ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Загальні відомості.
1.2. Формування і адміністративний поділ району
1.2. Формування і адміністративний поділ району
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І РЕСУРСІВ
2.1. Рельєф
2.2. Тектонічні структури
2.3. Корисні копалини.
2.4. Геологічна будова.
2.5. Геоморфологічне районування.
2.6. Клімат
2.7. Внутрішні води
2.8. Грунти. Рослинність і тваринний світ
Населення і трудові ресурси
РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ РЕКРЕАЦІЇ РАЙОНУ
3.1. Культові споруди
3.2. Коломийський музей Гуцульщини та Прикарпаття як екскурсійний об’єкт в місті Коломия. Його значення
3.3. Княждвір
ВИСНОВКИ
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Пізнавальні аспекти властиві значній частині рекреаційних занять. Проте виділяються суто пізнавальні рекреаційні заняття, пов'язані з інформаційним споживанням культурних цінностей: огляд культурно-історичних пам'ятників, визначних пам'яток, ознайомлення з новими районами, містами, країнами, з їх етнографією, економікою, культурою, природою.
Своєрідне місце в міжнародному і внутрішньому туризмі займають конгрессный туризм, виставки, ярмарки, спортивні змагання, фестивалі і паломництво до святих місць. Ці заходи викликають досить значні туристські потоки.
Головною метою даної курсової роботи є дослідження розвитку пізнавальної рекреації в Коломийському районі Івано-Франківської області. Актуальність теми зумовлена історико-культурною цінністю даного регіону, а також недостатньою обізнаністю людей з цим туристичним продуктом.
РОЗДІЛ 1.ОСОБЛИВОСТІ ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Загальні відомості.
Коломийський район – один із 14 районів Івано-Франківської області – розташований в її південно-східній частині. Межує з районами: Тисменицьким, Тлумачським (на півночі), Городенківським, Снятинським (на сході), Косовським (на півдні), Надвірнянським (на заходів). Центр району – місто Коломия з географічними координатами 48о31ґ пн. ш., 25о02ґсх. д., одночасно це одне з п’яти міст обласного підпорядкування.
Площа району 1026 кв. км. Район утворений в 1940 році. Саме місто Коломия розташоване на р.Прут (притоці Дунаю) на важливому перехресті автомобільних за залізничних шляхів з Львівської і Тернопільської в Закарпатську і Чернівецьку області. Протяжність району з півночі на південь по меридіану 25о сх.д. – 36 км, із заходу на схід по паралелі 48о32ґ пн. ш. приблизно 36 км.
Річка Прут, протікаючи по території району із північного заходу на південний схід, поділяє район на дві частини: 2/3 площі займає горбисте передгір’я і 1/3 – запрутська підвищена місцевість та низькогірні хребти. В рельєфі переважає підвищена полого хвиляста рівнина, розділена річками, що теж позитивно впливає на економіко-географічне положення.
В даний час Коломийщина включає в себе місто обласного підпорядкування Коломию, яка є одночасно центром даного адміністративного району, а також 3 селища (Гвіздець, Фотинію, Печеніжин) та 82 сільскоих населених пунктів[4].
1.2. Формування і адміністративний поділ району
Перша літописна згадка про Коломию датується 1240 роком в Іпатіївському літописі. Це одно з найдавніших галицьких міст і на думку дослідників є всі підстави рахувати вік міста значно більшим. Коломия починалася саме як місто-воїн, як військова фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію на південному заході Давньоруської держави. Тоді на берегах Пруту стояли 4 головні військові фортеці – у Коломиї, Олешкові, Снятині і Чернівцях. Коломия історично прив’язана до Берладської дороги, що вела з Галича на Волощину і Дунай. Вперше фортеця була спалена в 1259 році під час монголо-татарської навали.
В середині ХІV століття галицькі землі захопила Польща і з того часу чужинці не покидали коломийських земель.
В 1405 році Коломия одержала Магдебурзьке право. В межах території Коломийщини зберігався політико-адміністративний поділ, що існував у Галицько-Волинському князівстві, а в 1434 році було утворене Руське воєводство. Територія ввійшла до складу Галицької землі цього воєводства.
Покуття, а рівно і Коломия, стояла на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини і постійно була ареною міждержавних конфліктів і грабіжницьких нападів. В 1411 році місто з усім Покуттям було продане на 25 років молдавському господареві Олександрові. В 1490 році Коломийський замок не встояв перед 10-тисячною армією повстанського ватажка Івана Мухи[18].
Напади чужинців почалися на початку ХVI ст. В 1498, 1502, 1505, 1513, 1520, 1531, 1589, 1594 роках – горіло місто і довколишні села, населення було або забране в ясир, або знищене. В 1612 р. татари і волохи тричі нападали на Покуття, в 1618 р. – чотири рази, в 1621 та 1624 роках – по два рази. Найбільше терпів Коломийський повіт, через який татари за цей час проходили 24 рази. Сама Коломия тоді тричі була спалена і зруйнована.
Коломия стояла на основному торговому шляху з Польщі, Німеччини через Галич на Волощину і Дунай. Через місто йшов шлях на Київ, Угорщину і Чехію. Таким чином, розвиток Коломиї в першу чергу залежав від торгового транзиту. Місто мало особливі привілеї, які забороняли купцям під загрозою втрати товару торгувати по селах, а виключно тільки в Коломиї. Купцям строго заборонялося обминати місто. Подібні привілеї були на торгівлю сіллю, добування якої з соляних “вікон” було найважливішим заняттям міщан в передгірних селах поблизу Коломиї[24].
В 1722 році після першого поділу Польщі покутські землі разом з Коломиєю відійшли до Австрії. За новим адміністративним поділом 1781 року Коломия були включена до Станіславської округи і частково втратила свої колишні функції повітового центру. В 1811 році створюється Коломийська округа, межі якої і колишнього повіту практично співпадали. Основним заняттям населення було млинарство, ґуральництво, винокурство, а також гончарство.
Новий етап в розвитку округи відіграла збудована в 1866 році залізниця Львів-Чернівці, а в 1876 році – Львів-Бухарест. В Слободі Рунгурській знайшли нафту, а в Мишині, Стовп чатові і Джурові – буре вугілля. У 1885 році в напрямку Печеніжина, Слободи та Шепарівців проклали залізничну вітку. В Коломиї і в навколишніх селах побільшало дрібних підприємств,
