аж до 1984 р. Цей рік, як і наступний, 1985, стали рекорд вдалими для європейських туристичних центрів. Проте аварія на Чорнобильській АЕС в СРСР в 1986 р., а також терористичні акти ліванських екстремістів і падіння американського долара в порівнянні з валютами інших країн призвели до зменшення туристських потоків в світі. В другій половині 80-х рр. становище нормалізувалося. В цей період деякі країни Тихоокеанського басейну (Австралія, Гонконг, Таїланд, Китай), а також Європи (Португалія і Туреччина) відчули бурхливе зростання, інші ж, навпаки.

90-і рр. також почалися несприятливо для розвитку міжнародного туризму. В цьому головну роль зіграла війна в Іраку, названа "Буря в пустелі". Незабаром після початку війни припинилися подорожі в цей регіон, а також в східне Середземномор'я і Північну Америку, уповільнивши тим самим, темпи зростання міжнародного туризму.

Статистика ВТО показує, що за 20 років число прибулих міжнародних туристів майже потроїлося з 160 млн. чол. в 1970р. до 460 млн. в 1990р. Проте в 1991 р. міжнародний туризм потерпів значну невдачу. Черговий підйом спостерігався тільки в наступному - 1992 р., коли зростання склало 8%. При цьому загальне число прибулих туристів в 1992 р. збільшилося до 504 млн. чол.. в 1993 р. - до 518 млн., а в 1994 р. - до 546 млн. Річні надходження засобів від міжнародного туризму (не включаючи надходження від транспорту) почали зростати в 80-х рр. і в 1999 р. досягли 455 млрд. дол (рис 1). Надходження від туризму ростуть швидше і регулярніше, ніж число туристів, які подорожують в світі, але це пов'язано не з інфляційними процесами, що відбуваються в світі, а з ефективністю галузі, що підвищується.

1.1 Основні види туризму і чинники, що впливають на його розвиток

Існують різні підходи до класифікації туризму: по значенню, характеру організації, суспільній функції і технології, за тривалістю подорожей, інтенсивності туристських потоків, віку учасників, по соціальних групах, залежно від способу пересування і ін. Для класифікації видів міжнародного туризму, на мою думку, слід використати цільову функцію туристичної поїздки.

Залежно від мети поїздки туризм можна підрозділити на:

Лікувально-оздоровчий, включає в себе кліматичні, бальнеологічні, грязьові, купально-пляжні процедури.

Спортивний, який включає в себе водний, пішохідний, гірськолижний, велосипедний, автомобільний, альпінізм та ін.

Пізнавальний, який поділяється на ознайомлення з природними, культурно-історичними пам’ятками. Сюди ж відноситься етнічний та культурно-розважальний туризм.

Спеціалізований, який включає діловий, релігійний і фестивальний туризм.

Екотуризм.

Науковий туризм.

Точно визначити співвідношення різних типів туризму дуже складно, тим більше що існує велика кількість змішаних типів турів: пізнавально-ділові, рекреаційно-пізнавальні і ін. Найбільш масовими типами туризму є пізнавальний і рекреаційний. На їхню частку падає, мабуть, більше ѕ всіх туристів, значно менше, близько 10-15%, доводиться на діловий туризм. Далі - науковий і всі його види. Останніми роками став популярний екологічний (його ще називають "м'яким"), для якого пріоритетна турбота про культурне благополуччя туристських районів.

Щоб процес становлення вищеназваних видів міжнародного туризму носив цілеспрямований характер і був керованим, необхідна наукова оцінка умов і чинників, які сприяли їх розвитку.

Організація міжнародного туризму - це складне явище, в якому переплітаються потреби і реальна діяльність людей, природні, технічні і економічні процеси. З наукової точки зору завдання полягає в тому, щоб виявити закономірності цього, хоча гетерогенного, але цілісного явища.

Соціально-економічні

Демографічні

Екологічні і медико-біологічні

Політичні

Соціально-психологічні

Природні

Культурно-історичні

Матеріально технічні

На підставі вивченої літератури можна виділити 8 основних груп чинників:

Розглянуті вище групи чинників характеризувалися, перш за все, в позитивному плані як сприяючі розвитку видів міжнародного туризму. Проте слід зупинитися на чинниках, стримуючих і навіть гальмуючих його зростання. З соціально-економічних чинників, таких як, інфляція, зростання злочинності і безробіття, кризи, порушення умов товарообміну, а також відсутність планування у використовуванні природних і трудових ресурсів, роблять негативний вплив на міжнародний туризм.

З другого боку, зростання інфляції, наприклад, може стати чинником, сприяючим збільшенню виїзду туристів в країни з вигідним обмінним курсом валют.

В результаті досліджень, проведених Всесвітньою Туристичною Організацією, міжнародні експерти по туризму прийшли до висновку, що туризм менш ніж інші галузі економіки випробовує на собі вплив економічної кризи, яка може протягом певного відрізка часу лише частково загальмувати його розвиток.

1.2. Проблема нерівності в секторі туризму

Значна проблема нерівності освоєння світового простору в секторі міжнародного туризму, що дозволить зробити наступні висновки:

Кожна територія має свій рекреаційний потенціал, який залежить від того, яка частина території занята на інші господарські потреби.

Сучасний світ дуже різноманітний. Відрізняються природні, історико-культурні, етноконфесійні, соціально-економічні умови різних країн і районів. І саме це різноманіття – основа функціонування такої галузі соціальної сфери як туризм. Вирішальну роль в міжнародному туризмі відіграє абсолютна перевага. Дійсно, деякі країни мають унікальні туристичні ресурси: унікальні природні місця, такі як Ніагарський водоспад в США, горо Джомолунгма в Непалі та ін.; пам’ятки мистецтва – піраміди фараонів в Єгипті, Тадж Махал в Індії, Акрополь в Греції, Колізей в Італії та ін. унікальні природні пам’ятки і витвори мистецтв, створені людиною,