Науковцем було виділено основні механізми формування здорового способу життя – створення умов для окремих осіб, груп людей, громад позитивно впливати на проблеми здоров’я. Розрізняють п’ять напрямів формування здорового способу життя: формування сприятливої для здоров’я державної політики; створення сприятливого соціального і природного середовища; підвищення активності громад; розвиток особистісних навичок; переорієнтація служб охорони здоров’я.

Відомо, що життєвий шлях кожної людини, зокрема молодої людини, полягає через вибір певного способу життя та діяльності. Впровадження системи по формуванню здорового способу життя потребує врахування того факту, що кожна вікова група має свої, притаманні лише їй, специфічні особливості розвитку.

Зокрема, у нашому дослідженні розглядаються діти старшого шкільного віку як вікова група, якій необхідно прищеплювати основи культури здоров’я.

Теоретичні аспекти формування здорового способу життя у середовищі старшокласників.

Вирішення будь-якої проблеми потребує, насамперед, від спеціалістів знання її сутності, причин її появи, шляхів вирішення, а та-кож характеристики об'єкту, на який потрібно спрямувати діяльність. Формування здорового способу життя не є винятком, тому доцільно коротко розкрити його теоретичні основи, особливості соціально-виховних процесів у різних вікових групах дітей i молоді, загальні підходи до розробки, реалізації та оцінки проектів означеного напряму.

Чимало вчених з'ясовують питання: з чого складається філософський базис збереження здоров'я; що треба закладати з дитинства у процесі виховноїї роботи у світоглядні цінності людини, щоб вона поважала себе й своє здоров'я. Відповіді на ці запитання певною мipoю дає теорія формування здорового способу життя. Вона грунтується на визначених методологічних засадах, деякі з яких на-ведені нижче.

1. Першою та головною з ідеологічних засад формування здоро-вого способу життя є пріритет ціності здоров'я у загальній сис-темі цінностей людини.

3 одного боку - це елементарна істина, з іншого - це те, що традиційно порушує людина своєю поведінкою. Наприклад, батьки, вчителі приходять на роботу хворими, тим самим показуючи дітям, що можна ризикувати своїм здоров'ям та здоров'ям інших заради деяких інших ціностей - особистих обов'язів, заробітку. Дopocлi палять, зловживають алкоголем, не стримують прояв емоцій, тобто шкодять своєму здоров'ю, але часто не пов'язують цю поведінку з виникненням різних захворювань, ставлять тимчасові задоволення вище за ціність здоров'я.

Відсутність пріоритету цінності здоров'я в загальній системі
ціностей призводить до певних нонсенсів, з якими стикаються спеціалісти в практиці формування здорового способу життя. Наприклад,багато хто розуміє, що дбаючи про здоров'я не можна палити, але втой же час не звертає уваги на інші ризики (переходить дорогу начервоне світло, не думаючи про небезпеку, вживає екологічно забруднені продукти, не робить зарядку тощо). Молодь, особливо підлітки,добре бачать i гостро відчувають нелогічнють такої поведінки i відтого можуть формально сприймати «правила гри», запропоновані соціальними проектами з формування здорового способу життя, наприклад, брати участь у певних заходах, навчальних програмах тощо, але не пов'язувати набуті знання з особистою поведінкою, персональним ставленням до життєвих ризиків.

Саме тому в містах i селах, де реалізувався проект «Молодь за здоров'я», розпочалися конкретні соціальні проекти не лише з про-блем профілактики негативної поведінки, а й такі, що були комплекс-но спрямовані на розвиток гігієнічних навичок старшокласників, на роботу з батьками щодо організації здорового способу життя в сім'ї, формування світоглядного пріоритету здоров'я взагалі.

2. Наступна теоретична засада формування здорового способу життя – це розгляд здоров'я не лише як стану організму людини, якому притаманні відсутність захворювань або фізичних вад, а як стану повного благополуччя, яке об'еднує фізичну, духовну, псиxічнy та соціальну сфери життя й самопочуття особистості. Тобто здоров'я - це гармонійне поєднання ycix чотирьох складових, які лише разом становлять здоров'я особистості.

На сьогодні складові здоров'я можна визначати так:

фізичне здоров'я – стан opганів та систем організму людини, основу якого складає біологічна програма індивідуального розвитку, яка виражається базовими потребами. Ці потреби, по-перше, є пусковим механізмом розвитку людини, по -дру-ге, забезпечують індивідуалізацію цього процесу.

психічне здоров'я – стан психічної сфери, основою якого є стан душевного комфорту, що забезпечує адекватну реакцію поведнки.

Такий стан обумовлений як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.

духовне здоров'я – комплекс характеристик мотиваційної та інформацмної сфери життєдіяльності, основою якого є сис-тема цінностей, установок та мотивів поведінки індивіда в суспільстві. Духовне здоров'я формує духовність людини, тому що воно пов'язане iз загальнолюдськими істинами доб-ра, любові i краси.

соціальне здоров'я пов'язане з економічними чинниками, стосунками індивіда зі структурними одиницями соціуму – сімєю, організаціями, з якими виникають соціальні звязки ( праця, відпочинок, побут, охорона здоровя тощо). На нього впливають наявність різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки й технологій, їх вплив на здоровя взагалі. Ці чиники і складові забезпечують почуття соціальної захищеності, яке істотно впливає на здоровя людини.

Можна сказати, що здоров'я, з одного боку, – ідеальний стан організму, якого особистість мала б прагнути досягти з перших днів свого свідомого життя, а з іншого – це один з найважливіших показників якості життя, ресурс, який визначає, як особистість може впоратися з повсякденними складнощами життя, задовольнити свої потреби задля досягнення фізичного, психічного i соціального благополуччя.

За висловлюванням академіка М. М. Амосова, «...щоб бути здоровим, потрібнi особисті зусилля, постійнi та значні. Замінити їх не можна нічим». Ця теза втілюється в узагальнені психолопчні уста-новки, які приймає