В Україні державна підтримка малого підприємництва досі ще носить декларативний характер. Втім усі висловлені чи навіть задокументовані обіцянки щодо сприяння малому бізнесу перекреслюються реальним негативним впливом чинних законодавчих актів, а також діями представників влади, що користуються недосконалістю останніх. Ця важлива проблема широко висвітлюється у періодиці. Зокрема обговорюється пропозиція створити новий адміністративний орган на захист малого підприємництва (на зразок Адміністрації малого бізнесу України (АМБУ), яка б предметно і постійно займалася вирішенням його нагальних проблем [4]. На думку авторів пропозиції вказаний орган мав би такі функції: реєстрація суб’єктів малого бізнесу, надання їм фінансової підтримки, захист від незаконних перевірок контролюючих органів, юридичні консультації, навчання підприємців та тих, хто бажає займатися підприємництвом.

Однак, на нашу думку, слід звернутися до досвіду країн, що вже відпрацювали умови створення сприятливого для розвитку малого підприємництва правового клімату. Прикладом гідним наслідування може бути розробка спеціального закону про мале та середнє підприємництво на зразок діючого з 1963 р. в Японії чи федерального закону про малий бізнес, що чинний у США з 1953 р. Ми переконані, що в Україні також необхідно створити кодекс малого підприємництва, який би містив комплексні рішення з усіх ключових питань малого бізнесу.

Не менш суттєвою перешкодою для підприємництва (у т.ч. і для малого) є чинна система оподаткування, яка має суто фіскальний характер і спрямована на максимальне вилучення коштів підприємств, що фактично позбавляє підприємців прибутку – головної мотивації їх діяльності. За аналітичними даними, сукупні стягнення до бюджетів усіх рівнів у вигляді податків та обов’язкових платежів сягали 90% балансового прибутку підприємницьких структур, а в деяких випадках перевищували і 100%.

Зрозуміло, що за таких умов значна частина підприємств знаходиться в тіні, – за результатами експертного опитування їх біля 60%. Звідси одним із головних завдань, що стоять перед владою є легалізація малого бізнесу. Перші кроки – створення спрощеної системи оподаткування – вже зроблені. Однак, по-перше, вони не закріплені законодавчо, а по-друге, мають бути гарантії того, що ці кроки збережуться в новому Податковому кодексі.

Окремо варто зупинитися на стримуючому для підприємництва чиннику, що є специфічним для України – низькому рівні підприємницької культури. Нагадаємо, що особливості процесу становлення підприємництва у нашій державі значною мірою обумовлені специфікою менталітету населення в цілому та бізнес-класу зокрема. У цьому зв’язку доречно згадати, що давні (ще дореволюційні) традиції вітчизняних підприємців, для яких “слово честі” було безумовною гарантією виконання взятих на себе обов’язків, були втрачені ще задовго до початку ринкових реформ. Тривалий час цей менталітет формувався в умовах “переплавки” мас у напрямку соціалістичних ідеалів, далеких від ідеалів ринку. Саме у планово-розподільній системі господарювання та управління, яка існувала у Радянському Союзі понад сім десятиріч, поступово склалася “комунальна” свідомість, для якої не були органічними свобода діяти, мислити, творити і, звичайно, свобода ініціативи, розумного ризику, не кажучи вже про підприємництво в розумінні самореалізації кожної економічно вільної та самостійно мислячої людини. З огляду на сказане зрозуміло, чому на сьогодні має місце відчутний дефіцит ринкової культури серед населення.

Водночас розвиток ринкових відносин вимагає від підприємництва, як і від будь-якого виду людської діяльності, цивілізованого підходу та дотримання високих загальновизнаних етичних і культурних стандартів. Наблизитись до них допоможуть такі риси, як ввічливість, самоповага, порядність, вихованість, повага до освіченості, професіоналізму, інтелекту тощо. Слід пам’ятати, що успіх у бізнесі обумовлений здатністю та вмінням підприємця брати на себе відповідальність, ризикувати, робити вибір, бути в постійному пошуку.

З огляду на сказане, ще одна важлива перешкода, про яку часто згадують аналітики, – відсутність відповідної інфраструктури – перетворюється на додаткову нішу, де можуть знайти себе підприємливі співвітчизники. Що ж стосується громадських організацій, метою яких є захист інтересів підприємців, – їх на сьогодні існує велика кількість. У кожному великому місті України функціонують десятки бізнес-центрів, по кілька бізнес-інкубаторів та фондів підтримки підприємництва.       

Розділ 3. Аналіз розвитку туристичного бізнесу в Івано-Франківській області на прикладі туристичної фірми «Ласпер ЛТД»

3.1. Туристичне підприємство як господарюючий суб’єкт

Туристична сфера, як відомо, є одним з найбільш динамічних та прибуткових видів бізнесу - вона приносить понад 600 млрд. доларів прибутку щорічно і займає третє місце після нафтодобувної промисловості та автомобілебудування. А тому, хоч і потерпає від нестримної конкуренції, постійно створює передумови для формування нових конкурентних переваг та засобів виживання.

Туристичні організації докладають чимало зусиль, аби домогтися власних ринкових пріоритетів, які б дали змогу компанії виділитися з-поміж конкурентів і таким чином забезпечити собі більш ефективне існування в напруженому бізнес-середовищі. Це стосується, передусім, удосконалення елементів комплексу маркетингу, зокрема сучасного сприйняття туристичної послуги як товару, засобів просування, територіального охоплення, маркетингової цінової політики тощо. Але для успішної реалізації таких прагнень туристичній компанії необхідно чітко визначитись у