Анатолій Зленко підкреслив зацікавленість України у реалізації ряду важливих проектів на Кубі, зокрема, щодо видобутку енергоносіїв у кубинській вільній економічній зоні в Мексиканській затоці, розвитку енергетичного сектора, модернізації і реконструкції енергоструктури, видобутку корисних копалин.
24 вересня 2002 року міністр закордонних справ України Анатолій Зленко відвідав Кубу з офіційним візитом. Керівник українського зовнішньополітичного відомства зустрівся з главою кубинського парламенту Рікардо Аларконом, із заступником Голови Ради Міністрів Республіки Куба, міністром економіки та планування Куби Хосе Луїсом Родрігесом.
Зокрема, було відзначено, що існуючий рівень двосторонніх відносин потребує переходу до якісно вищого рівня взаємодії двох країн. Під час розмови було домовлено прискорити опрацювання двосторонніх проектів, які плануються для розгляду на шостому засіданні Міжурядової українсько-кубинської комісії з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва.
Висновки
На мою думку, туризм - це вид рекреації, пов'язаний із виїздом за межі постійного місця проживання, активний відпочинок, під час якого відновлення працездатності поєднується з оздоровлювальними, пізнавальними, спортивними і культурно-розважальними цілями.
Для територіальної організації та планування туристського господарства важливе значення мають класифікації туризму, сутність яких полягає у виокремленні класів, форм і видів туризму за найрізноманітнішими напрямами.
Досі немає чіткої загальноприйнятої класифікації туризму. Це пояснюється насамперед тим, що практично неможливо виокремити чисті форми і види сучасного туризму.
Класифікація туризму за видами і формами дає змогу розв'язати низку проблем розвитку і територіальної організації туристського господарства, визначати попит на окремі види туристських послуг і на цій підставі розробляти плани розвитку матеріально-технічної бази туризму.
Туризм можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристських подорожей і розподілі їх на види вирішальне значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб туриста, одна з них переважає.
Форми і види туризму різноманітні. Вони залежать від низки чинників: *
наявності й тривалості вільного часу; *
віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту; розмаїтості природних умов і сезонності; *
наявності певних засобів пересування.
З огляду на мету та умови можна виокремити форми і види туризму.
Залежно від виду, туризм поділяють на: *
внутрішній або національний - подорожі у межах своєї країни; *
іноземний або міжнародний - подорожі поза межами країни.
Внутрішній туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний - туристів з-за кордону. Для кожної країни здійснення туристських подорожей її громадян за кордон буде пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним.
Плануючи розвиток туристського господарства, зокрема, його матеріально-технічної бази, не можна враховувати потреби тільки якогось одного виду туризму - іноземного або внутрішнього, попиту тільки іноземних туристів або громадян своєї країни. Іноземний туризм перебуває під впливом політичних обставин, наприклад, загострення відносин між державами може призвести до скорочення або навіть згортання туристських зв'язків. За таких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноземного туризму, внутрішній туризм є „амортизатором" для туристського господарства загалом.
Розвиткові внутрішнього туризму не у всіх країнах приділяється достатня увага, проте щороку його економічне значення зростає. Хоча внутрішній туризм і не забезпечує притоку іноземної валюти, але він пожвавлює економічну кон'юнктуру, сприяючи розвиткові туристського господарства.
У Законі України „Про туризм" подається інший поділ. Вказано, що туризм є іноземний, внутрішній та зарубіжний. До першого належать іноземці, котрі подорожують територією України, до другої - особи, котрі подорожують в межах своєї країни, і до третьої групи належать громадяни України, які подорожують за кордоном. Вважаємо цю класифікацію (за напрямом здійснення туристичної подорожі) недостатньою для законодавчої бази, хоча цілком виправданою з погляду держави, адже пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державного бюджету та створення додаткових робочих місць.
За характером організації туризм поділяють на: *
плановий (організований); *
самодіяльний (неорганізований).
Плановий туризм - це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням туристам певного комплексу послуг (екскурсійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечення місцями проживання, харчування тощо). В Україні плановий туризм поширився з 60-х років XX ст. Через територію України проходить майже 500 планованих туристичних маршрутів.
Подорожі груп або окремих туристів, що здійснюються не за планом, передбаченим туристичними організаціями і підприємствами, є самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Туристи самі вибирають і розробляють маршрути своїх подорожей. Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішохідних, лещетарських, велосипедних, автомобільних, гірських та інших походів різної кваліфікації. Відпочинок під час самодіяльних походів не обмежується оздоровленням і відновленням сил, а спрямований також на активне пізнання довкілля, охорону природи, вивчення пам'яток історії та культури, ознайомлення з минулим і сучасним місця подорожі. Самодіяльний туризм поєднує форми краєзнавчої та екскурсійної діяльності, суспільно корисну роботу за дорученнями науково-дослідних, природоохоронних та інших організацій, а також організацію і проведення туристичних зборів і змагань, самодіяльну і технічну творчість, навчання туристичних кадрів. Усі самодіяльні походи відбуваються згідно з правилами проведення туристських спортивних походів.
За кількістю учасників виокремлюють: *
індивідуальний туризм; *
груповий туризм.
Додатки
Таблиця 1. Рейтинг країн по показниках туристського сервісу
|Країна |Прийнято |Прибутки |Витрати |Питомі |Питомі |Підсумкови|
| |туристів | | |прибутки|витрати |й показник|
|Австралія | 27 |15 |14 |2 |3 |9 |
|Австрія |6 |6 |8 |22 |17 |8 |
|Багами |29 |28 |29 |12 |22 |29 |
|Бельгія |22 |16 |11 |5 |4 |7 |
|Бермуди |35 |33 |32 |6 |20 |31