Упевненість у спроможності змінювати власну поведінку є важливим чинником у виборі й підтримці людиною поведнки спрямованої на вироблення навичок здорового способу життя.

Існує декілька шляхів зміцнення упевненості в здатності змінювати свою поведінку:

пробудження інтересу до здорового способу життя;

формування умінь, необхідних для зміцнення зорієнтованої
на збереження здоров'я поведінки;

заохочення тимчасової (пробної) здорової поведінки.

Навички та вміння. Здоровий cnociб життя потребує наявності значної кількості пізнавальних, соціальних i поведінкових умінь. Наприклад, зміна дієти вимагає пізнавальних умінь, щоб визначати, яку їжу чи iнгредієнти не слід уживати, соціальних умінь, щоб протистояти тискові ciмї, щоб їсти нездорову їжу, i поведінкових вмінь, що спонукають до приготування здорової їжі. Оволодіння вміннями відбувається на міжособистісному piвнi або при навчанні. Остані дослідження довели, що складними вміннями можна також оволодівати завдяки різноманітним повідомленням медіа, відеозображенням.

Поведінка. Зміна поведінки є наслідком довготривалих попередніх змін. Теорія соціального навчання пропонує використовувати моделювання, формування вмінь, активне залучення аудиторії до активних дій i безперервність зворотного ефекту та його поширення, щоб забезпечити довготривалу зміну в поведінці людини.

Тобто процес формування здорового способу життя не є лінйним. Про це повинні знати соціальні педагоги, які здійснюють планову ро-боту з формування здорового способу життя чи реалізують тематичні проекти. У кожній конкретно роботі мають бути очікувані результати – те, чого організатори намагаються досягнути. Цi очікувані результати мають бути реальними. Якщо організовується відео-лекторій, то малоймовірно, що його учасники змінять свою поведінку, важливо, щоб вони, як мінімум, оволоділи знаннями. Реальні очікувані результати дозво-лять правильно планувати соціально-педагогічну роботу, зробити її багаторівневою та комплексною, щоб впливати на cпociб життя.

Для того, щоб коригувати поведінку конкретного індивіда, icнyють різні засоби впливу.

Вплив на поведінку особистості здйснюється на чотирьох рівнях: індивідуальному, груповому, piвнi окремої організації (закладу, установи), рівні суспільства (громади).

Індивідуальний та груповий piвнi включають сім’ю та ровесників, організаційний рівень – школу, позашкільні заклади, місце роботи.

Метою впливу соціальних проектів формування здорового спо-собу життя на індивідуальному piвнi є досягнення необхідних змін щодо: усвідомлення; знань; ставлення; самодієвості; уміння змінити поведінку; власне поведінки.

Прямий вплив на стан здоров'я старшокласників має їхня взаємодія у межах групи. Вважається, що одним з механізмів впливу є заохочення старшокласників до здорового способу життя, наприклад, у ciмї або гpyпi ровесників.

Поширеним засобом у формування здорового способу життя є розробка проектів, спрямованих на поліпшення здоров'я на рівні організації. Об'єктами впливу таких проектів є школи, інтернати, та інші виховні заклади.

На piвнi суспільства чинниками впливу на формування здорово-го способу життя є загальноприйняті в певному cycпільствi соціальні норми поведінки, громадська думка, закони i політика, фізичне та інформаційне середовище. Вони пов'язані з такими, що превалюють, колективними цінностями, нормами взаємодії i поведінки, ставленнями, очікуваннями, поглядами більшості членів суспільства, взагалі piвнeм розвитку засобів виробництва, економічної, культурної, соціальної сфери. У вітчизняній практиці більшість впливів opiєнтована на індивідуальний рівень (наприклад, шкільний курс «Основи здоров'я») i рівень суспільства в цілому (наприклад, Указ Президен-та України «Про концепцію розвитку охорони здоров'я в Україні). Заповнити прогалину між цими двома рівнями шляхом впливу на piвнi груп i оргаізацій є однією з найактуальнших проблем, які мають бути вирішенi шляхом реалізації соціальних проектів формування здо-рового способу життя.

Основні стратегії формування здорового способу життя. Теорія і практика формування здорового способу життя визнають, що найбільш ефективними щодо формування здорового способу життя є вiciм нижченаведених стратегій:

освіта щодо загальних закономірностей i конкретних про-блем, пов'язаних з усіма аспектами особистого i громадського здоров'я;

повне та достовірне інформування старшокласників про дійсний стан наявних проблем у сфері здоров'я та можливостей їхнього розв'язання;

сприяння розвиткові свідомості й активності окремих особистостей, груп людей, місцевих громадян;

організаційне забезпечення діяльності з проблем здоров'я – розвиток, досягнення змін, удосконалення діяльності різних служб, у тому числі служб охорони здоров'я;

формування сприятливої політики на підтримку програм (проектів, заходів тощо), спрямованих на покращення здоров'я людей;

захист прав ociб (груп, громад) на здоровий спосіб життя завдяки використанню законодавчих можливостей, для opгaнiв самовряду-
вання;

міжгалузева співпраця, партнерство з yciмa, хто може бути корисним щодо адаптування та розбудови профілактичних заходів, пошук партнерів у структурах виробництва, тощо;

самодопомога та взаємодопомога, прищеплення й розвиток умінь та особистих навичок здорового способу життя, громадської активності щодо розв'язання питань здоров'я, роз-виток бажання та вміння допомагати членам ciмї, найближчому оточенню, громаді тощо.

Міжнародний досвід показав, що найбільш вдалими є проекти формування здорового способу життя, що можуть об'еднати якомога більше стратегій.

Отже, з означеного вище випливає, що в основу соціально-педагогічної діяльності щодо формування здорового способу життя закладено структуру, головними компонентами якої є: знання, усвідомлення, ставлення, самодієвість, навички здорової поведінки та відповідно сама поведінка.

1.3. Здоров'я фізичне і психологічне

Щоб успішно працювати над підвищенням значущості здоров'я в юнацькому віці, слід визначити, що це таке, з чого складається, від чого залежить, як розуміють його на різних віко-вих етапах.

Здоров'я - це така форма життєдіяльності, що забезпечує необхідну якість життя і достатню його тривалість (Психологія здоров’я, 2003, с. 33). Без належного рівня здоров'я процес жит-тєдіяльності не може повністю задовольнити людину, дати їй вдо-волення, радість, зацікавлення, насолоду, натхнення, спокій. Здоров'я визначають не просто як відсутність нездужання чи пев-них захворювань, а як гармонійне поєднання фізіологічних, пси-хологічних (особистісних, душевних) та соціальних факторів, що забезпечують внутрішнє благополуччя індивіда.

Фізичне здоров'я є фундаментом загального здоров'я лю-дини.