Таблиця 2

Динаміка показників зайнятості на малих та середніх туристичних підприємствах України  

Показники | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Середньорічна кількість найманих працівників на МП, тис. осіб | 1202,3 | 1178,1 | 1395,5 | 1559,9 | 1677,5 | 1709,8 | 1807,6 | 1918,5

Частка працівників МП у загальній кількості найманих працівників, % | 6,3 | 6,2 | 7,8 | 9 | 10,1 | 10,8 | 12 | 13,2

Кількість зайнятих на малих та середніх туристичних підприємствах, тис. осіб | 21,7 | 24,3 | 19,7 | 20,1 | 24,9 | 29,1 | 29,6 | 40,3

Частка зайнятих на малих та середніх туристичних підприємствах від загальної зайнятості на МП, % | 1,80 | 2,06 | 1,41 | 1,29 | 1,48 | 1,70 | 1,64 | 2,10

Частка зайнятих на малих та середніх туристичних підприємствах від загальної кількості зайнятих, % | 0,11 | 0,13 | 0,11 | 0,12 | 0,15 | 0,18 | 0,20 | 0,28 

Втім вищі темпи зростання зайнятості у туризмі можна пояснити також дуже низьким значенням бази порівняння, особливо якщо зважити на загальногосподарську пропозицію робочих місць, де досліджуваний сектор на початку періоду займав лише 0,11%.

Цікаві дані отримані також завдяки аналізу динаміки структури зайнятості на туристичних підприємствах за їх величиною (рис. 6). 
  Найбільші структурні зрушення у зайнятості на суб’єктах туристичного підприємництва відбулися по групах малих та великих підприємств: перші збільшили частку своїх працівників у загальній кількості зайнятих по галузі майже на 6%, водночас другі на таку ж величину цю частку скоротили. Зміни в структурі зайнятості відбулися завдяки тому, що темпи приросту кількості великих підприємств були повільнішими, ніж малих. З іншого боку, протягом 2000–2003 рр. у туристичній галузі активізувалися процеси інтеграції, які мали неоднозначний вплив на розподіл трудових ресурсів:

Кількість працівників на найбільших туристичних підприємствах зменшилася, а на великих зросла, завдяки чому скоротилася різниця між числом зайнятих на цих двох видах підприємств. Для порівняння: якщо на початку досліджуваного періоду найбільші підприємства мали середню кількість працівників в чотири рази більшу, ніж на великих, то в кінці його – лише вдвічі.

Кількість великих та середніх підприємств зросла не лише за рахунок розростання колективів окремих компаній, а й у результаті їх об’єднання. Були створені перші мережі туристичних підприємств (“Мережа з продажу гарячих путівок”, “Галопом по Європах” і т.д.).

Таблиця 3

Динаміка співвідношення часток обсягів реалізації та кількості зайнятих на туристичних підприємствах 

Розмір турпідприємства | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Малі | 0,4 | 0,5 | 0,6 | 0,8 | 0,6 | 0,7 | 0,8 | 0,8

Середні | 1,3 | 1,3 | 1,5 | 1,3 | 1,6 | 1,2 | 1,1 | 1,0

Великі | 1,1 | 0,9 | 0,7 | 0,6 | 0,6 | 1,1 | 1,1 | 1,6

Найбільші | 3,4 | 3,3 | 2,5 | 2,2 | 2,5 | 2,7 | 1,7 | 1,5 

Зрозуміло, що великі підприємства мають більше можливостей для застосування новітніх технологій, а отже і підвищення продуктивності праці. Саме з цієї причини досліджуване співвідношення на початку періоду для групи найбільших підприємств у 8,5 разів перевищувало значення цього ж показника, розрахованого для малих туристичних фірм. Однак, до 2003 р. малі підприємства вдвічі підвищили значення цього показника, водночас у найбільших компаній він зменшився в 2,3 рази. Описані зміни відбувалися під впливом таких чинників:

Малі підприємства, функціонуючи як агенти з продажу туристичних продуктів великих і середніх операторів, зазнавали найбільшого конкурентного тиску. Це змушувало їх активно боротися за посилення конкурентних позицій, що в даному контексті означає – за довіру не лише з боку споживачів, а й з боку операторів. З цією метою малі фірми збільшували обсяги закупівлі туристичних продуктів, запроваджували сучасні технології організації продажу, удосконалювали менеджмент, зміцнювали зв’язки зі споживачами тощо.

Середні підприємства – це, як правило, спеціалізовані компанії, які завоювали певні ринкові ніші. Якщо на початку періоду ці підприємства переважно самостійно продавали свої продукти, то пізніше, під впливом посилення конкуренції, значна їх частка обрала стратегію завоювання ринку і активніше використовувала посередницькі послуги малих підприємств. Таким чином, частина ринку середніх підприємств перейшла на обслуговування до малих.

Великі та найбільші підприємства останнім часом також почали більше залучати посередників до продажу своїх продуктів. Проте, на нашу думку, головною причиною зниження рівня продуктивності праці у цих компаніях була самозаспокоєність, що базувалася на значному відриві за обсягами продажу від менших за розміром конкурентів. Олігополісти, яким належали (і поки що належать) значні частки місцевих ринків, демонстрували впевненість у непохитності своїх позицій, що заважало їм уважніше вивчати зміни на ринку, удосконалювати маркетинг і менеджмент, застосовувати більш гнучку маркетингову політику і призвело врешті-решт до суттєвих втрат ринкових часток.

На завершення проведеного нами аналізу, вважаємо за доцільне вказати на головні перешкоди на шляху більш інтенсивного розвитку малого та середнього туристичного підприємництва в Україні. 

Перш за все, – це велика кількість регулятивних документів, їх недосконалість та непостійність. Від початку втілення в життя демократичних перетворень в Україні почала активно формуватися правова база підприємництва. Розпочався бурхливий процес законотворення, у результаті якого за 1991–1997 рр. видано більш як 600 законів, з яких близько 40% стосувалося підприємницької діяльності.