3.3. Княждвір

В Івано-Франківській області є дев'ять курортних місцевостей, серед яких — село Княждвір Коломийського району, що знаходиться на захід від міста Коломия, біля підніжжя Карпат, між високими смереково - ялиновими лісами, понад річкою Прут.

Перша архівна згадка про село була зафіксована в XV столітті, а перші князі з'явилися тут ще в 1067 році, адже саме тут був княжий двір. За австрійських часів село належало до Печеніжинського, а за польських — до Коломийського повіту.

Княждвір в цілому — значний комплекс території в природних межах, довжина яких сягає 30 кілометрів. Розташований за 11 кілометрів від Коломиї, районного центру, де є всі шляхові сполучення.

Одним із прадавніх занять в Княждворі було солеваріння. В архівних джерелах згадується, що "...в 1648-1654 роках в лісах Княждвора варили сіль", з подальшим описом солеварень, яких тут було три: на Бані (великій), Кам'янка та Урвище, де був княжий двір.

А на горі синіє ліс, відомий у всій Європі як Тисовий заповідник.

Завітайте в Княждвірський державний заказник, один з найбільших в Європі резерват тису ягідного, відвідайте музей природи і ви отримаєте незабутні враження від спілкування з незайманою природою.

Тис ягідний – дуже рідкісне дерево, релікт третинного періоду, тривалість життя якого наближається до 4000 років. Окремі екземпляри досягають висоти 25 метрів. Росте дерево дуже повільно, річний приріст деревини в діаметрі не перевищує 1,5 мм. Деревина, корені, голки тиса містять в собі сильно отруйний токсин. Перше цвітіння і плодоношення тиса настає через 20-30 років і відбувається у квітні-травні місяці, ягоди визрівають в кінці серпня. Тисова ягода червоного кольору, солодка на смак і не містить отрути. Її охоче поїдають птахи і таким шляхом рослина поширюється на інші території.

Місцеве населення нерідко використовує ягоди тиса, як приправу до різноманітних страв, варить з них вар. В ґрунті насіння рослини проростає через 2-3 роки. Тис відноситься до хвойних порід деревини, але на відміну від них, не містить в собі смолистих речовин.

Вчені з кори і хвої тиса віділили речовину таксол, яка має протипухлинні властивості, а також нейтралізує багато канцерогенних речовин. Деревина рослини має унікальні властивості. Вона надзвичайно міцна, і майже не піддається гниттю, тому часто тис називають негнийдеревом. Прадавні народи були обізнані з цими властивостями тису і використовували його для різноманітних виробів. В музеях Австрії, Швейцарії, Угорщини, інших країн Європи зберігаються ножі, серпи з кременю в тисовій оправі, гребінці, та інші предмети господарського призначення. Але найчастіше тис в давні часи використовувався для виготовлення зброї – луків, стріл, списів, щитів.

Збереглися відомості про торгівлю тисом ще в ХІІІ столітті. Наприкінці XVI століття в центральній Європі навіть з’явилися закони, які забороняли самовільну вирубку тиса. У другій половині XVII століття на Гуцульщині селяни платили данину деревиною цього дерева. Тис високо цінувався, був предметом експорту, часто виступав, як еквівалент в торгових операціях. Деревину в різні часи відправляли до Відня, Будапешту, Варшави, Праги. У Відні, у цісарському палаці “Шеннобрун” і зараз зберігається кімната, інтер’єр якої повністю виконаний з тисової деревини.

Ареал розповсюдження тиса ягідного досить широкий. Він зустрічається в Польщі, Чехії, Словаччині, Португалії, Шотландії, Іспанії, Греції, Прибалтиці, на Кавказі, на Близькому Сході. В Європі найбільша кількість тиса зберіглася в долині потоку Гарманець в Словаччині. Тут на невеликій площі в 20 га, чисельність рослини перевищує 160 тисяч.

В Україні найбільша кількість тисових дерев зосереджена в Княждвірському державному ботанічному заказнику, що знаходиться на території Пече ніжинського лісництва Коломийського держлісгоспу поблизу селі Княждвір. В цьому цілісному природньому організмі поєдналися мальовничі ландшафти крутосхилів, джерела з кришталево чистою, рослинний світ Карпат з реліктом третинної флори – тисом ягідним.

Ще в 1914 році група вчених виступила на захист унікального Княждвірського урочища в якому на той час нараховувалося до 30 тисяч дерев тиса. Завдяки цьому, урочище було віднесено до природно-заповідних об’єктів. Події Першої світової війни нанесли великої шкоди заповіднику. Для потреб армії була вирубана значна частина дерев. Після війни, з часом резерват був відновлений і 1932 році розширений.

28 жовтня 1977 р. постановою Ради Міністрів Української РСР був створений державний заказник “Княждвір”. Його площа становить на сьогодні 208 га, з яких 70 гектарів займають саме тисові дерева. В 1978 році на території заказника був заснований природознавчий музей. Сама концепція музею була розроблена коломийськими художниками Мирославом Ясінським і Василем Андрушком. Початок експозиції поклали чучела дрібних птахів і тварин, зроблені місцевими умільцями-любителями. Пізніше експозиція була поповнена експонатами, зробленими в Біловезькій Пущі. Вовки, олень, дикий кабан, рись, лебідь, яструб – це не повний перелік представників фауни представленої в музеї.

Сьогодні експозиція музею, це довершений і цілісний інформативний ансамбль з відомостей про природно-кліматичні особливості Карпат, породи рідкісних та зникаючих тварин, птахів та рослин Прикарпаття. Тут знаходяться різноманітні колекції рідкісних комах, зразків деревно - чагарникових порід, корисних копалин, продуктів нафтопереробки, експозиція під назвою “Витвори природи”.

Сьогодні, після повної реконструкції території заказника впорядковані місця відпочинку, відновлені й обладнані джерела, територія прикріплена вирізьбленими з дерева фігурами лісових звірів. Неподалік від музею висаджені екзотичні рослини, серед яких – туя, ялівець, самшит, смерека канадська, магнолія та інші.

Всі здобутки заказника “Княждвірський" – це результат наполегливої щоденної праці колективу лісівників Коломийщини. Щороку заказник та музей відвідує більше п’яти тисяч туристів, наукових працівників, учнівської молоді