Перед виходом на маршрут керівник ставить перед групою завдання, визначає форму одягу, складає перелік необхідного спорядження і обладнання. Вихід групи призначається на ранкові години. Це дозволяє більш продуктивно використати першу половину дня і вивільняє в післяобідню пору час для обробки зібраних матеріалів чи для продовження спостережень. Якщо при проведенні тривалих досліджень виникає потреба в цілодобовій присутності спостерігача, необхідно організувати тимчасовий табір.

Проходження маршруту передбачає ряд заборон і застережень:

забороняється рухатись під час грози, зливи, сильного вітру, в нічну пору, в густому тумані, а також відразу після зливи стрімкими схилами, камінням, осипами, днищами ярів. Небезпечні ділянки треба долати тільки при наявності страхування;

перебування у спеку на сонці припустиме лише з покритою головою і в сонцезахисних окулярах;

забороняється проходження маршруту і розвідки місцевості поодинці. Мінімальний склад групи в туристському поході на рівнині - дві особи, а в гірських умовах - чотири;

під час пересування лісом не можна користуватися відкритим вогнем, кидати на землю палаючі сірники, недопалки. При здійсненні досліджень чи проведенні екскурсій у заповідниках та на інших природоохоронних територіях необхідно суворо дотримуватися встановлених правил поведінки, з якими слід ознайомитися заздалегідь.

1. 2. Методичні принципи розробки туристських маршрутів.

Подорожуючи тим чи іншим туристським маршрутом, турист повинен мати гарантовану можливість активного відпочинку з оптимальним фізичним навантаженням, елементами загартування організму, а також продуманим змістом, цікавою екскурсійною програмою, цікавим дозвіллям.

Туристська подорож повинна давати задоволення її учасникам, викликати у них позитивні емоції, нести змістовну і цікаву інформацію, бути джерелом приємних спогадів. Маршрут тим привабливіший для туристів, чим більше можливостей він містить для відпочинку і оздоровлення, чим цікавіший його зміст і екскурсійна програма. Оптимальне поєднання цих факторів є обов'язковою і основною вимогою до розробки туристського маршруту. Крім того, траса маршруту повинна бути послідовно розробленою, безпечною і відповідати фізичним можливостям кожного з учасників.

Існує два рівноцінних варіанти обрання маршру і комплектування групи при підготовці до туристської подорожі при наявності добре розробленого і описаного цікавого маршруту добирається група для його подолання; вже укомплектована група обирає район подорожі і розробляє трасу маршруту.

Обрання маршруту є досить складною справою. Крім природних умов та інших особливостей того чи іншого району обов'язковим є врахування побажань більшості учасників відповідно до їх уподобань, інтересів, туристського досвіду, фізичної і технічної підготовленості, наявності вільного часу, коштів, спорядження тощо. Необхідною умовою є також відповідність маршруту, меті і основному завданню походу.

Розробка маршруту здійснюється в три етапи:

обрання району подорожі;

прокладання траси маршруту;

детальне відпрацювання основної нитки маршруту і запасних варіантів.

Обрання і оцінка регіону подорожі здійснюються на основі таких факторів, як сприятливість природних умов, наявність цікавих екскурсійних об'єктів, наявність транспортного зв'язку.

Район майбутньої подорожі піддається докладному вивченню. З цією метою використовуються довідники, карти, туристські путівники, літературні джерела, географічні дані, метеорологічні спостереження, лоції рік і озер, звіти туристських груп і експедицій, які там побували. Важливі дані можна одержати через листування з місцевими організаціями, туристами, краєзнавцями, лісниками, а також шляхом консультацій із членами місцевої маршрутно-кваліфікаційної комісії, методистами та інструкторами турбаз.

Туристська група повинна мати уявлення про район походу: особливості рельєфу даної території, тривалість світлового дня, наявність і стан снігового покриву, перепади температур, кількість опадів, прогноз погоди на період подорожі, наявність лісу в місцях ночівель, можливість виходу до населених пунктів тощо. Крім цього, необхідно з'ясувати можливість придбання на місці продуктів харчування і окремих предметів спорядження. Докладне попереднє вивчення району подорожі переслідує не тільки пізнавальну мету: воно спрямоване на досягнення безпеки подорожі.

При прокладанні траси маршруту необхідно стежити за поступовістю наростання кілометражу. Це обумовлено необхідністю адаптації і акліматизації учасників походу, тому фізичні навантаження повинні збільшуватись повільно і досягати максимуму в другій третині подорожі. На цей самий період бажано планувати подолання ділянок найбільш складних у технічному відношенні.

Поділ траси на відрізки, що відповідають денному переходу, планування днівок і складання графіку руху групи доцільно здійснювати відповідно до особливостей місцевості з урахуванням складності шляху, наявності екскурсійних і природних об'єктів, огляд яких передбачає зупинку.

Денний перехід у піших і лижних походах становить, як правило, 15-23 км, гірських - 15-18 км, водних - 20-30 км. Необхідно враховувати, що при тривалості походу в шість-вісім днів варто планувати одну днівку, а більше дев'яти днів - дві.

В лісовій місцевості з переважанням мішаних і широколистяних лісів з густим підліском трасу маршруту краще прокладати вздовж річок, так само як і на заболочених територіях, де найбільш сухі ділянки тягнуться вузькою смугою вздовж водотоків (прируслові вали, надзаплавні тераси). При цьому слід враховувати також лісові дороги, стежки, просіки.

При розробці лижних маршрутів необхідно пам’ятати що довжина денного переходу значною мірою залежить від стану снігового покриву. Так, на сніговій цілині або під час відлиги швидкість просування може зменшуватись у двічі порівняно з розрахунковою. В густому лісі в першій половині зими і після значних снігопадів сніг набагато пухкіший і глибший, ніж на узліссі, на галявинах. Крім того, необхідно робити поправку на иожливість таких природних явищ, як заметіль, різке зниження температури, сильний зустрічний вітер. Це вимагає на кожному переході тимчасового укриття для туристів, а то й відхилення від маршруту для виходу до населеного пункту.

При розробці гірського маршруту важливо враховувати, що швидкість руху групи знижується прямопропорційно збільшенню крутизни схилу і на особливо