і в плані конструкції) для створення сучасного костюму являється історичний костюм створенний і утверджений віками. У зв'язку з цим для майбутнього спеціаліста-проектувальника одягу, взуття, аксесуарів - необхідне вивчення естетики форм і конструкцій костюму в історичному аспекті, під певним специфічним кутом зору. Тут особлива увага звернена вивченні конструкції. Одна із перших заповідей при творчому пошуку створення костюму (домашнього чи специфічного) на основі історичного - це розуміння і значення конструкції форм цієї чи іншої епохи.
Прагнення до краси було при суще всім народам ще на різних етапах розвитку людського суспільства, зберігаючи національні традиції, передаючи навики і особливості свого ремесла із покоління в покоління всмоктували в себе нові образні поняття, народні умільці донесли до наших днів зразки національного костюму. При цьому, фори конструкції, вироблені з позиції функціональної цілеспрямованості і раціональності, не перетерпіло особливих змін.
Поряд із національним костюмом надзвичайно багатим джерелом творчої діяльності художника являється історичний костюм - від найпростіших елементарних форм одягу, давніх народів до європейської кройної сукні.
В кожну історичну епоху складався свій естетичний ідеал, костюм являється найбільш яскравим відображенням цього. Лінії форми костюму і його елементи означають пропорціональне ділення співвідношення костюму і фігури людини. В більшості історичних костюмах ці співвідношення були порушенні. За всю історію костюма можна назвати тільки два приклади підлеглості пропорції костюму дійсним пропорціям людського тіла - це античний і сучасний костюм,
Костюм відображає зовнішній вид людини, виявляє його внутрішній зміст, він ніби являється психологічною, соціальною, віковою, історичною характеристикою людини. Психологічний характер проявляється в тому, що людина одягає на себе. Історична характеристика складається із пізнання всього оточення, яке склалося в дану історичну епоху. Як тільки суспільство розділяється на класи, костюм стає відображенням соціальної нерівності.
ОДЯГ. Первісній людині потрібні були вільні руки, щоб носити зброю і знаряддя праці. Пояс розміщений на талії, послужив першоосновою для одягу. Потім на пояс стали, що-небудь одягати - з'явились фартухи, спідниці, штани. В якості матеріалу для одягу людина використовувала, що могло виконати захисну функцію: листя, волокна тропічних рослин, кору дерев і інше. Вибір матеріалу для первісного одягу зумовлений самою природою в якій жила людина і головним матеріалом повністю була шкіра тварин. Прив'язавши до поясу дві довгі шкіри, захистивши ноги від колючок, людина отримала панчохи. Пізніше з'являються нарукавники, захищаючи руки. Потім народилась ідея плаща. Збереглися в ужитку в наш час шалі, плащі, накидки, пледи, все це "нащадки" тієї шкіри, якій наш хитромудрий предок вперше прикрив тіло. Взуття появилось значно пізніше одягу, його батьківщиною були гірські і північні райони. Головний убір найбільш відрізняючи елемент костюму, відображаючи характер соціальне і сімейне становище власника і т.д. Пострижена голова - ознака примирення з оточенням. Рахувалось, що голова, волосся обов'язково повинно бути закритим. Примітивний одяг первісної людини являв собою покрив з вирізом чи розрізом всередині для голови, яке прикривало спину, груди, бера, захищаючи тіло від неблагоприємних дій зовнішнього середовища- холоду, сирості, жари. Поряд із захистом тіла людини від зовнішніх взаємодій, як других причин, умовою виникнення і удосконалення одягу, явилась праця людини, як головна рухаючи сила розвитку суспільства: удосконалювалась людина, удосконалювали знаряддя праці, удосконалювались одяг і взуття.
На прикладі використання шкір тварин для покриття тіла людини розглянемо, як складались першопочаткові форми одяги .взагалі. Форми ефемерного хутряного одягу (цілком використані шкіри) закриваючи груди і живіт чи спину, в залежності від способу кріплення розвивали наступним способом:
шкіри прикріпляли на плече зв'язуючи лапи;
посередині шкіри робили проріз для одягання її через голову;
покриття огортали навколо тулубу, закріпляючи його збоку і на плечі. З'єднавши покриття по лінії боку людина отримала глуху сорочку без
рукавів, яка по формі наближалася до фігури, і звичайно краще зігрівала тіло людини. Розвиток трудової діяльності в умовах сурових зим, вимагалось більш удосконаленого ''рухомого" одягу, яке зігрівало б і руки. Спільний напрямок, по якому йшов дальший розвиток одягу, - виникнення рукавів розрізів з переді наскрізь, подовження розширення нижньої частини одягу, розвиваються форми розпаяного одягу; форми глухого сорочкоподібного із звіриних шкір збереглись і до наших часів. На більшій території Європи і Азії отримало поширення кафтаноподібний одяг із розширенням в нижній частині з допомогою бокових клинів і із звуженням деталей країв по лінії галії.
Надплічний верхній одяг класифікується наступним образом. Виділяється плащевидний (накидний одяг) і одяг з рукавами. Послідня ділиться на глуху і розпаяну. В глухому одязі гунікообразного покрою виділяються два види по розміщенню швів: центральним полотнищем, перегнутим на плечах і пришитими боками; з двома полотнищами перегнутими на плечах; швами з переду і з заді та на боках. Перехід до розпашного одягу: тут був простий і безпосередній: полотнища з переду не зшивались. Конструктивнорозпашний одяг розподіляється на такі типи:
Халатообразний з прямою не відрізною спиною прямого покрою із вставними боковими продовжними клинами; З клинами дуже розширяючими низ;
Одяг прилягаючий по лінії талії з невідрізною спиною і встановленими по боках клинами;
Одяг прилягаючий по лінії талії з відрізною спиною або відрізним кругом. Різновидністі такого одягу з відрізною спиною і спідницею без збірок; із збірками чи складками на спідниці.
3.2 Колористична характеристика моделей в колекції
Колір як засіб композиції одночасно являється важливим її елементом. В костюмі важливий не тільки колір одягу, але і взуття, сумки і других предметів, які доповнюють костюм. При створенні костюма колір не можна роздивлятися на відстані від ліній, форм,