найчастіше мексиканських або іспанських, знімаються нові фільми. У грудні 1998 р. в Гавані відбувся 20-й традиційний кінофестиваль, і головний приз на ньому завоював кубинський фільм режисера Фернандо Переса.
Після революції в країні зросла кількість театрів, у тому числі таких, що дають вистави на відкритих майданчиках. Першим таким театром був створений у кінці 1960-х років експериментальний театр "Ескамбрай", яким керує Серхіо Коррієрі, що прославився виконанням головної ролі у фільмі Гутьєрреса Алеа Спогади про відсталість. Сюжети п'єс, які ставляться в цьому театрі, запозичені з життя і відображають інтереси простих людей провінції Ескамбрай, а професійна діяльність трупи тісно пов'язана з соціологічною і політичною роботою. Загалом в країні працює понад 50 драматичних колективів.
Великою популярністю користуються Національний балет Куби, створений у 1948 році прославленою балериною Алісією Алонсо, а також "Балет Камагуея", фундатором якого був Фернандо Алонсо. Є також чудовий фольклорний танцювальний колектив.
Образотворче мистецтво. Формування національної школи живопису відноситься до першої половини XIX ст., коли була заснована (1817) Академія Сан-Алехандро (нині - Національна школа витончених мистецтв Сан-Алехандро). Тенденція до відображення національної дійсності яскраво виявляється на рубежі XIX-XX ст. у творчості живописців Армандо Менокаля (1863-1942), який зобразив сцени визвольної війни, і жанристів Леопольдо Романьяча (1862-1951) і Рамона Лоя (нар. в 1894). На кубинських художників XX ст. помітно вплинуло сучасне французьке мистецтво. До їх числа відносяться абстракціоністи Амелія Пелаес (1897-1968) і Маріано Родрігес (нар. в 1912); своєрідні художники Кундо Бермудес і Рене Портокарреро (нар. в 1912), які використовують декоративні й архітектурні мотиви, Марсело Поголотті (н. в 1902), автор картин міської і пролетарської тематики; відомий Вільфредо Лам (нар. в 1902), для якого язичницький релігійний культ сантерії послужив основою власного фантастичного світу; нарешті, Маріо Карреньо, автор фресок, що зображають життя чорношкірих селян Куби. У 1950-х роках серед молодих художників набув великого поширення абстракціонізм, як форма протесту проти традиційного мистецтва. До цього напрямку належала відома "Група одинадцяти", що об'єднала найбільш талановитих представників молодого покоління, таких як Рауль Мартінес (нар. в 1927), Антонія Ейріс і Сервандо Кабрера Морене.
Історія. Острів було відкрито Колумбом. Тоді там жили індіанці. Майже всіх їх перебили. Натомість завезли чорношкірих рабів. У 1880 році рабство скасували. У 1898 році Куба звільнилася від Іспанії. Не без допомоги Сполучених Штатів. Штати мали на Кубі величезний вплив.
Країною керували коли диктатори, коли більш-менш демократичні уряди. Одного з диктаторів звали Батіста. Його скинув Фідель Кастро та його партизани. Владу залишили собі. Майже від початку Кастро посварився з американцями. Ті вирішили його скинути і підтримали опозицію. Але під час висадки у Свинячій Затоці (Playa Giron) загін озброєних опозиціонерів зазнав поразки. Далі версії розходяться. Дехто каже, що Кастро став комуністом після Плайя Хірон. Інші - що він і раніш мав таємну змову з Радянським Союзом. Але факт залишається фактом. Кастро раптово перетворився на ідейного марксиста і подружився з Москвою. Як завжди, Москва відгукнулася на поклик і поспішила на допомогу братньому народові. Перш за все вона розмістила на острові ядерні ракети. Це помітили американці. Розпочалася Карибська криза яка ледве не призвела до ядерної війни. Ракети вивели, але соціалізм залишився...
2.3. Інфраструктура туристичного ринку Куби
Визначні місця. Незважаючи на численні політичні катаклізми, якими так багата історія цієї країни, Куба як і раніше залишається одним з найбільш відвідуваних туристами місць у Карибському морі. Сотні тисяч туристів з усього світу щорічно приїжджають на Кубу, приваблені її теплим кліматом, прекрасним морем, багатою історією островів і популярними кубинськими сигарами і ромом.
Гавана розташована на північному заході острова і веде свою історію з 1515 р. Місто дуже мальовниче - чудові маєтки періоду іспанського панування розташовані поряд з будівлями в стилі "соцреалізму", ультрасучасні хмарочоси - зі старими будинками околиць, а помпезні готелі в прибережній частині міста - з численними церквами. Історичне ядро міста - Стара Гавана - розташоване навколо порту і Гаванської бухти. Вузьку протоку в гавань з двох боків охороняють стародавні фортеці Кастильо-дель-Морро (1589-1630 р.), Кастильо-де-ла-Пунта (Кастильо-де-Сан-Сальвадор-де-ла-Пунта) і маяк (1845 р.), а західний берег - форти Ла-Кабанья (Сан-Карлос-де-ла-Кабанья) і Ла-Реаль-Фуерса (1555-77 р., найстаріше фортифікаційне спорудження в Америці), у якому зараз розташований Музей стародавньої зброї. Від гаванської набережної Малекон (улюблене місце прогулянок городян і арена проведення традиційних лютневих карнавалів), що лежить практично під стінами фортів, починається центральна вулиця Гавани - Пасео-дель-Прадо або просто Прадо. Бульвар вважається однією з найголовніших пам'яток архітектури старої Гавани - вимощений мармуровими плитами й засаджений деревами, забудований колоритними маєтками в староіспанському стилі, у наші дні він є одним з найулюбленіших місць відпочинку. На Прадо розташований будинок Національного Капітолію, побудований за образом і подобою вашингтонського, зараз тут розміщуються Академія наук Куби, Національна бібліотека науки і техніки і Краєзнавчий музей. Неподалік знаходяться колишній президентський палац (зараз - Музей революції), палац губернатора (зараз - Музей міста Гавани) і меморіал "Гранма" на честь легендарної яхти, на якій кубинські революціонери на чолі з Кастро висадилися на острів у 1956 р.
У Гавані безліч музеїв, серед яких особливо виділяються Музей боротьби з неграмотністю, Національний музей, Колоніальний і Антропологічний музеї, будинок-музей Ернеста Хемінгуея в садибі "Віхія", Історичний музей Гуанабокоа і своєрідний "настінний музей" бару "Бодегіта-дель-Медіо", у якому зберігається безліч автографів відомих людей ХХ століття. Обов'язково варто відвідати монастир Санта-Клара